Стародатський пойнтер

Історія стародатського пойнтера нерозривно пов’язана з ім’ям данського ентузіаста Мортена Бака, який мешкав у Гленструпі приблизно в 1710 році. Саме він вважається засновником породи. Його метою було створення ідеального мисливського собаки, який би поєднував у собі найкращі якості тогочасних лягавих. Для цього він протягом восьми поколінь схрещував місцевих фермерських собак з собаками циганського походження, які, ймовірно, були нащадками іспанських короткошерстих лягавих (таких як Пердігуеро де Бургос) та інших європейських мисливських порід. Важливу роль у формуванні породи відіграли і бладхаунди (собаки Святого Губерта), яких завезли до Данії з Нідерландів. Саме від них гаммель данск хонсехунд успадкував своє виняткове чуття, потужну статуру та характерну складку шкіри на шиї (підвіс).

Результатом селекційної роботи став собака з унікальним біло-коричневим забарвленням, який був не тільки вправним мисливцем, але й відданим компаньйоном. Порода швидко здобула популярність серед данських мисливців, але її чисельність залишалася невеликою. Дві світові війни завдали нищівного удару по популяції, і до середини XX століття стародатський пойнтер опинився на межі зникнення. Лише завдяки зусиллям невеликої групи данських заводчиків та поціновувачів породу вдалося врятувати. Вони ретельно відбирали найкращих представників, що збереглися, і поступово відновили поголів’я. Сьогодні стародатський пойнтер є гордістю Данії, його цінують за універсальні мисливські якості, стабільну психіку та відданість родині.

Стародатський пойнтер – це собака міцної, гармонійної статури, що справляє враження сили та витривалості, але без зайвої масивності. Він створений для тривалої роботи в полі, і кожна риса його зовнішності підкреслює це призначення.

• Голова: Важка, широка, але не груба. Черепна частина і морда приблизно однакової довжини. Перехід від чола до морди (стоп) чітко виражений.
• Морда: Широка та глибока. Губи трохи відвислі, що надає собаці серйозного вигляду. Мочка носа велика, м’ясиста, виключно печінкового кольору.
• Очі: Середнього розміру, не випуклі і не глибоко посаджені. Колір – темно-карий. Погляд спокійний, впевнений та розумний.
• Вуха: Середньої довжини, посаджені досить низько. Вони широкі, злегка заокруглені на кінцях і щільно прилягають до щік.
• Корпус: Прямокутного формату, злегка розтягнутий. Шия мускулиста, з помітним підвісом (складкою шкіри). Груди глибокі та широкі, що забезпечує достатньо місця для серця та легенів. Спина міцна і пряма, переходить у сильну поперек.
• Хвіст: Середньої довжини, товстий біля основи і звужується до кінця. У спокійному стані собака тримає його опущеним. Під час руху хвіст піднімається, але не вище лінії спини.
• Кінцівки: Сильні, прямі та мускулисті. Лапи компактні, з щільно зібраними пальцями і міцними подушечками, що дозволяє собаці легко пересуватися по різноманітній місцевості.
• Шерсть та забарвлення: Шерсть коротка, густа, щільно прилягає до тіла. Забарвлення є візитною карткою породи: біле з коричневими плямами або великими мітками. По всьому білому фону розсипаний густий коричневий крап. Чим більше крапу, тим краще. Великі суцільні коричневі плями також є нормою.

Характер стародатського пойнтера – це гармонійне поєднання мисливського азарту та домашнього затишку. Це собака двох швидкостей: енергійний і наполегливий у полі, але спокійний і ніжний вдома. Під час полювання він демонструє витривалість, рішучість та сміливість. Його стиль роботи – неспішний, але дуже ретельний. Він не робить зайвих рухів, методично обстежуючи територію і підтримуючи постійний контакт з мисливцем. Це робить його схожим на інших континентальних лягавих, таких як сен-жерменський бракк або словацький грубошерстий лягавий, які також цінуються за вдумливий підхід до роботи.

У родинному колі гаммель данск хонсехунд перетворюється на ласкавого та відданого компаньйона. Він міцно прив’язується до всіх членів сім’ї і поводиться з ними дуже ніжно. Ці собаки, як правило, добре ладнають з дітьми, виявляючи дивовижне терпіння. Їх спокійний темперамент робить їх чудовими няньками, однак, як і у випадку з будь-якою породою, взаємодію собаки та маленьких дітей слід контролювати. Щодо незнайомців, стародатський пойнтер зазвичай поводиться стримано, але без агресії. Він повідомить про прихід гостей гучним гавкотом, виконуючи роль надійного сторожа. При правильній соціалізації він добре уживається з іншими собаками та домашніми тваринами, хоча його мисливський інстинкт може проявлятися по відношенню до дрібних тварин і птахів на вулиці.

Стародатський пойнтер (Gammel Dansk Hønsehund) — данський аристократ спокою: методичний легавий із залізною витримкою, врівноважений, відважний, лагідний і відданий. Це національне надбання Данії — стійковий лягавий на пернату дичину (назва Hønsehund означає «пташиний собака»), що працює ретельно й без поспіху, завжди тримаючи контакт із мисливцем. Він легко навчається, добре адаптується до ролі сімейного улюбленця й сторожа, добрий із дітьми, а вдома напрочуд спокійний, хоч і активний надворі. Як робоча порода загалом міцний; серед ризиків — дисплазія кульшового суглоба та отити через висячі вуха.

Гаммель данск хонсехунд вважається відносно здоровою породою, що частково пояснюється її невеликою популярністю та відсутністю масового комерційного розведення. Проте, як і всі породисті собаки, вони мають схильність до певних захворювань. Важливо, щоб власники знали про ці ризики для своєчасної профілактики та діагностики.

• Дисплазія кульшового суглоба: Поширена проблема у багатьох великих порід. Це спадкове захворювання, при якому головка стегнової кістки неправильно прилягає до суглобової западини. Це може призводити до болю, артриту та кульгавості. Відповідальні заводчики тестують своїх собак на дисплазію перед розведенням.
• Заворот шлунка (здуття): Небезпечний для життя стан, що часто зустрічається у собак з глибокими грудьми. Шлунок переповнюється газами і може перекрутитися, блокуючи кровопостачання. Профілактика включає годування меншими порціями 2-3 рази на день та уникнення фізичних навантажень відразу після їжі.
• Вушні інфекції (отит): Висячі вуха стародатського пойнтера обмежують циркуляцію повітря, створюючи тепле і вологе середовище, ідеальне для росту бактерій та дріжджів. Регулярне чищення вух (раз на тиждень) є обов’язковим для профілактики інфекцій.
• Проблеми з очима: Хоча і нечасто, у породи можуть зустрічатися такі захворювання, як ентропіон (заворот повік) або ектропіон (виворіт повік), що може викликати подразнення рогівки.

Основа здоров’я – це правильний догляад, збалансоване харчування, достатні фізичні навантаження та регулярні візити до ветеринара для профілактичних оглядів та вакцинації. Своєчасне виявлення проблем значно підвищує шанси на успішне лікування.

Догляд за стародатським пойнтером не є надто складним, але вимагає системності та уваги до деталей, особливо щодо його фізичних потреб.

Грумінг та догляд за шерстю

Коротка і густа шерсть гаммель данск хонсехунда не потребує професійного грумінгу. Достатньо раз на тиждень вичісувати її гумовою щіткою або рукавичкою для видалення відмерлих волосків і розподілу шкірного жиру. Це допоможе підтримувати шерсть здоровою та блискучою. Линька у них помірна, але посилюється двічі на рік сезонно. Купати собаку слід лише за потреби, використовуючи м’який шампунь для собак, щоб не порушити природний захисний шар шкіри. Важливо регулярно оглядати та чистити вуха, підстригати кігті (приблизно раз на місяць) та стежити за гігієною ротової порожнини.

Вимоги до фізичних навантажень

Це ключовий аспект утримання стародатського пойнтера. Як мисливська порода, він має високий рівень енергії і потребує щоденних інтенсивних навантажень. Мінімум 1-2 години активних занять на день – це не розкіш, а необхідність. Це можуть бути тривалі прогулянки, біг підтюпцем поруч з господарем, походи в ліс, плавання або ігри з м’ячем. Ідеальним варіантом для них є можливість вільно бігати на безпечній, огородженій території. Недостатня фізична активність може призвести до проблем з поведінкою, таких як деструктивність, зайвий гавкіт та набір ваги.

Умови проживання

Незважаючи на свій спокійний домашній характер, стародатський пойнтер не найкращий вибір для утримання у невеликій міській квартирі. Йому потрібен простір. Ідеальним місцем проживання для нього буде приватний будинок з великим, надійно огородженим подвір’ям, де він зможе проводити багато часу на свіжому повітрі. Якщо ви все ж таки вирішили завести цього собаку в квартирі, будьте готові присвячувати багато часу щоденним тривалим і активним прогулянкам у парках чи за містом.

Стародатські пойнтери – розумні та кмітливі собаки, що загалом робить їх навчання нескладним процесом. Вони прагнуть догодити своєму власнику, що є великим плюсом. Однак, як і багато мисливських порід, вони можуть бути дещо незалежними та впертими. Дресирування має базуватися на позитивному підкріпленні – похвалі, ласощах та іграх. Грубі методи та крики не дадуть результату і можуть лише підірвати довіру собаки.

Рання соціалізація має вирішальне значення. Цуценя потрібно знайомити з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами з раннього віку. Це допоможе йому вирости впевненим і врівноваженим собакою. Курси слухняності будуть корисними не тільки для навчання базових команд, але й для зміцнення зв’язку між собакою та власником. Оскільки це мисливська порода, важливо приділяти увагу команді “До мене!”, щоб контролювати собаку на прогулянках без повідця. Заняття такими видами кінологічного спорту, як аджиліті, обідієнс або ноузворк (робота з пошуку запахів) допоможуть спрямувати його енергію та інтелект у правильне русло.

Правильне харчування є фундаментом здоров’я та довголіття стародатського пойнтера. Раціон повинен бути збалансованим і відповідати віку, вазі, рівню активності та стану здоров’я собаки. Можна обрати як якісний сухий корм преміум або супер-преміум класу, так і натуральне годування.

Важливо: дорослого собаку рекомендується годувати двічі на день (вранці та ввечері), щоб зменшити ризик завороту шлунка. Порція повинна бути розрахована відповідно до ваги та активності. Завжди забезпечуйте доступ до свіжої та чистої питної води, особливо після фізичних навантажень. Уникайте годування собаки зі столу, оскільки людська їжа може бути шкідливою для нього.

1. Назва породи “Hønsehund” з данської мови буквально перекладається як “курячий собака” або “собака для полювання на птахів”, що прямо вказує на її основне призначення.
2. На відміну від багатьох інших пойнтерів, наприклад, стрімкого німецького курцхаара, стародатський пойнтер відомий своїм більш повільним та методичним стилем роботи. Він не стільки женеться за швидкістю, скільки за ретельністю пошуку.
3. Це одна з небагатьох порід собак, історія якої точно задокументована і веде до конкретної людини – Мортена Бака.
4. Завдяки предкам-бладхаундам, гаммель данск хонсехунд має чудове нижнє чуття і може працювати не тільки по верхньому сліду (запаху в повітрі), але й по кров’яному сліду на землі.
5. Незважаючи на свою давню історію, порода була офіційно визнана Міжнародною кінологічною федерацією (FCI) лише у 1960 році.