Історія виникнення породи Регдол
Історія Регдола нерозривно пов’язана з ексцентричною американською заводчицею перських котів Енн Бейкер (Ann Baker) з Ріверсайду, штат Каліфорнія. У 1960-х роках вона взяла під свою опіку білу довгошерсту кішку на ім’я Жозефіна (Josephine), яка вела напівдикий спосіб життя і мала кошенят від різних котів. За легендою, яку активно поширювала сама Енн, після того, як Жозефіну збила машина і вона пройшла лікування у місцевому університеті, її наступні кошенята набули унікальних рис: стали надзвичайно спокійними, повністю розслаблялися на руках, немов ганчіркові ляльки, і нібито не відчували болю (останнє є небезпечним міфом).
Наукового підтвердження ця історія про «генетичні зміни» після аварії не має. Більш імовірно, що Енн Бейкер цілеспрямовано відбирала кошенят з найбільш спокійним та лагідним темпераментом, які, можливо, були нащадками Жозефіни та котів бірманської, перської чи сіамської породи, що мали відповідні гени. Вона схрещувала нащадків Жозефіни, таких як коти Daddy Warbucks (сил міттед) і Blackie (схожий на бурму), та кішок Buckwheat (схожа на бурму) і Fugianna (біколор), щоб закріпити бажані риси: великий розмір, блакитні очі, колорпойнтове забарвлення та, найголовніше, винятково спокійний і довірливий темперамент зі схильністю до повного м’язового розслаблення при взятті на руки.
Енн Бейкер дала породі назву «Регдол» (Ragdoll), запатентувала її та створила власну реєстрову організацію — Міжнародну асоціацію котів Регдол (IRCA) у 1971 році. Вона встановила дуже суворі та нетрадиційні правила розведення, що обмежували інших заводчиків. Це призвело до розколу, і група ентузіастів на чолі з подружжям Дейтонів (Denny and Laura Dayton) відокремилася, щоб домогтися визнання породи в основних фелінологічних організаціях. Саме завдяки їхнім зусиллям Регдол був визнаний такими великими асоціаціями, як CFA та TICA, і здобув свою неймовірну популярність у всьому світі, ставши однією з найулюбленіших порід домашніх котів.
Як виглядає Регдол: опис зовнішності та стандарт породи
Регдол – це велика, вражаюча кішка з масивним тілом, міцним кістяком та характерною зовнішністю. Незважаючи на ніжну назву, це одні з найбільших домашніх котів, які досягають повного розміру та забарвлення лише у віці 3–4 років. Їхній вигляд поєднує силу та елегантність.
- Тіло: Довге, велике, з широкою грудною кліткою, масивним тазом і важким кістяком. М’язи добре розвинені. Задні лапи трохи довші за передні, тому лінія спини трохи піднята до крупу.
- Голова: Має форму широкого модифікованого клина з пласким майданчиком між вухами. Щоки добре розвинені, мордочка округла, середньої довжини. Ніс з легким вигином у верхній третині. Підборіддя сильне і добре розвинене.
- Вуха: Середнього розміру, широкі біля основи, з округлими кінчиками. Розташовані широко на голові, трохи нахилені вперед.
- Очі: Великі, виразні, овальної форми. Розташовані широко і під невеликим кутом. Колір очей – це візитна картка Регдола: вони завжди яскраво-блакитні. Чим насиченіший і глибший відтінок синього, тим краще за стандартом.
- Ноги та Лапи: Ноги середньої довжини, міцні, з важким кістяком. Задні ноги трохи довші. Лапи великі, круглі, компактні, з пучками шерсті між пальцями (бажано).
- Хвіст: Довгий, пропорційний до тіла, середньої товщини біля основи, трохи звужується до кінця. Добре опушений, нагадує плюмаж.
- Шерсть: Однa з ключових особливостей Регдола. Вона напівдовга, густа, шовковиста і м’яка на дотик, схожа на кролячу. Шерсть щільно прилягає до тіла і ніби «розпадається» при русі кота. Важливою характеристикою є мінімальний підшерсток, завдяки чому шерсть менше сплутується і не утворює стільки ковтунів, як, наприклад, у персів. Найдовша шерсть на шиї (утворює розкішний комір), на «штанах» (задні лапи) та на хвості.
Забарвлення та візерунки Регдолів: різноманіття краси
Регдоли належать до групи колорпойнтових (акромеланічних) забарвлень. Це означає, що основний колір тіла світлий, тоді як на виступаючих частинах тіла – мордочці (маска), вухах, лапах та хвості (так звані «пойнти») – забарвлення значно темніше і насиченіше. Це пов’язано з термозалежним геном, який обмежує вироблення пігменту в тепліших частинах тіла. Кошенята Регдолів народжуються повністю білими, а пойнти починають проявлятися лише через кілька днів або тижнів, повністю розвиваючись до 2–3 років.
Існує три основних визнаних візерунки (pattern) у Регдолів:
| Візерунок | Опис | Ключові ознаки |
|---|---|---|
| Колорпойнт (Colorpoint) | Найбільш «класичний» пойнтoвий вигляд без білих міток. Тіло світліше, пойнти (маска, вуха, лапи, хвіст) темні, добре контрастують з тілом. |
|
| Міттед (Mitted - «в рукавичках») | Схожий на колорпойнт, але з характерними білими мітками на лапах та підборідді. |
|
| Біколор (Bicolor) | Візерунок з найбільшою кількістю білого кольору, що надає коту дуже милий вигляд. |
|
Кожен з цих візерунків може бути представлений у різних кольорах пойнтів. Основні визнані кольори:
- Сил (Seal): Найтемніший, глибокий темно-коричневий, майже чорний колір пойнтів. Тіло від блідо-палевого до світло-коричневого.
- Блю (Blue): Холодний сіро-блакитний колір пойнтів. Тіло блакитно-біле, холодне.
- Шоколад (Chocolate): Теплий молочно-шоколадний колір пойнтів (світліший і тепліший за сил). Тіло кольору слонової кістки.
- Лілак (Lilac): Світлий рожевувато-сірий колір пойнтів (розбавлений шоколад). Тіло біле, без відтінків.
- Ред (Red / Flame): Насичений яскраво-помаранчевий (червоний) колір пойнтів. Тіло біле з теплим відтінком.
- Крем (Cream): Світлий кремовий, пастельно-бежевий колір пойнтів (розбавлений ред). Тіло біле.
Крім того, існують варіації цих забарвлень:
- Торті (Tortie - черепаховий): У кішок пойнти мають плями сил/ред, блю/крем, шоколад/ред або лілак/крем.
- Лінкс (Lynx / Tabby): На пойнтах присутній чіткий малюнок теббі (смуги на лапах та хвості, літера «М» на лобі).
- Торбі (Torbie): Поєднання черепахового забарвлення та малюнка лінкс на пойнтах.
