Російський чорний тер’єр

Історія цієї породи унікальна тим, що вона не формувалася століттями шляхом природного відбору, а була створена “на замовлення” у рекордно короткі терміни. Річ у тому, що у післявоєнний час Радянський Союз гостро потребував великих, злісних, керованих та невибагливих собак для охорони стратегічних об’єктів, в’язниць та кордонів.

Завдання було складним: отримати собаку, яка б перевершувала існуючі породи за робочими якостями в умовах сурового клімату. Для цього селекціонери провели грандіозну роботу, використавши складне відтворювальне схрещування. В жилах чорного тер’єра тече кров понад 17 порід! Основу склали:

• Різеншнауцер – від нього взяли основу корпусу, розмір, тип шерсті та гострий розум.
• Ердельтер’єр – додав породі енергію, витривалість та відмінний нюх.
• Ньюфаундленд – нагородив чорного тер’єра потужним кістяком, спокоєм та стійкістю до води і холоду.
• Ротвейлер – додав фізичної сили, потужності щелеп та охоронного інстинкту.

Завдяки такому схрещуванню на світ з’явилися цуценята, що згодом стали мужніми і сильними охоронцями. Перші генерації були більш агресивними та менш однотипними зовні, їх називали просто “чорними тер’єрами”. Ці собаки, завдяки своїй густій і довгій шерсті з розвиненим підшерстям, з легкістю працювали під час лютих морозів, не потребуючи утеплених будок.

У 1957 році в Москві пройшла Всесоюзна виставка службових собак, де вперше широкому загалу були представлені сорок три чорні тер’єри. Ефект був приголомшливим. З цієї миті порода вийшла за межі військових частин і почала активно поширюватись серед звичайних людей-любителів. Кінологи-аматори почали працювати над пом’якшенням характеру та покращенням екстер’єру, роблячи собаку більш придатною для життя в місті. У 1984 році порода отримала офіційне визнання Міжнародної федерації кінологів (FCI) у Мехіко. В той же час був описаний перший міжнародний стандарт. У 2010 році був затверджений оновлений стандарт, що діє до цього дня, який ще більше підкреслив його статус як атлетичного, красивого та врівноваженого собаки.

Російський чорний тер’єр – це собака-атлет, що випромінює впевненість. Це тварина вище середнього зросту (часто дуже великого), міцної статури з масивним кістяком і добре розвиненою, рельєфною мускулатурою. Шкіра щільна, еластична, без складок і відвислості, що є важливим для службової собаки.

Голова: Масивна, пропорційна корпусу, довга (до 40% від висоти в холці). Череп широкий, але вилиці не повинні різко виступати. Перехід від лоба до морди (стоп) помітний, але не різкий, він здається менш вираженим через рясні брови. Морда масивна, широка біля основи, трохи звужується до мочки носа, але не має бути загостреною. “Вуса” і “борода” надають морді прямокутної форми. Мочка носа велика, чорна.

Очі: Середнього розміру, овальної форми, широко розставлені. Колір очей має бути темним. Світлі очі вважаються недоліком. Погляд уважний, впевнений і пронизливий.

Вуха: Високо поставлені, висячі на хрящах, трикутної форми, середнього розміру. Передній край вуха щільно прилягає до вилиці. Важливо, щоб вуха були без складок і вм’ятин.

Корпус: Шия потужна, м’язиста, суха, довжиною приблизно дорівнює довжині голови. Спина пряма, широка і мускулиста. Поперек короткий і широкий. Грудна клітка глибока (доходить до ліктів або нижче), широка, з опуклими ребрами, в перерізі овальна. Це дає достатньо об’єму для легенів, що забезпечує витривалість.

Кінцівки: Прямі, паралельні, з товстими кістками. Кути зчленувань добре виражені, що забезпечує вільні, розмашисті рухи. Лапи великі, округлі, зібрані в грудку (“котяча лапа”), з темними кігтями.

Хвіст: Високо посаджений, товстий біля основи. Раніше хвіст традиційно купірували (залишали 3-5 хребців), але зараз в багатьох країнах це заборонено, тому все частіше зустрічаються собаки з натуральними хвостами. Некупірований хвіст має шаблевидну або серповидну форму, тримається енергійно, але не повинен лежати на спині.

Шерсть та забарвлення: Шерсть – це гордість і захист чорного тер’єра. Вона груба, густа, хвиляста. Довжина покривного волоса по корпусу – від 5 до 15 см. Добре розвинений м’який і густий підшерсток. Особливого шарму породі надає прикрашаюча шерсть (“уборна псовина”), що утворює на голові вуса, бороду та кошлаті брови, які захищають очі. Забарвлення – чорне. Допускається незначна кількість сивини (не більше 1/3 поверхні тіла), хоча ідеалом є вугільно-чорний колір.

Характер Російського чорного тер’єра – це складний сплав врівноваженості та миттєвої реакції. Вони активні, упевнені в собі, рішучі і безстрашні собаки. У повсякденному житті, коли немає загрози, вони поводяться спокійно, навіть флегматично, не метушаться під ногами. Вони ніколи не вступатимуть у бійку першими і не гавкатимуть даремно (брехливість цій породі не властива). Проте, ця зовнішня розслабленість оманлива.

Варто лише порушити особистий простір цього пса або, що ще гірше, зазіхнути на територію чи безпеку господаря, як реакція буде блискавичною. Російський чорний тер’єр переходить зі стану спокою в стан активної оборони за долі секунди. Для сторонніх людей, які проявляють агресію, ці собаки представляють реальну загрозу. Стиль охорони у РЧТ специфічний: вони не нападають, щоб вбити, а працюють на затримання або відлякування, проте при реальній небезпеці діють жорстко.

З цими псами треба бути обережними, ні в якому випадку не ставитися до них фамільярно, якщо ви не член “зграї”. Водночас, до своїх хазяїв чорні тер’єри прив’язуються надзвичайно сильно. Вони готові відчайдушно захищати тих, хто був з ними з дитинства. Ця порода вимагає постійного контакту з людиною. Їх не можна просто посадити у вольєр і забути. Без спілкування інтелект тер’єра згасає, а характер псується. Цікаво, що незважаючи на розміри, потреба в емоційному контакті у них така ж висока, як у мініатюрних собак-компаньйонів. Хоча це гігант, у душі він потребує уваги не менше, ніж декоративний російський той довгошерстий. Це не та собака, яку можна просто “поставити на сигналізацію”. А в плані інтелігентності вони можуть позмагатися навіть з таким аристократом, як континентальний той-спанієль (фален).

Відносини з дітьми: З дітьми своєї родини чорні тер’єри зазвичай терплячі, виступають у ролі няньок і охоронців. Проте, враховуючи розміри собаки, залишати їх наодинці з дуже маленькими дітьми не варто. Крім того, маленьким дітям не можна дозволяти грубо і необережно поводитися з собакою – смикати за вуса, тикати в очі. Російські чорні тер’єри – це особистості, які вимагають до себе поваги.

Догляд за шерстю цієї породи – це ціле мистецтво і, мабуть, найскладніша частина утримання цієї породи. Але результат того вартий: доглянутий чорний тер’єр виглядає просто розкішно. Чорних тер’єрів можна тримати як в квартирі, так і в приватному будинку. Вони практично не линяють самостійно (шерсть відмирає, але не випадає, а збивається в ковтуни), тому вся відповідальність за зміну “шуби” лежить на господарі.

Розчісування

Вичісувати російських чорних тер’єрів треба 1-2 рази на тиждень капітально, і щодня – поверхнево (прибирати сміття після прогулянки). Для цього вам знадобиться арсенал інструментів: пуходерка (слікер) для розбивання ковтунів, металевий гребінь з довгими зубцями для перевірки прочісування до самої шкіри. Особливу увагу приділяйте зонам за вухами, під пахвами та на лапах.

Купання

Мити їх треба набагато рідше, ніж вичісувати – приблизно раз на 3-4 тижні або перед виставками. Обов’язково використовуйте під час купання професійні шампуні для жорсткошерстних собак або зволожуючі серії. Не забувайте про бальзам або кондиціонер, що зробить шерсть м’якшою і полегшить розчісування. Сушити таку масу шерсті доведеться потужним феном (компресором), звичайний людський фен тут не впорається.

Стрижка (Грумінг)

Це обов’язкова процедура. Навіть якщо собака не виставкова, гігієнічна стрижка необхідна раз на 1,5-2 місяці. Також шерсть рекомендують час від часу триммінгувати (хоча сучасний тип шерсті частіше стрижуть ножицями та машинкою). Вистригати шерсть треба:

• На морді (формування “цеглинки”);
• У вухах (для вентиляції);
• Між пальцями (там збирається бруд, сніг і реагенти);
• В зоні паху (для гігієни).

Пам’ятайте, що шерсть чорного тер’єра має бути доглянутою, але виглядати природно, підкреслюючи силу собаки, а не перетворювати його на декоративного пуделя. Цікавий той факт, що ці пси не мають характерного запаху “псина”, тому про те, що у Вас у будинку живе такий великий і кошлатий пес, гості не здогадаються, принаймі по запаху.

Важливо про бороду: Після кожного прийому їжі та пиття бороду собаки бажано витирати рушником. Залишки їжі у бороді можуть викликати грибок шкіри та неприємний запах.

Дресирування РЧТ – це не опція, а життєва необхідність. Некерований гігант вагою 60 кг – це небезпечна зброя. Цуценя російського чорного тер’єра треба виховувати з перших днів його появи у Вашому будинку. Формуванням його поведінки повинна займатися людина, яку цуценя вважатиме головною, так би мовити своїм “ватажком”. Адже собаки цієї породи схильні до домінування, вони з дитинства повинні знати своє місце у Вашій родині.

Якщо Ви зумієте зайняти місце лідера у взаємовідносинах з твариною (не силою, а твердістю харакетру та послідовністю), то виховувати і дресирувати пса буде досить просто. Російські чорні тер’єри легко піддаються навчанню, вони схоплюють команди швидше, ніж багато інших молосів. Проте, на відміну від вівчарок, вони не будуть механічно виконувати одне й те саме 100 разів. Їм потрібно розуміти сенс дій.

Вони рухливі і активні, тому найкраще їх дресирувати на вулиці. Також російських тер’єрів з цуценячого віку (2-3 місяці) треба активно соціалізувати: знайомити з іншими людьми, дітьми, велосипедистами, шумом транспорту і собаками. Це критично важливо, щоб вони не були надмірно агресивними або боязкими, будучи дорослими.

Тренування мають бути послідовними і цікавими. Заборонено застосовувати жорстокі методи фізичного покарання – це озлобить собаку або зробить її замкнутою. Ці собаки можуть приймати участь абсолютно у будь-яких змаганнях, вони здатні досягти успіхів у багатьох видах спорту:

• Загальний курс дресирування (ЗКД);
• Захисно-вартова служба (ЗВС) – їх стихія;
• Обідієнс (слухняність);
• Вейтпуллінг (перетягування ваги);
• Слідова робота (вони прекрасні шукачі завдяки крові ерделів та шнауцерів).