Історія походження породи Саванна
Історія породи Саванна – це захоплююча розповідь про мрію створити домашню кішку з екзотичною зовнішністю дикого предка. Все почалося 7 квітня 1986 року, коли Джуді Френк (Judee Frank) отримала перше гібридне кошеня від самця африканського сервала та домашньої сіамської кішки. Це унікальне кошеня жіночої статі було назване Саванна (Savannah), і саме воно дало ім’я всій майбутній породі.
Ключову роль у подальшому розвитку породи відіграла Джойс Сроуф (Joyce Sroufe). У 1989 році вона отримала одне з кошенят першої Саванни і захопилася ідеєю створення нової породи. Разом з Патріком Келлі (Patrick Kelley), вона розробила перший стандарт породи Саванна і представила його на розгляд ради директорів Міжнародної асоціації котів (TICA). Їхні зусилля, а також робота інших ентузіастів, які схрещували нащадків сервалів з різними домашніми породами (включаючи Бенгальських кішок, Єгипетських мау, Орієнтальних короткошерстих та інших домашніх короткошерстих), призвели до поступового формування унікальних рис Саванни.
Шлях до офіційного визнання був непростим. Багато фелінологічних організацій з обережністю ставилися до гібридних порід. Однак, завдяки наполегливості заводчиків, TICA прийняла Саванну для реєстрації у 2001 році, а у 2012 році надала породі повний чемпіонський статус. Це означало, що Саванни могли брати участь у виставках нарівні з іншими визнаними породами. Основною метою було зберегти екзотичну зовнішність сервала – високі ноги, великі вуха, довге тіло та плямисте забарвлення – але при цьому закріпити лагідний та товариський темперамент домашньої кішки.
Як виглядає кіт Саванна: стандарт породи та зовнішність
Саванна справляє враження великої, стрункої та елегантної кішки з яскраво вираженими «дикими» рисами. Її зовнішність – це гармонійне поєднання грації сервала та знайомих рис домашньої кішки.
- Розмір і статура: Саванни – одні з найвищих домашніх кішок. Вони мають довге, м’язисте тіло атлетичної будови з глибокою грудною кліткою та підтягнутим животом. Спина пряма, круп трохи піднятий. Кістки міцні, але не масивні, що створює враження витонченості, незважаючи на розмір.
- Голова: Голова порівняно невелика відносно тіла, має форму рівнобедреного трикутника із заокругленими контурами. Вона довша, ніж широка. Профіль прямий або з ледь помітним переходом.
- Вуха: Одна з найвизначніших рис – надзвичайно великі та високі вуха, широкі біля основи, із заокругленими кінчиками. Вони розташовані високо на голові, близько одне до одного. Бажана наявність «оселі» (ocelli) – світлих плям на задній поверхні вуха, схожих на відбитки пальців, як у диких котів.
- Очі: Середнього розміру, мигдалеподібної або овальної форми, розташовані трохи під кутом. Характерна риса – «капюшон» (hooded brow), що надає погляду пильності. Темні «слізні» мітки (tear marks), що йдуть від внутрішнього кутика ока до носа, є обов’язковими. Колір очей може бути золотистим, зеленим, мідним або коричневим і не залежить від кольору шерсті.
- Мордочка: Добре виражена, звужується до носа, без різкого переходу («пінча»). Ніс довгий, з широким містком. Подушечки вусів не надто виступають.
- Кінцівки та лапи: Дуже довгі та стрункі, особливо задні, що надає породі характерної «високоногої» постави та забезпечує неймовірну стрибучість. Лапи овальні, середнього розміру, з довгими пальцями.
- Хвіст: Середньої довжини та товщини, трохи звужується до кінчика. Не повинен бути занадто коротким або тонким. Вкритий чорними кільцями, кінчик завжди чорний.
- Шерсть: Коротка або середньої довжини, густа, щільно прилягає до тіла. Текстура може бути трохи жорсткішою, ніж у більшості домашніх котів, але не грубою. Підшерсток м’який.
- Забарвлення та малюнок: Стандартом визнається лише плямистий таббі (spotted tabby). Плями мають бути чіткими, суцільними (не розетками), круглої, овальної або подовженої форми, розташованими хаотично по всьому тілу. Бажані смуги на шиї та плечах, що переходять у плями на спині. Кольори фону: коричневий (Brown Spotted Tabby), сріблястий (Silver Spotted Tabby), чорний (Black - меланістичний, плями видно при певному освітленні) та чорний димчастий (Black Smoke).
Генерації Саванн (F1, F2, F3, F4, F5+ та SBT)
Важливо розуміти систему генерацій (філіальних поколінь), яка вказує на ступінь спорідненості з диким предком – сервалом:
- F1 Саванна: Прямий нащадок сервала (батько – сервал, мати – домашня кішка). Мають приблизно 50% крові сервала (або більше, якщо мати була Саванною пізнішої генерації). Це найбільші, найекзотичніші та найдорожчі Саванни. Їхній темперамент може бути більш непередбачуваним, вони потребують дуже досвідчених власників. Самці F1-F3 (іноді F4) зазвичай стерильні.
- F2 Саванна: Онуки сервала (один з батьків – F1 Саванна). Приблизно 25–30% крові сервала. Все ще великі та екзотичні, але зазвичай більш адаптовані до домашнього життя, ніж F1.
- F3 Саванна: Правнуки сервала (один з батьків – F2 Саванна). Близько 12.5–15% крові сервала. Розміри наближаються до великих домашніх котів, темперамент стає більш стабільним та «домашнім».
- F4 та F5 Саванна: Пра-правнуки та наступні покоління. Відсоток крові сервала стає незначним. Розміри та темперамент максимально наближені до домашніх кішок, хоча зберігають характерну зовнішність Саванни (високі ноги, великі вуха, плями).
- SBT Саванна (Stud Book Tradition): Це Саванна, у якої щонайменше три покоління предків були виключно Саваннами (тобто F4 або пізніша генерація, схрещена з іншою SBT Саванною). SBT Саванни вважаються повністю домашньою породою, їхній темперамент найбільш передбачуваний, і саме вони зазвичай беруть участь у виставках.
Чим вища генерація (F1, F2), тим виразніші дикі риси, більший розмір, вища ціна та потенційно складніший характер. Саванни пізніх генерацій (F4, F5, SBT) є чудовими компаньйонами для активних сімей, які готові забезпечити їм належний догляд та стимуляцію.
