Російський чорний тер’єр

Історія цієї породи унікальна тим, що вона не формувалася століттями шляхом природного відбору, а була створена “на замовлення” у рекордно короткі терміни. Річ у тому, що у післявоєнний час Радянський Союз гостро потребував великих, злісних, керованих та невибагливих собак для охорони стратегічних об’єктів, в’язниць та кордонів.

Завдання було складним: отримати собаку, яка б перевершувала існуючі породи за робочими якостями в умовах сурового клімату. Для цього селекціонери провели грандіозну роботу, використавши складне відтворювальне схрещування. В жилах чорного тер’єра тече кров понад 17 порід! Основу склали:

• Різеншнауцер – від нього взяли основу корпусу, розмір, тип шерсті та гострий розум.
• Ердельтер’єр – додав породі енергію, витривалість та відмінний нюх.
• Ньюфаундленд – нагородив чорного тер’єра потужним кістяком, спокоєм та стійкістю до води і холоду.
• Ротвейлер – додав фізичної сили, потужності щелеп та охоронного інстинкту.

Завдяки такому схрещуванню на світ з’явилися цуценята, що згодом стали мужніми і сильними охоронцями. Перші генерації були більш агресивними та менш однотипними зовні, їх називали просто “чорними тер’єрами”. Ці собаки, завдяки своїй густій і довгій шерсті з розвиненим підшерстям, з легкістю працювали під час лютих морозів, не потребуючи утеплених будок.

У 1957 році в Москві пройшла Всесоюзна виставка службових собак, де вперше широкому загалу були представлені сорок три чорні тер’єри. Ефект був приголомшливим. З цієї миті порода вийшла за межі військових частин і почала активно поширюватись серед звичайних людей-любителів. Кінологи-аматори почали працювати над пом’якшенням характеру та покращенням екстер’єру, роблячи собаку більш придатною для життя в місті. У 1984 році порода отримала офіційне визнання Міжнародної федерації кінологів (FCI) у Мехіко. В той же час був описаний перший міжнародний стандарт. У 2010 році був затверджений оновлений стандарт, що діє до цього дня, який ще більше підкреслив його статус як атлетичного, красивого та врівноваженого собаки.

Російський чорний тер’єр – це собака-атлет, що випромінює впевненість. Це тварина вище середнього зросту (часто дуже великого), міцної статури з масивним кістяком і добре розвиненою, рельєфною мускулатурою. Шкіра щільна, еластична, без складок і відвислості, що є важливим для службової собаки.

Голова: Масивна, пропорційна корпусу, довга (до 40% від висоти в холці). Череп широкий, але вилиці не повинні різко виступати. Перехід від лоба до морди (стоп) помітний, але не різкий, він здається менш вираженим через рясні брови. Морда масивна, широка біля основи, трохи звужується до мочки носа, але не має бути загостреною. “Вуса” і “борода” надають морді прямокутної форми. Мочка носа велика, чорна.

Очі: Середнього розміру, овальної форми, широко розставлені. Колір очей має бути темним. Світлі очі вважаються недоліком. Погляд уважний, впевнений і пронизливий.

Вуха: Високо поставлені, висячі на хрящах, трикутної форми, середнього розміру. Передній край вуха щільно прилягає до вилиці. Важливо, щоб вуха були без складок і вм’ятин.

Корпус: Шия потужна, м’язиста, суха, довжиною приблизно дорівнює довжині голови. Спина пряма, широка і мускулиста. Поперек короткий і широкий. Грудна клітка глибока (доходить до ліктів або нижче), широка, з опуклими ребрами, в перерізі овальна. Це дає достатньо об’єму для легенів, що забезпечує витривалість.

Кінцівки: Прямі, паралельні, з товстими кістками. Кути зчленувань добре виражені, що забезпечує вільні, розмашисті рухи. Лапи великі, округлі, зібрані в грудку (“котяча лапа”), з темними кігтями.

Хвіст: Високо посаджений, товстий біля основи. Раніше хвіст традиційно купірували (залишали 3-5 хребців), але зараз в багатьох країнах це заборонено, тому все частіше зустрічаються собаки з натуральними хвостами. Некупірований хвіст має шаблевидну або серповидну форму, тримається енергійно, але не повинен лежати на спині.

Шерсть та забарвлення: Шерсть – це гордість і захист чорного тер’єра. Вона груба, густа, хвиляста. Довжина покривного волоса по корпусу – від 5 до 15 см. Добре розвинений м’який і густий підшерсток. Особливого шарму породі надає прикрашаюча шерсть (“уборна псовина”), що утворює на голові вуса, бороду та кошлаті брови, які захищають очі. Забарвлення – чорне. Допускається незначна кількість сивини (не більше 1/3 поверхні тіла), хоча ідеалом є вугільно-чорний колір.

Характер Російського чорного тер’єра – це складний сплав врівноваженості та миттєвої реакції. Вони активні, упевнені в собі, рішучі і безстрашні собаки. У повсякденному житті, коли немає загрози, вони поводяться спокійно, навіть флегматично, не метушаться під ногами. Вони ніколи не вступатимуть у бійку першими і не гавкатимуть даремно (брехливість цій породі не властива). Проте, ця зовнішня розслабленість оманлива.

Варто лише порушити особистий простір цього пса або, що ще гірше, зазіхнути на територію чи безпеку господаря, як реакція буде блискавичною. Російський чорний тер’єр переходить зі стану спокою в стан активної оборони за долі секунди. Для сторонніх людей, які проявляють агресію, ці собаки представляють реальну загрозу. Стиль охорони у РЧТ специфічний: вони не нападають, щоб вбити, а працюють на затримання або відлякування, проте при реальній небезпеці діють жорстко.

З цими псами треба бути обережними, ні в якому випадку не ставитися до них фамільярно, якщо ви не член “зграї”. Водночас, до своїх хазяїв чорні тер’єри прив’язуються надзвичайно сильно. Вони готові відчайдушно захищати тих, хто був з ними з дитинства. Ця порода вимагає постійного контакту з людиною. Їх не можна просто посадити у вольєр і забути. Без спілкування інтелект тер’єра згасає, а характер псується. Цікаво, що незважаючи на розміри, потреба в емоційному контакті у них така ж висока, як у мініатюрних собак-компаньйонів. Хоча це гігант, у душі він потребує уваги не менше, ніж декоративний російський той довгошерстий. Це не та собака, яку можна просто “поставити на сигналізацію”. А в плані інтелігентності вони можуть позмагатися навіть з таким аристократом, як континентальний той-спанієль (фален).

Відносини з дітьми: З дітьми своєї родини чорні тер’єри зазвичай терплячі, виступають у ролі няньок і охоронців. Проте, враховуючи розміри собаки, залишати їх наодинці з дуже маленькими дітьми не варто. Крім того, маленьким дітям не можна дозволяти грубо і необережно поводитися з собакою – смикати за вуса, тикати в очі. Російські чорні тер’єри – це особистості, які вимагають до себе поваги.

Російський чорний тер’єр — велетенський чорний охоронець, виведений у СРСР як універсальний службовий пес: потужний, відважний, розумний і відданий. Це впевнений сторож з охоронним інстинктом, тож потрібні досвідчений власник і рання соціалізація — не для новачка. Густа шерсть майже не линяє, але потребує грумінгу. Зі здоровʼя характерні дисплазія суглобів і ризик завороту шлунка.

Чорні тер’єри – витривалі, сильні, стійкі до простудних захворювань пси, у них стійкий імунітет і хороше здоров’я, успадковане від предків. Однак, як і будь-яка штучно створена велика порода, вони мають свої слабкі місця. Знання цих нюансів допоможе вам зберегти здоров’я улюбленця на довгі роки.

Проблеми опорно-рухового апарату

Найчастіше у собак цієї породи зустрічається дисплазія тазостегнового (ДТБ) і ліктьового суглобів – це спадкові захворювання, які призводять до руйнування суглобів, болю і кульгавості. Оскільки собака масивна, навантаження на суглоби колосальне. Якщо у Вашого цуценяти є вірогідність виникнення цих недугів (генетична схильність), не перевантажуйте його фізично, особливо в період активного росту (до 1-1,5 років). Не дозволяйте йому стрибати з висоти (навіть з машини) і самостійно спускатися по сходах до 4-5 місяців. Відповідальні заводчики завжди роблять рентген-тести батькам перед в’язкою.

Генетичні захворювання

Сучасна ветеринарія дозволяє робити генетичні тести. Для РЧТ важливі тести на:

• Гіперурикозурія (HUU): Порушення обміну сечової кислоти, що призводить до утворення каменів у сечовому міхурі.
• Ювенільний параліч гортані та полінейропатія (JLPP): Серйозне неврологічне захворювання.

Інші нюанси

Також часто чорних російських тер’єрів турбують вушні захворювання (отити). Через те, що вуха висячі і густо вкриті шерстю, вентиляція слухового проходу порушується. Це створює ідеальне середовище для грибків та бактерій. Необхідно регулярно вищипувати шерсть зсередини вуха (тримінг слухового проходу).

Очі також потребують уваги. Регулярно промивайте їх спеціальними лосьйонами або відваром ромашки, щоб уникнути запалень. Якщо у Вашого вихованця помітний заворот або виворіт повік (ентропіон/ектропіон), зверніться по допомогу до ветеринара. Ці недоліки усуваються шляхом невеликого хірургічного втручання. Щоб уберегти свого улюбленця від небезпечних інфекцій (чумка, ентерит, сказ), регулярно прищеплюйте його згідно з графіком.

Догляд за шерстю цієї породи – це ціле мистецтво і, мабуть, найскладніша частина утримання цієї породи. Але результат того вартий: доглянутий чорний тер’єр виглядає просто розкішно. Чорних тер’єрів можна тримати як в квартирі, так і в приватному будинку. Вони практично не линяють самостійно (шерсть відмирає, але не випадає, а збивається в ковтуни), тому вся відповідальність за зміну “шуби” лежить на господарі.

Розчісування

Вичісувати російських чорних тер’єрів треба 1-2 рази на тиждень капітально, і щодня – поверхнево (прибирати сміття після прогулянки). Для цього вам знадобиться арсенал інструментів: пуходерка (слікер) для розбивання ковтунів, металевий гребінь з довгими зубцями для перевірки прочісування до самої шкіри. Особливу увагу приділяйте зонам за вухами, під пахвами та на лапах.

Купання

Мити їх треба набагато рідше, ніж вичісувати – приблизно раз на 3-4 тижні або перед виставками. Обов’язково використовуйте під час купання професійні шампуні для жорсткошерстних собак або зволожуючі серії. Не забувайте про бальзам або кондиціонер, що зробить шерсть м’якшою і полегшить розчісування. Сушити таку масу шерсті доведеться потужним феном (компресором), звичайний людський фен тут не впорається.

Стрижка (Грумінг)

Це обов’язкова процедура. Навіть якщо собака не виставкова, гігієнічна стрижка необхідна раз на 1,5-2 місяці. Також шерсть рекомендують час від часу триммінгувати (хоча сучасний тип шерсті частіше стрижуть ножицями та машинкою). Вистригати шерсть треба:

• На морді (формування “цеглинки”);
• У вухах (для вентиляції);
• Між пальцями (там збирається бруд, сніг і реагенти);
• В зоні паху (для гігієни).

Пам’ятайте, що шерсть чорного тер’єра має бути доглянутою, але виглядати природно, підкреслюючи силу собаки, а не перетворювати його на декоративного пуделя. Цікавий той факт, що ці пси не мають характерного запаху “псина”, тому про те, що у Вас у будинку живе такий великий і кошлатий пес, гості не здогадаються, принаймі по запаху.

Важливо про бороду: Після кожного прийому їжі та пиття бороду собаки бажано витирати рушником. Залишки їжі у бороді можуть викликати грибок шкіри та неприємний запах.

Дресирування РЧТ – це не опція, а життєва необхідність. Некерований гігант вагою 60 кг – це небезпечна зброя. Цуценя російського чорного тер’єра треба виховувати з перших днів його появи у Вашому будинку. Формуванням його поведінки повинна займатися людина, яку цуценя вважатиме головною, так би мовити своїм “ватажком”. Адже собаки цієї породи схильні до домінування, вони з дитинства повинні знати своє місце у Вашій родині.

Якщо Ви зумієте зайняти місце лідера у взаємовідносинах з твариною (не силою, а твердістю харакетру та послідовністю), то виховувати і дресирувати пса буде досить просто. Російські чорні тер’єри легко піддаються навчанню, вони схоплюють команди швидше, ніж багато інших молосів. Проте, на відміну від вівчарок, вони не будуть механічно виконувати одне й те саме 100 разів. Їм потрібно розуміти сенс дій.

Вони рухливі і активні, тому найкраще їх дресирувати на вулиці. Також російських тер’єрів з цуценячого віку (2-3 місяці) треба активно соціалізувати: знайомити з іншими людьми, дітьми, велосипедистами, шумом транспорту і собаками. Це критично важливо, щоб вони не були надмірно агресивними або боязкими, будучи дорослими.

Тренування мають бути послідовними і цікавими. Заборонено застосовувати жорстокі методи фізичного покарання – це озлобить собаку або зробить її замкнутою. Ці собаки можуть приймати участь абсолютно у будь-яких змаганнях, вони здатні досягти успіхів у багатьох видах спорту:

• Загальний курс дресирування (ЗКД);
• Захисно-вартова служба (ЗВС) – їх стихія;
• Обідієнс (слухняність);
• Вейтпуллінг (перетягування ваги);
• Слідова робота (вони прекрасні шукачі завдяки крові ерделів та шнауцерів).

Здоров’я і кондиція собаки на 70% залежать від того, що знаходиться в її мисці. Основною їжею чорного російського тер’єра мають бути продукти тваринного походження, якщо ви обрали натуральний тип годування. Білки і жири рослинного походження гірше засвоюються в організмі хижака, а надлишок вуглеводів (каші, хліб) призводить до рихлості конституції та ожиріння, що згубно для суглобів.

Натуральне харчування: Чорний російський тер’єр повинен вживати сире м’ясо і субпродукти (серце, рубець, печінка – обережно). М’ясо має бути з прожилками, не ідеальна вирізка. Краще всього давати яловичину, конину, телятину. З птахів рекомендують індичку. Курка часто викликає алергію, тому з нею треба бути обережним. Дуже корисні курячі або індичі шийки, хребти (м’ясо-кісткова складова) – в них міститься багато кальцію. Час від часу додавайте в їжу риб’ячий жир або лососеву олію для шерсті. Риба – тільки морська, без кісток, приварена.

Іноді можна давати чорному тер’єрові рис, гречку, вівсянку, сезонні овочі (кабачок, гарбуз, морква) і фрукти (яблука). Проте, рослинна їжа повинна складати лише 30% від усього раціону Вашого вихованця. Кисломолочні продукти (сир, кефір) корисні, але молоко дорослим собакам давати не варто.

Сухий корм: Якщо ви обираєте сухий корм, це має бути клас “Супер-преміум” або “Холістік” для порід гігантських розмірів (Giant / Large Breed). Звертайте увагу на вміст глюкозаміну та хондроїтину в складі.

Важливе застереження: Як і всі собаки з глибокою грудною кліткою, російські чорні тер’єри схильні до завороту шлунка. Це смертельно небезпечний стан. Тому ніколи не вигулюйте і не грайтеся з собакою активно відразу після їжі. Після годування собака повинен відпочивати мінімум 1-1,5 години.

Зазвичай, нестача вітамінів вмить відбивається на стані шерсті – вона стає тьмяною, бурою, ламкою. Тому, якщо Ви помітили навіть невеликі зміни вовняного покрову Вашого пса в гіршу сторону, перегляньте складові раціону тварини. При потребі зверніться за порадою до ветеринара чи дієтолога.