Історія виникнення породи стародатський пойнтер
Історія стародатського пойнтера нерозривно пов’язана з ім’ям данського ентузіаста Мортена Бака, який мешкав у Гленструпі приблизно в 1710 році. Саме він вважається засновником породи. Його метою було створення ідеального мисливського собаки, який би поєднував у собі найкращі якості тогочасних лягавих. Для цього він протягом восьми поколінь схрещував місцевих фермерських собак з собаками циганського походження, які, ймовірно, були нащадками іспанських короткошерстих лягавих (таких як Пердігуеро де Бургос) та інших європейських мисливських порід. Важливу роль у формуванні породи відіграли і бладхаунди (собаки Святого Губерта), яких завезли до Данії з Нідерландів. Саме від них гаммель данск хонсехунд успадкував своє виняткове чуття, потужну статуру та характерну складку шкіри на шиї (підвіс).
Результатом селекційної роботи став собака з унікальним біло-коричневим забарвленням, який був не тільки вправним мисливцем, але й відданим компаньйоном. Порода швидко здобула популярність серед данських мисливців, але її чисельність залишалася невеликою. Дві світові війни завдали нищівного удару по популяції, і до середини XX століття стародатський пойнтер опинився на межі зникнення. Лише завдяки зусиллям невеликої групи данських заводчиків та поціновувачів породу вдалося врятувати. Вони ретельно відбирали найкращих представників, що збереглися, і поступово відновили поголів’я. Сьогодні стародатський пойнтер є гордістю Данії, його цінують за універсальні мисливські якості, стабільну психіку та відданість родині.
Як виглядає стародатський пойнтер: стандарт та опис зовнішності
Стародатський пойнтер - це собака міцної, гармонійної статури, що справляє враження сили та витривалості, але без зайвої масивності. Він створений для тривалої роботи в полі, і кожна риса його зовнішності підкреслює це призначення.
- Голова: Важка, широка, але не груба. Черепна частина і морда приблизно однакової довжини. Перехід від чола до морди (стоп) чітко виражений.
- Морда: Широка та глибока. Губи трохи відвислі, що надає собаці серйозного вигляду. Мочка носа велика, м’ясиста, виключно печінкового кольору.
- Очі: Середнього розміру, не випуклі і не глибоко посаджені. Колір - темно-карий. Погляд спокійний, впевнений та розумний.
- Вуха: Середньої довжини, посаджені досить низько. Вони широкі, злегка заокруглені на кінцях і щільно прилягають до щік.
- Корпус: Прямокутного формату, злегка розтягнутий. Шия мускулиста, з помітним підвісом (складкою шкіри). Груди глибокі та широкі, що забезпечує достатньо місця для серця та легенів. Спина міцна і пряма, переходить у сильну поперек.
- Хвіст: Середньої довжини, товстий біля основи і звужується до кінця. У спокійному стані собака тримає його опущеним. Під час руху хвіст піднімається, але не вище лінії спини.
- Кінцівки: Сильні, прямі та мускулисті. Лапи компактні, з щільно зібраними пальцями і міцними подушечками, що дозволяє собаці легко пересуватися по різноманітній місцевості.
- Шерсть та забарвлення: Шерсть коротка, густа, щільно прилягає до тіла. Забарвлення є візитною карткою породи: біле з коричневими плямами або великими мітками. По всьому білому фону розсипаний густий коричневий крап. Чим більше крапу, тим краще. Великі суцільні коричневі плями також є нормою.
