Регдол

Історія Регдола нерозривно пов’язана з ексцентричною американською заводчицею перських котів Енн Бейкер (Ann Baker) з Ріверсайду, штат Каліфорнія. У 1960-х роках вона взяла під свою опіку білу довгошерсту кішку на ім’я Жозефіна (Josephine), яка вела напівдикий спосіб життя і мала кошенят від різних котів. За легендою, яку активно поширювала сама Енн, після того, як Жозефіну збила машина і вона пройшла лікування у місцевому університеті, її наступні кошенята набули унікальних рис: стали надзвичайно спокійними, повністю розслаблялися на руках, немов ганчіркові ляльки, і нібито не відчували болю (останнє є небезпечним міфом).

Наукового підтвердження ця історія про “генетичні зміни” після аварії не має. Більш імовірно, що Енн Бейкер цілеспрямовано відбирала кошенят з найбільш спокійним та лагідним темпераментом, які, можливо, були нащадками Жозефіни та котів бірманської, перської чи сіамської породи, що мали відповідні гени. Вона схрещувала нащадків Жозефіни, таких як коти Daddy Warbucks (сил міттед) і Blackie (схожий на бурму), та кішок Buckwheat (схожа на бурму) і Fugianna (біколор), щоб закріпити бажані риси: великий розмір, блакитні очі, колорпойнтове забарвлення та, найголовніше, винятково спокійний і довірливий темперамент зі схильністю до повного м’язового розслаблення при взятті на руки.

Енн Бейкер дала породі назву “Регдол” (Ragdoll), запатентувала її та створила власну реєстрову організацію — Міжнародну асоціацію котів Регдол (IRCA) у 1971 році. Вона встановила дуже суворі та нетрадиційні правила розведення, що обмежували інших заводчиків. Це призвело до розколу, і група ентузіастів на чолі з подружжям Дейтонів (Denny and Laura Dayton) відокремилася, щоб домогтися визнання породи в основних фелінологічних організаціях. Саме завдяки їхнім зусиллям Регдол був визнаний такими великими асоціаціями, як CFA та TICA, і здобув свою неймовірну популярність у всьому світі, ставши однією з найулюбленіших порід домашніх котів.

Регдол – це велика, вражаюча кішка з масивним тілом, міцним кістяком та характерною зовнішністю. Незважаючи на ніжну назву, це одні з найбільших домашніх котів, які досягають повного розміру та забарвлення лише у віці 3-4 років. Їхній вигляд поєднує силу та елегантність.

• Тіло: Довге, велике, з широкою грудною кліткою, масивним тазом і важким кістяком. М’язи добре розвинені. Задні лапи трохи довші за передні, тому лінія спини трохи піднята до крупу.
• Голова: Має форму широкого модифікованого клина з пласким майданчиком між вухами. Щоки добре розвинені, мордочка округла, середньої довжини. Ніс з легким вигином у верхній третині. Підборіддя сильне і добре розвинене.
• Вуха: Середнього розміру, широкі біля основи, з округлими кінчиками. Розташовані широко на голові, трохи нахилені вперед.
• Очі: Великі, виразні, овальної форми. Розташовані широко і під невеликим кутом. Колір очей – це візитна картка Регдола: вони завжди яскраво-блакитні. Чим насиченіший і глибший відтінок синього, тим краще за стандартом.
• Ноги та Лапи: Ноги середньої довжини, міцні, з важким кістяком. Задні ноги трохи довші. Лапи великі, круглі, компактні, з пучками шерсті між пальцями (бажано).
• Хвіст: Довгий, пропорційний до тіла, середньої товщини біля основи, трохи звужується до кінця. Добре опушений, нагадує плюмаж.
• Шерсть: Однa з ключових особливостей Регдола. Вона напівдовга, густа, шовковиста і м’яка на дотик, схожа на кролячу. Шерсть щільно прилягає до тіла і ніби “розпадається” при русі кота. Важливою характеристикою є мінімальний підшерсток, завдяки чому шерсть менше сплутується і не утворює стільки ковтунів, як, наприклад, у персів. Найдовша шерсть на шиї (утворює розкішний комір), на “штанах” (задні лапи) та на хвості.

Забарвлення та візерунки Регдолів: різноманіття краси

Регдоли належать до групи колорпойнтових (акромеланічних) забарвлень. Це означає, що основний колір тіла світлий, тоді як на виступаючих частинах тіла – мордочці (маска), вухах, лапах та хвості (так звані “пойнти”) – забарвлення значно темніше і насиченіше. Це пов’язано з термозалежним геном, який обмежує вироблення пігменту в тепліших частинах тіла. Кошенята Регдолів народжуються повністю білими, а пойнти починають проявлятися лише через кілька днів або тижнів, повністю розвиваючись до 2-3 років.

Існує три основних визнаних візерунки (pattern) у Регдолів:

Кожен з цих візерунків може бути представлений у різних кольорах пойнтів. Основні визнані кольори:

• Сил (Seal): Найтемніший, глибокий темно-коричневий, майже чорний колір пойнтів. Тіло від блідо-палевого до світло-коричневого.
• Блю (Blue): Холодний сіро-блакитний колір пойнтів. Тіло блакитно-біле, холодне.
• Шоколад (Chocolate): Теплий молочно-шоколадний колір пойнтів (світліший і тепліший за сил). Тіло кольору слонової кістки.
• Лілак (Lilac): Світлий рожевувато-сірий колір пойнтів (розбавлений шоколад). Тіло біле, без відтінків.
• Ред (Red / Flame): Насичений яскраво-помаранчевий (червоний) колір пойнтів. Тіло біле з теплим відтінком.
• Крем (Cream): Світлий кремовий, пастельно-бежевий колір пойнтів (розбавлений ред). Тіло біле.

Крім того, існують варіації цих забарвлень:

• Торті (Tortie – черепаховий): У кішок пойнти мають плями сил/ред, блю/крем, шоколад/ред або лілак/крем.
• Лінкс (Lynx / Tabby): На пойнтах присутній чіткий малюнок теббі (смуги на лапах та хвості, літера “М” на лобі).
• Торбі (Torbie): Поєднання черепахового забарвлення та малюнка лінкс на пойнтах.

Характер – це те, що робить Регдола справді особливим і таким популярним. Вони відомі своєю винятковою ніжністю, спокоєм, дружелюбністю та орієнтованістю на людину. Це ідеальний кіт-компаньйон, який прагне бути поруч зі своєю сім’єю.

• Абсолютна лагідність: Регдоли мають дуже низький рівень агресії. Вони рідко випускають кігті під час гри з людьми чи іншими тваринами. У конфліктних ситуаціях вони швидше втечуть або спробують уникнути зіткнення, ніж дадуть відсіч. Ця риса робить їх чудовим вибором для сімей з дітьми.
• Соціальність та товариськість: Ці коти обожнюють людське товариство. Вони часто слідують за господарем з кімнати в кімнату, зустрічають біля дверей, люблять сидіти на колінах або просто перебувати поруч. Вони добре уживаються з іншими котами та собаками (за умови правильного знайомства), оскільки не схильні до домінування.
• Довірливість: Їхня безмежна довіра до світу є водночас чарівною та небезпечною рисою. Регдоли абсолютно не пристосовані до життя на вулиці. Вони не бояться машин, собак чи незнайомих людей, що робить їх легкою здобиччю для будь-яких небезпек. Утримання виключно в приміщенні є життєво необхідним для цієї породи.
• Спокій та низька активність: Регдоли – це не ті коти, що будуть носитися по стінах. Їхній рівень активності зазвичай низький або помірний. Вони люблять гратися, але віддають перевагу іграм на підлозі, таким як погоня за м’ячиком чи дражнилкой. Вони цінують комфорт і затишок, багато часу проводять уві сні або просто спостерігаючи за тим, що відбувається навколо.
• Інтелект: Незважаючи на свій спокій, Регдоли досить розумні. Вони швидко засвоюють правила дому, легко привчаються до лотка та кігтеточки. Їх можна навчити відгукуватися на ім’я, виконувати прості команди (“сидіти”, “дай лапу”) та навіть приносити іграшки.
• Риса “ганчіркової ляльки”: Знаменита особливість Регдолів – здатність повністю розслабляти м’язи, коли їх беруть на руки, стаючи м’якими та обтічними. Це дуже приємно для власника, але вимагає обережності: через це вони погано групуються при падінні і можуть отримати травму навіть з невеликої висоти. Не дозволяйте дітям носити кошеня Регдола на руках без нагляду дорослих.
• Голос: Регдоли мають тихий, м’який, мелодійний голос. Вони не належать до надто “балакучих” порід, хоча можуть вітати вас ніжним муркотінням або тихим нявканням, коли хочуть уваги чи їжі.
• Потреба в компанії: Їхня сильна прив’язаність до людини означає, що вони важко переносять тривалу самотність. Якщо ви проводите більшу частину дня поза домом, Регдолу буде дуже сумно. У такому випадку варто подумати про другого кота (бажано такого ж спокійного темпераменту) як компаньйона.

Регдоли загалом вважаються досить здоровою породою з хорошою тривалістю життя, але, як і багато чистокровних тварин, вони мають генетичну схильність до певних захворювань. Відповідальні заводчики проводять тестування своїх племінних котів, щоб знизити ризик передачі цих хвороб нащадкам.

• Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП / HCM): Це найпоширеніше серцеве захворювання у котів усіх порід, що характеризується потовщенням стінок серцевого м’яза (особливо лівого шлуночка). Це ускладнює роботу серця і може призвести до серцевої недостатності, тромбоемболії та раптової смерті. У Регдолів виявлено специфічну генетичну мутацію (у гені MYBPC3), пов’язану з підвищеним ризиком ГКМП. Існує ДНК-тест для виявлення цієї мутації. Важливо купувати кошеня у заводчиків, які тестують своїх тварин. Регулярні кардіологічні обстеження (ЕхоКГ – УЗД серця) рекомендуються для всіх Регдолів, особливо у віці від 1 до 3 років та перед плановою стерилізацією/кастрацією.
• Полікістоз нирок (ПКН / PKD): Це спадкове захворювання, при якому в нирках з народження утворюються численні дрібні кісти. З часом кісти збільшуються, заміщуючи нормальну тканину нирок і призводячи до хронічної ниркової недостатності. PKD частіше асоціюється з перськими котами, але оскільки перси могли використовуватися при створенні породи Регдол, ризик існує. Також існує надійний ДНК-тест для виявлення гену PKD1. Відповідальні заводчики обов’язково тестують своїх котів на PKD.
• Схильність до ожиріння: Через великий розмір, хороший апетит та спокійний темперамент Регдоли легко набирають зайву вагу, особливо після стерилізації/кастрації та з віком. Ожиріння є фактором ризику для багатьох захворювань, включаючи діабет, артрит та проблеми з серцем. Важливо суворо контролювати розмір порцій, обирати якісний корм та заохочувати кота до активності за допомогою ігор.
• Стоматологічні проблеми: Як і багато котів, Регдоли схильні до накопичення зубного нальоту та каменю, що може призвести до гінгівіту (запалення ясен) та пародонтиту (ураження тканин, що утримують зуб). Регулярний огляд ротової порожнини, використання спеціальних кормів або ласощів для чищення зубів, а за потреби – професійне чищення зубів у ветеринара допоможуть зберегти зуби здоровими.
• Ризик травм при падінні: Унікальна здатність Регдолів до розслаблення м’язів призводить до того, що вони не завжди встигають правильно згрупуватися при падінні. Падіння навіть зі столу чи стільця може призвести до переломів або інших травм. Тому дуже важливо забезпечити безпечне середовище: надійно закривати вікна та балкони або встановлювати міцні сітки (“антикішка”), не заохочувати стрибки на велику висоту.
• Сечокам’яна хвороба (СКХ): Хоча це не є специфічною проблемою породи, великі коти, особливо кастровані коти, що споживають переважно сухий корм, можуть мати підвищений ризик утворення каменів (частіше струвітів або оксалатів) у сечовому міхурі чи уретрі. Забезпечення постійного доступу до свіжої води (можна використовувати питні фонтанчики), збалансований раціон та включення вологого корму допомагають у профілактиці СКХ.

Профілактика хвороб Регдола:

• Купуйте кошеня тільки у відповідального заводчика, який надає результати генетичних тестів батьків на HCM та PKD.
• Забезпечте регулярні профілактичні огляди у ветеринара (мінімум раз на рік, для старших котів – двічі на рік).
• Дотримуйтесь графіка вакцинації та обробок від зовнішніх (блохи, кліщі) та внутрішніх (гельмінти) паразитів.
• Забезпечте якісне збалансоване харчування та контролюйте вагу улюбленця.
• Створіть безпечне середовище в домі, щоб мінімізувати ризик травм.

Розкішна шовковиста шерсть Регдола є однією з його прикрас, і вона потребує регулярного догляду, щоб залишатися здоровою та красивою. На щастя, завдяки мінімальному підшерстку, догляд за нею простіший, ніж за шерстю інших довгошерстих порід, таких як перси.

• Розчісування: Це основна процедура догляду. Рекомендується розчісувати Регдола 2-3 рази на тиждень, а в періоди линяння (весна та осінь) – щодня. Використовуйте металевий гребінець з різною частотою зубців (спочатку рідкими, потім частішими) або якісну пуходерку без гострих кінців. Розчісування допомагає видалити відмерлі волоски, запобігти утворенню ковтунів, розподілити шкірний жир по шерсті та зменшити кількість шерсті, яку кіт ковтає при вилизуванні (профілактика трихобезоарів – грудок шерсті в шлунку). Особливу увагу приділяйте зонам з довшою шерстю: “комір” на шиї, “штани” на задніх лапах, живіт та область під пахвами, де ковтуни утворюються найчастіше.
• Купання: Регдолів не потрібно купати часто – зазвичай достатньо кількох разів на рік або за потреби, якщо кіт сильно забруднився або шерсть стала жирною. Багато Регдолів, всупереч поширеному міфу про панічний страх води у цієї породи, досить терпимо ставляться до купання, особливо якщо їх привчали до цього з кошенячого віку. Використовуйте тільки спеціальні шампуні для довгошерстих котів. Після миття ретельно прополощіть шерсть, щоб змити весь шампунь, обережно промокніть кота рушником (не тріть сильно, щоб не сплутати шерсть) і, бажано, досушіть феном на низькій температурі та швидкості, одночасно розчісуючи. Переконайтеся, що кіт повністю висох і не перебуває на протязі.
• Догляд за очима: Зазвичай очі Регдола не потребують спеціального догляду. Якщо в куточках очей з’являються невеликі темні виділення, їх можна акуратно прибрати м’якою тканиною або ватним диском, змоченим у теплій кип’яченій воді або спеціальному лосьйоні для очей. Якщо виділення рясні, гнійні або очі почервоніли – зверніться до ветеринара.
• Догляд за вухами: Регулярно (раз на 1-2 тижні) оглядайте вушні раковини. Здорові вуха чисті, блідо-рожеві, без запаху. Якщо ви помітили надлишок сірки, темний наліт або бруд, обережно протріть внутрішню поверхню вушної раковини (тільки видиму частину!) ватним диском, змоченим спеціальним лосьйоном для чищення вух. Категорично заборонено використовувати ватні палички, оскільки ними можна пошкодити барабанну перетинку або проштовхнути бруд глибше. При появі неприємного запаху, почервоніння, надмірних виділень або якщо кіт трясе головою чи чухає вуха – негайно зверніться до ветеринара (це можуть бути ознаки вушного кліща або отиту).
• Стрижка кігтів: Оскільки Регдоли – виключно домашні коти, їхні кігті не сточуються природним шляхом. Підстригайте кігті приблизно раз на 2-4 тижні за допомогою спеціальних гострих кігтерізок для котів. Обрізайте тільки прозорий кінчик кігтя, не зачіпаючи рожеву частину (пульпу), де проходять кровоносні судини та нерви. Якщо ви випадково зачепили пульпу, прикладіть кровоспинний засіб (наприклад, спеціальну пудру або кристалик марганцівки). Привчайте кота до цієї процедури змалечку. Наявність у домі кількох кігтеточок (стовпчиків, дощечок, картонних) є обов’язковою.

Регдоли – розумні, кмітливі та дуже орієнтовані на людину коти, що робить їх навчання та соціалізацію відносно легким та приємним процесом. Їхнє природне бажання догодити господареві та спокійний темперамент значно сприяють цьому.

• Привчання до лотка: Зазвичай проходить без проблем. Регдоли від природи охайні і швидко розуміють, де знаходиться їхній туалет. Головне – підтримувати лоток у чистоті (прибирати щодня) та використовувати наповнювач, який подобається коту.
• Навчання командам та трюкам: Регдоли здатні вивчати різні команди та трюки. Вони легко запам’ятовують своє ім’я і відгукуються на нього. Їх можна навчити командам “сидіти”, “дай лапу”, “до мене”, а деякі представники породи навіть із задоволенням приносять іграшки, як собаки. Використовуйте методи позитивного підкріплення: хваліть, гладьте та давайте невеликі ласощі за правильне виконання. Навчальні сесії мають бути короткими (5-10 хвилин) та цікавими для кота.
• Привчання до повідка та шлейки: Завдяки своєму спокійному характеру, багато Регдолів добре адаптуються до шлейки та повідка і можуть насолоджуватися контрольованими прогулянками на свіжому повітрі (у безпечному місці, подалі від доріг та собак). Починайте привчання поступово, вдома: спочатку дайте коту просто поносити шлейку, потім пристебніть повідок і дозвольте потягнути його за собою. Виходьте на вулицю лише тоді, коли кіт спокійно реагує на амуніцію вдома.
• Соціалізація: Рання соціалізація дуже важлива для будь-якого кошеняти, і Регдоли не виняток. Змалечку знайомте кошеня з різними людьми (дорослими, дітьми), іншими доброзичливими тваринами (якщо вони є або плануються), різними звуками (пилосос, фен) та ситуаціями (поїздки в переносці). Це допоможе йому вирости впевненим, врівноваженим та адаптованим котом. Завдяки природній дружелюбності Регдолів, їхня соціалізація зазвичай проходить легко.
• Корекція небажаної поведінки: Якщо Регдол робить щось небажане (наприклад, дряпає меблі замість кігтеточки), ніколи не кричіть і не карайте його фізично. Це може налякати довірливого кота і зруйнувати ваші стосунки. Краще використовувати непрямі методи: гучний звук (плескіт у долоні) або бризкання водою з пульверизатора в момент небажаної дії, щоб відволікти кота. Одночасно запропонуйте йому правильну альтернативу (піднесіть до кігтеточки) і похваліть, коли він нею скористається. Переконайтеся, що у кота достатньо іграшок та можливостей для виплеску енергії.

Правильне харчування – це фундамент здоров’я, довголіття та гарного самопочуття вашого Регдола. З огляду на їхній великий розмір, схильність до набору ваги та потенційні проблеми зі здоров’ям, до вибору раціону потрібно підходити відповідально.

• Тип корму: Оптимальним вибором для більшості власників є високоякісні комерційні корми класу супер-преміум або холістик. Вони збалансовані за всіма поживними речовинами, вітамінами та мінералами. Обирайте корм, що відповідає віку вашого кота (кошеня, дорослий, літній) та його фізіологічному стану (для стерилізованих/кастрованих, для чутливого травлення тощо). Звертайте увагу на склад: на перших місцях у списку інгредієнтів має бути м’ясо (курка, індичка, яловичина, риба), а не злаки чи субпродукти невизначеного походження. Деякі виробники пропонують лінійки кормів, спеціально розроблені для великих порід котів, що може бути гарним варіантом для Регдола.
• Сухий та вологий корм: Рекомендується поєднувати сухий та вологий корм. Сухий корм допомагає очищати зуби від нальоту та зручний у використанні. Вологий корм (консерви, паучі) має вищу смакову привабливість, містить більше вологи (що важливо для профілактики сечокам’яної хвороби) та допомагає контролювати вагу, оскільки менш калорійний за об’ємом. Можна давати вологий корм 1-2 рази на день, а сухий залишати у вільному доступі (якщо кіт не схильний до переїдання) або видавати порційно.
• Контроль порцій: Це критично важливо для Регдолів! Через схильність до ожиріння, не варто годувати їх досхочу. Дотримуйтесь норм годування, вказаних на упаковці корму, але коригуйте їх відповідно до індивідуальних потреб вашого кота (рівень активності, вага, вік). Регулярно зважуйте кота і стежте за його кондицією (ребра мають легко прощупуватися під тонким шаром жиру). Якщо кіт набирає вагу, зменшуйте порцію або обирайте менш калорійний корм (наприклад, “light” або для стерилізованих тварин). Краще годувати дорослого кота 2-3 рази на день фіксованими порціями, ніж залишати їжу у вільному доступі цілодобово.
• Натуральне харчування: Якщо ви вирішили годувати Регдола натуральною їжею, такий раціон обов’язково має бути складений та збалансований ветеринарним дієтологом. Самостійно скласти повноцінний раціон дуже складно, і це може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям через дефіцит або надлишок певних вітамінів та мінералів. Основу натурального раціону має складати сире або ошпарене м’ясо (яловичина, курка, індичка), субпродукти, невелика кількість овочів та обов’язкові вітамінно-мінеральні добавки. Уникайте годування кісток, жирного м’яса, свинини, сирої річкової риби, печінки у великих кількостях, молока (у дорослих котів часто непереносимість лактози), а також їжі зі столу людини (солоне, копчене, солодке, спеції – це отрута для кота).
• Вода: У кота завжди повинен бути вільний доступ до свіжої чистої питної води. Міняйте воду щодня. Багато котів п’ють неохоче стоячу воду, тому використання питного фонтанчика може значно збільшити споживання рідини, що є чудовою профілактикою проблем із сечовивідними шляхами. Миска з водою не повинна стояти поруч із мискою для їжі.
• Ласощі: Ласощі можна використовувати як заохочення під час навчання або просто для задоволення улюбленця, але вони не повинні складати більше 10% від добового раціону, щоб не порушувати баланс поживних речовин і не призводити до набору ваги. Обирайте якісні ласощі, спеціально призначені для котів.

Регдол – це чудовий вибір для тих, хто шукає не просто красиву кішку, а справжнього члена родини, спокійного, ніжного та відданого друга. Вони чудово адаптуються до життя в квартирі чи будинку, але є кілька аспектів, які варто врахувати.

• Ідеальний для сімей з дітьми: Завдяки своєму неймовірно терплячому, неагресивному та флегматичному характеру, Регдоли вважаються однією з найкращих порід для сімей з дітьми будь-якого віку. Вони спокійно зносять дитячі ігри та обійми. Проте, дуже важливо навчити дітей поводитися з котом обережно та з повагою, пояснити, що це жива істота, а не іграшка, і не дозволяти тягати кота за хвіст чи надто міцно стискати, навіть якщо він не показує невдоволення.
• Дружелюбність до інших тварин: Регдоли зазвичай дуже добре уживаються з іншими котами та собаками (особливо неагресивних порід). Їхній спокійний та неконфліктний характер допомагає налагодити мирні стосунки. Найкраще, якщо тварини знайомляться в молодому віці, але й дорослі Регдоли часто приймають нових мешканців дому. Важливо проводити знайомство поступово та під контролем.
• Утримання виключно в приміщенні: Це необговорювана умова для безпеки Регдола. Їхня довірливість, відсутність страху перед небезпеками (машини, собаки, злі люди) та погані мисливські інстинкти роблять їх абсолютно беззахисними на вулиці. Вільний вигул для Регдола – це майже гарантована загибель або травма. Допустимі лише прогулянки на шлейці під пильним наглядом у безпечному місці або у спеціально обладнаному вольєрі.
• Безпека вікон та балконів: Через ризик травм при падінні, всі вікна, що відкриваються, та балкони в домі, де живе Регдол, обов’язково мають бути обладнані міцними захисними сітками (“антикішка”). Звичайні москітні сітки не підходять – кіт може легко їх видавити.
• Потреба в увазі та компанії: Регдол – це не та кішка, яка буде щаслива на самоті. Їм потрібна щоденна взаємодія з господарем: погладжування, розмови, спільні ігри. Якщо ви цілий день на роботі, подумайте про те, щоб завести другого кота-компаньйона або приділяйте максимум уваги улюбленцю вранці та ввечері.
• Іграшки та активність: Незважаючи на спокійний характер, Регдолам потрібна фізична та розумова стимуляція. Забезпечте їм різноманітні іграшки: м’ячики, мишки (особливо з котячою м’ятою), дражнилки-вудки, інтерактивні іграшки та головоломки. Регулярно грайте з котом хоча б 15-20 хвилин на день – це допоможе підтримувати його у формі та зміцнить ваш зв’язок.
• Кігтеточки: Щоб Регдол не використовував ваші меблі для манікюру, надайте йому кілька привабливих кігтеточок різного типу (вертикальні стовпчики з сизалю, горизонтальні картонні, кутові). Розмістіть їх у тих місцях, де кіт любить проводити час або вже намагався точити кігті.

За своїм ніжним та компанійським характером Регдоли можуть нагадувати іншу блакитнооку породу – Священну бірму, хоча Регдоли зазвичай значно більші та масивніші. Якщо ж ви шукаєте кота-гіганта, який перевершує за розмірами навіть Регдола, зверніть увагу на породу величних добряків Мейн-кунів, які також відомі своїм дружелюбним характером.

• Назва “Регдол” (Ragdoll), що перекладається як “ганчіркова лялька”, була дана Енн Бейкер через дивовижну здатність перших котів породи повністю розслаблятися, коли їх брали на руки.
• Усі чистокровні Регдоли мають блакитні очі. Це одна з обов’язкових ознак породи. Інтенсивність блакитного кольору може варіюватися, але колір завжди блакитний. Коти з іншим кольором очей не можуть бути Регдолами за стандартом.
• Регдоли – одна з найбільших порід домашніх котів. Дорослі коти можуть важити 6-9 кг, а іноді й більше, кішки трохи менші – 4-6 кг. Повного розміру вони досягають лише до 4 років.
• Кошенята Регдолів народжуються повністю білими. Їхнє характерне колорпойнтове забарвлення (темніші вуха, маска, лапи, хвіст) починає проявлятися лише через кілька днів або тижнів після народження.
• Попри поширений міф, Регдоли відчувають біль так само, як і будь-які інші коти. Просто через свій надзвичайно спокійний і терплячий характер вони можуть не так бурхливо реагувати на дискомфорт.
• Регдолів часто називають “puppy-cats” (“коти-цуценята”) через їхні риси характеру, схожі на собачі: вони люблять слідувати за господарями, зустрічати їх біля дверей, грати в “принеси” і просто бути поруч.
• У 2021 та 2022 роках порода Регдол була визнана найпопулярнішою породою котів у світі за даними реєстрації в Cat Fanciers’ Association (CFA), найбільшій фелінологічній організації світу.