Історія породи
Англійські пойнтери - одні з найпопулярніших мисливських собак у всьому світі, і їхня історія налічує кілька століть селекційної роботи. У перекладі з англійського «pointer» означає «стрілу, вказівку» або «той, хто вказує». І це зовсім не випадково. Адже знамениті собаки цієї породи прославилися саме завдяки своїй фірмовій стійці, що вказує напрям місця положення птаха на полюванні, завмираючи наче статуя.
Цілеспрямованим виведенням та шліфуванням робочих якостей цих собак стали займатися ще в 18-ому столітті в Англії. Хоча історики-кінологи припускають, що подібні собаки з’явилися значно раніше на континенті. Ймовірно, пращурами сучасних англійських пойнтерів були староіспанські лягаві перро-де-пунта («собака в стойці»), які були завезені в Англію офіцерами після війни за іспанську спадщину (1701–1714 рр.). Також розглядається версія участі португальських лягавих.
Сучасного ж вигляду пойнтери набули завдяки кропіткій праці селекціонерів Англії, які домагалися ідеальних пропорцій, швидкості та витривалості. Для полегшення кістяка та додання собаці «спортивної форми», заводчики вдавалися до схрещування з такими породами, як:
- Фоксхаунди - для покращення витривалості та будови лап;
- Грейхаунди - для надання швидкості, елегантності та покращення зору;
- Бладхаунди - для вдосконалення нюху;
- Старофранцузькі та італійські лягаві - для закріплення мисливських інстинктів.
Ці собаки надзвичайно популярні в наші дні, особливо серед професійних мислівців. Прекрасне чуття і феноменальна швидкість зробили їх незамінними помічниками на полюванні по перу. Стандарт пойнтера був прийнятий в 1897 році Клубом любителів цих собак. У 1900 році порода була офіційно визнана Британською асоціацією кінологів, ставши еталоном серед гладкошерстих лягавих.
Як виглядає Англійський пойнтер: опис зовнішності
Зовнішність пойнтера - це втілення аеродинаміки. Кожна лінія його тіла говорить про готовність до стрімкого ривка. Це собака благородних ліній, без найменших ознак грубості. Розглянемо детальніше екстер’єр згідно з міжнародними стандартами.
Голова та морда
Англійський пойнтер - досить великого розміру собака з міцним кістяком і добре розвиненою сухою мускулатурою. Голова у нього пропорційна корпусу з довгим, помірно широким черепом. Характерною рисою є чітко виражений перехід від лоба до морди (стоп) та специфічні лінії профілю: лінії морди та черепа сходяться (конвергенція), що надає морді трохи кирпатого вигляду. Це дозволяє собаці вловлювати запах «верхнім чуттям», високо тримаючи голову під час бігу.
Морда довга, прямокутна в перетині. Мочка носа велика, м’яка і волога, колір може бути темним (чорним) або світлим (в тон плям), залежно від загального забарвлення собаки. Ніздрі широкі, що критично важливо для інтенсивного дихання та нюху. Вуха висячі, посаджені досить високо, на рівні очей, тонкі, шовковисті, трикутної форми із заокругленими кінцями, щільно прилягають до голови. Очі великі, округлої форми, з розумним та живим виразом; колір варіюється від горіхового до темно-карого, світлі очі не бажані. Шия довга, мускулиста, елегантно вигнута, без підвісу (зайвої шкіри).
Корпус та кінцівки
Спина міцна, коротка і пружна, трохи похила від холки до крупу. Поперек міцний, мускулистий і злегка опуклий. Грудна клітка глибока, опускається до ліктів, що забезпечує достатній об’єм для легенів і серця під час тривалого галопу. Хвіст середньої довжини, товстий біля основи, плавно звужується до кінця. У русі собака несе його на рівні спини, і він діє як кермо. Цікаво, що під час пошуку хвіст пойнтера рухається з боку в бік з характерним «хльостким» звуком.
Кінцівки довгі, прямі, паралельні один одному, з добре розвиненою, рельєфною мускулатурою. Задні кінцівки мають добре виражені кути зчленувань, що забезпечує потужний поштовх. Лапи овальної або округлої форми з довгими, щільно зімкнутими пальцями («котяча лапа» не характерна, частіше «заяча»).
Шерсть та забарвлення
Шерсть коротка, пряма, густа і блискуча, на дотик може бути трохи жорсткою, але щільно прилеглою до тіла. Вона не приховує рельєф м’язів. Забарвлення англійського пойнтера різноманітне і класифікується так:
- Однотонне: чорне, палеве, кавове (зустрічається рідше);
- Двоколірне (найпопулярніше): лимонно-біле, помаранчево-біле, печінково-біле (коричнево-біле) та чорно-біле;
- Триколірне: поєднання білого, чорного/коричневого та підпалин.
Допускаються білі плями на морді, грудній клітці і кінчиках лап. Кожне забарвлення має свій шарм, але на робочі якості колір плям ніяк не впливає.
