Піренейська вівчарка (довгошерста)

Піренейська вівчарка (довгошерста): короткий огляд породи

Як виглядає Піренейська вівчарка (довгошерста): опис зовнішності та стандарт породи

Піренейська вівчарка (довгошерста) – це собака невеликого розміру, але міцної та атлетичної будови, з виразним поглядом та характерною «кошлатою» шерстю. Її зовнішність відображає її робоче минуле: собака має бути спритною, витривалою та готовою до будь-яких погодних умов.

Голова у представників цієї породи має трикутну форму, череп майже плоский або злегка округлий, з не дуже вираженим переходом від лоба до морди. Морда клиноподібна, трохи коротша за черепну частину. Ніс чорний. Очі дуже виразні, мигдалеподібної форми, зазвичай темно-карі. У собак забарвлення арлекін (мерль) або шиферно-сірий допускаються різнокольорові очі або очі з блакитними вкрапленнями, що не є недоліком. Погляд живий, розумний та пильний. Вуха у піренейської довгошерстої вівчарки відносно короткі, трикутної форми, досить широкі біля основи. Вони можуть бути стоячими, напівстоячими (з опущеними кінчиками вперед або вбік) або іноді купірованими в країнах, де це дозволено (в Україні купірування вух та хвостів з косметичною метою заборонено). Некупіровані вуха надають собаці більш природного та м’якого вигляду.

Корпус міцний, мускулистий, але не важкий. Спина рівна, поперек короткий та сильний. Груди помірно розвинені, спускаються до рівня ліктів. Кінцівки сухі, кістляві, з добре розвиненою мускулатурою, що забезпечує собаці швидкість та спритність. Лапи овальні, компактні, з темними подушечками та кігтями. Хвіст може бути як довгим, так і коротким від природи (брахіурія) або купірованим (де дозволено). Якщо хвіст довгий, він зазвичай низько посаджений, злегка загнутий на кінці (у формі літери «J»), добре опушений. У русі хвіст може підніматися, але не повинен закручуватися над спиною.

Шерсть – це одна з найхарактерніших рис довгошерстої піренейської вівчарки. Вона довга або напівдовга, досить густа, може бути прямою або злегка хвилястою. Текстура шерсті може варіюватися від жорсткої, «козячої» (що є кращим для робочих собак, оскільки така шерсть краще захищає від негоди та бруду) до м’якшої. На морді шерсть утворює характерні «вуса» та «бороду». На тілі, особливо на крупі та стегнах, шерсть може збиватися у шнури або дреди, що не є недоліком, а скоріше особливістю породи. Підшерсток зазвичай не густий.

Забарвлення шерсті може бути різноманітним: палевий (від світлого до насиченого, іноді з домішкою чорних волосків), сірий (різних відтінків, від світло-сірого до темного, майже чорного, шиферно-сірого), арлекін (мерль або мармуровий – плямистий сіро-чорний або палево-чорний), чорний (іноді з білими відмітинами), тигровий. Допускаються невеликі білі відмітини на грудях та кінцівках. Суцільно біле забарвлення не визнається стандартом.

Догляд за Піренейською вівчаркою (довгошерстою)

Догляд за довгошерстою піренейською вівчаркою має свої особливості, пов’язані переважно з її густою та довгою шерстю. Однак, загалом, це досить невибаглива порода, якщо забезпечити їй належні умови утримання та активність.

Догляд за шерстю довгошерстої Піренейської вівчарки

Шерсть піренейської довгошерстої вівчарки потребує регулярного, але не надто складного догляду. Щоденне розчісування та щотижневе ретельне вичісування допоможуть уникнути утворення ковтунів та забезпечать вашому улюбленцеві красиву і доглянуту шерсть. Особливу увагу слід приділяти місцям, де шерсть найдовша і найгустіша – на грудях, «штанях», хвості та за вухами. Там часто утворюються шнури або дреди, що є характерною особливістю породи, але якщо ви не плануєте виставляти собаку, і ці шнури заважають або спричиняють дискомфорт, їх можна акуратно розбирати або підстригати. У період линьки (зазвичай двічі на рік) вичісувати собаку доведеться частіше.

Існують два основних типи шерсті: більш жорстка «козяча» та м’якша. «Козяча» шерсть менш схильна до утворення ковтунів. М’якша шерсть може вимагати більш частого розчісування. Деякі власники вдаються до професійного грумінгу, особливо якщо шерсть собаки схильна до швидкого сплутування або утворення щільних шнурів.

Купання

Купати піренейську вівчарку треба лише у разі крайньої необхідності, використовуючи спеціальні шампуні для собак з довгою шерстю. Часте миття може порушити природний жировий шар шкіри та шерсті, що робить її більш вразливою до погодних умов та бруду. Зазвичай достатньо 1–2 купань на рік, або якщо собака сильно забруднилася. Після купання шерсть необхідно ретельно висушити рушником та феном (на низькій температурі), розчісуючи її, щоб уникнути сплутування.

Догляд за вухами, очима, зубами та кігтями:

• Вуха: Регулярно оглядайте вуха на наявність бруду, почервоніння або неприємного запаху. Чистіть їх за потреби спеціальним лосьйоном для вух. Через те, що вуха можуть бути висячими або напівстоячими, вентиляція вушного каналу може бути обмежена, що підвищує ризик інфекцій.
• Очі: Щодня оглядайте очі. Невеликі виділення в куточках очей можна акуратно видаляти вологою серветкою. При надмірних виділеннях, почервонінні або помутнінні слід звернутися до ветеринара.
• Зуби: Для профілактики утворення зубного нальоту та каменю рекомендується регулярно чистити зуби собаці спеціальною зубною щіткою та пастою, або давати спеціальні гризунки та ласощі для чищення зубів.
• Кігті: Якщо кігті не сточуються природним шляхом під час прогулянок по твердій поверхні, їх потрібно підстригати 1–2 рази на місяць спеціальним кігтерізом. Занадто довгі кігті можуть спричиняти дискомфорт та деформувати лапу.