Лабрадор-ретривер

Історія лабрадора-ретривера починається не на півострові Лабрадор, як можна було б припустити з назви, а на сусідньому острові Ньюфаундленд, біля східного узбережжя Канади. Предками сучасних лабрадорів були так звані “малі ньюфаундленди” або “собаки святого Джона” (St. John’s water dog). Це були витривалі, працьовиті собаки середнього розміру з короткою, щільною, водонепроникною шерстю, яких місцеві рибалки використовували для допомоги у своїх щоденних справах. Вони безстрашно стрибали у крижану воду, щоб діставати рибу, що випала з сіток, та допомагали тягнути самі сіті на берег.

На початку XIX століття англійські аристократи, зокрема граф Малмсбері, звернули увагу на цих талановитих собак і привезли кількох представників до Великої Британії. Вони були вражені їхнім неймовірним чуттям, м’якою хваткою (здатністю приносити дичину неушкодженою) та пристрастю до апортування. Саме в Англії почалася цілеспрямована селекційна робота. Назву “лабрадор” породі, ймовірно, дав саме граф Малмсбері, щоб відрізняти їх від більших собак – ньюфаундлендів. Існує також версія, що назва походить від португальського слова “labrador”, що означає “трудівник”, або від чорного каменю “лабрадорит”, що нагадував колір перших представників породи.

Довгий час визнавалися лише лабрадори чорного забарвлення. Палеві та шоколадні цуценята вважалися браком. Проте згодом ці забарвлення також отримали визнання. У 1903 році порода була офіційно визнана Англійським Кеннел-клубом. Завдяки своїм видатним робочим якостям та чудовому характеру лабрадори швидко витіснили з позицій лідерів у водному полюванні інші породи, зокрема, прямошерстого ретривера.

Лабрадор — міцний, збалансований собака середньо-великого розміру (54–57 см, 25–36 кг) з короткою водовідштовхувальною «подвійною» шерстю, характерним «видровим» хвостом і добродушним відкритим виразом.

Лабрадор-ретривер – це міцний, мускулистий собака з гармонійними пропорціями. Його зовнішність випромінює силу, атлетизм та доброзичливість. Існує умовний поділ на два типи: шоу-тип (англійський) – більш масивний, кремезний, з широкою головою, та робочий тип (американський) – легший, витонченіший, з більш витягнутою мордою, орієнтований на польові випробування.

Усередині породи розрізняють два типи (офіційно це одна порода): англійський (виставковий) — кремезніший, з масивнішою «блочною» головою, ширшими грудьми, коротшими лапами й спокійнішим темпераментом; та американський (робочий, польовий) — легший, вищий і атлетичніший, з вужчою мордою та помітно більшою енергією й драйвом. Стандарт визнає три кольори — чорний, палевий (від кремового до «лисячо-рудого») і шоколадний; модне «срібло» — це генетично розбавлений шоколад, не визнаний кінологічними організаціями й пов’язаний із ризиком алопеції розрідження кольору.

Характер – це те, за що лабрадорів люблять найбільше. Це надзвичайно дружелюбний, оптимістичний і неконфліктний собака. Агресія до людей чи інших тварин абсолютно не властива цій породі, тому зробити з лабрадора надійного охоронця практично неможливо. Він швидше залиже зловмисника до смерті, ніж проявить агресію. Його дружність поширюється на всіх: членів родини, дітей, гостей, інших собак та навіть котів.

Лабрадори ідеально підходять для сімей з дітьми будь-якого віку. Вони терплячі, грайливі та обережні з малюками. Однак, через свою енергійність та розміри, молодий лабрадор може випадково штовхнути маленьку дитину, тому їхню взаємодію завжди слід контролювати.

Це дуже розумні собаки, що прагнуть догодити господареві, що робить їх легко навчуваними. Лабрадор радіє кожній дрібничці і виражає свої емоції всім тілом, особливо активно виляючи своїм “видровим” хвостом. Вони дуже соціальні і погано переносять самотність, потребуючи постійної уваги та контакту з родиною. Схожий відкритий та лагідний характер має і золотавий ретривер, який є близьким родичем лабрадора. Інші породи ретриверів, як-от кучерявошерстий ретривер або більш серйозний та незалежний чесапік-бей-ретривер, можуть мати дещо інший темперамент.

Догляд за лабрадором простий, з одним «але» — він рясно линяє двічі на рік: коротка щільна шерсть потребує регулярного вичісування (особливо навесні й восени), решта — стандартні вуха, кігті та зуби.

Догляд за лабрадором не є надто складним, але вимагає регулярності. Основа догляду – це контроль за станом шерсті, вух, очей та кігтів, а також забезпечення достатнього рівня фізичної активності.

1. Догляд за шерстю: Подвійна шерсть лабрадора має чудові водовідштовхувальні властивості, але інтенсивно линяє. Вичісувати собаку потрібно щонайменше 2-3 рази на тиждень, а в періоди сезонного линяння (весна та осінь) – щодня. Для цього найкраще підходить фурмінатор або гумова щітка. Купати лабрадора слід за необхідності, не надто часто, щоб не змивати природний захисний шар з шерсті.
2. Гігієна вух: Висячі вуха лабрадорів погано вентилюються, що створює сприятливі умови для розвитку інфекцій. Регулярно, раз на тиждень, оглядайте вушну раковину. Чистіть її спеціальним лосьйоном та ватним диском.
3. Догляд за очима: Очі у здорового лабрадора чисті. Припустимі незначні виділення в кутиках після сну, які можна прибрати чистою тканиною, змоченою у теплій воді.
4. Стрижка кігтів: Якщо кігті не сточуються природним шляхом об асфальт, їх потрібно підстригати кігтерізом для великих порід приблизно раз на місяць.
5. Догляд за зубами: Важливо регулярно чистити зуби спеціальною пастою та щіткою для собак, щоб запобігти утворенню зубного каменю. Також можна давати дентальні ласощі.

Важливий аспект догляду – забезпечення безпечного середовища для цуценяти. Приберіть усі цінні речі, дроти та взуття із зони його доступу, оскільки маленький лабрадор обов’язково спробує їх на зуб.

Загалом, лабрадори – це досить здорова та витривала порода. Однак, як і багато інших порід, вони мають генетичну схильність до певних захворювань. Відповідальні заводчики тестують своїх собак на наявність спадкових хвороб, що значно знижує ризик їх прояву у цуценят.

За даними масштабного дослідження VetCompass (Королівський ветеринарний коледж, понад 33 000 собак), середня тривалість життя лабрадора — близько 12 років, але в шоколадних — лише 10,7: ген шоколадного забарвлення рецесивний, і відбір саме за кольором підвищив частоту супутніх проблем — шоколадні лабрадори майже вдвічі частіше страждають на отити (23 % проти 13 % у чорних) і запалення шкіри. Окрема породна особливість — синдром навантажувального колапсу (EIC): генетична мутація, через яку після інтенсивного навантаження собака тимчасово втрачає координацію задніх лап; виявляється ДНК-тестом, носіїв не розводять. А через ген POMC (його має приблизно кожен четвертий лабрадор) пес постійно відчуває голод — звідси й сумна статистика: до 70 % представників породи мають зайву вагу.

Лабрадори – одні з найздібніших учнів у собачому світі. Їхній природний розум, бажання догодити та орієнтація на людину роблять процес дресирування приємним та ефективним. Однак їхня енергійність та дружелюбність можуть створювати певні труднощі. Дресирування повинно базуватися виключно на позитивному підкріпленні – похвалі, ласощах, іграх. Фізичні покарання та тиск на лабрадора неприпустимі і можуть зруйнувати довірливі стосунки.

Ключові аспекти виховання:

• Рання соціалізація: З 2-3 місячного віку знайомте цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими спокійними собаками. Це допоможе виростити впевненого та врівноваженого собаку.
• Навчання базовим командам: Починайте вчити команди “Сидіти”, “Лежати”, “До мене”, “Поруч” якомога раніше. Заняття мають бути короткими та цікавими.
• Контроль імпульсивності: Лабрадори можуть бути дуже імпульсивними, особливо в молодому віці. Вчіть собаку витримці, наприклад, чекати на команду перед мискою з їжею або перед виходом на вулицю.
• Боротьба зі шкідливими звичками: Не дозволяйте цуценяті стрибати на людей та тягнути повідець. Змалку привчайте його до правильної поведінки, оскільки перевчити дорослого та сильного собаку буде набагато складніше.

Лабрадор — порода №1 за схильністю до ожиріння (у частини собак — генна мутація POMC і постійне відчуття голоду), тож суворе дозування порцій і відмова від підгодовування зі столу важливіші за саму марку корму.

Правильне харчування – запорука здоров’я та довголіття вашого улюбленця. Найбільша проблема лабрадорів – це їхня схильність до ожиріння. У цих собак часто відсутнє почуття насичення, тому вони готові їсти завжди і в будь-яких кількостях. Ваш обов’язок – суворо контролювати розмір порцій та не піддаватися на благаючий погляд.

Існує два основні підходи до годування: готові сухі корми та натуральне харчування. Вибір залежить від ваших можливостей та вподобань. Головне – якість.

Сухий корм: Обирайте корми преміум або супер-преміум класу для великих активних порід. Звертайте увагу на склад: на першому місці має бути м’ясо (не м’ясне борошно). Для лабрадорів з чутливим травленням або алергіями існують спеціалізовані лінійки (наприклад, з ягням та рисом).

Натуральне харчування: Основою раціону (близько 50-70%) має бути сире або відварене нежирне м’ясо (яловичина, індичка) та субпродукти. Також до раціону включають: кисломолочні продукти (сир, кефір), варені яйця, каші (рис, гречка), овочі (морква, гарбуз, кабачки) та трохи рослинної олії. Категорично не можна давати собаці трубчасті кістки, солодке, копчене, жирне та їжу зі свого столу.

Дорослого лабрадора годують 2 рази на день, вранці та ввечері. Цуценят – частіше, від 4-5 разів на день у віці 2-3 місяців, поступово зменшуючи кількість прийомів їжі.

Хоча сьогодні більшість лабрадорів є домашніми улюбленцями, вони не втратили своїх видатних робочих якостей. Їхній інтелект, нюх та бажання співпрацювати з людиною роблять їх незамінними у багатьох сферах:

• Полювання: Їхня основна історична роль – подача підбитої птиці, особливо з води.
• Собаки-поводирі: Спокій, надійність та інтелект роблять їх одними з найкращих порід для допомоги незрячим людям.
• Каністерапія: Їхній добрий та терплячий характер використовується для психологічної реабілітації дітей та дорослих.
• Пошуково-рятувальна служба: Завдяки чудовому нюху вони успішно знаходять людей під завалами чи в лісі.
• Митна служба: Їх використовують для пошуку наркотичних речовин та вибухівки.

Ця багатогранність ще раз підкреслює унікальність породи. Їхні робочі таланти багато в чому перегукуються з можливостями золотавих ретриверів, які також часто служать поводирями та терапевтами.