Історія походження породи
Історія цієї породи є яскравим прикладом цілеспрямованої селекційної роботи, метою якої було створення ідеального гончака для умов російського полювання. Все почалося у другій половині XIX століття, коли російські поміщики та мисливці почали активно імпортувати з Англії фоксхаундів – неперевершених майстрів полювання на лисиць. Англійські собаки мали чудову швидкість, в’язкість (наполегливість у переслідуванні) та сильний голос, однак вони були погано пристосовані до суворих зим та глибокого снігу.
Російські гончаки, навпаки, були чудово адаптовані до місцевого клімату, витривалі та невибагливі. Виникла ідея поєднати найкращі якості обох порід. Шляхом прилиття крові фоксхаундів до місцевих російських гончаків селекціонери прагнули отримати собаку, яка б мала мисливську швидкість і витривалість.
Перші результати були вражаючими. Представники новоствореної породи були швидшими за російських гончаків і витривалішими за фоксхаундів. Цілеспрямована робота з породою продовжилась і на початку XX століття. Великий внесок у становлення породи зробили власники Першинського полювання (княгиня Єлизавета Федорівна та князь Микола Миколайович-молодший).
Перший офіційний стандарт породи під назвою «англо-російський гончак» був прийнятий у 1925 році на I Всесоюзному кінологічному з’їзді в СРСР. Після Другої світової війни, у 1951 році, назву породи змінили на «російський рябий гончак», щоб підкреслити її національне походження та усунути згадку про «буржуазну» Англію. На сьогодні порода найбільш поширена на території країн колишнього СНД і є однією з найпопулярніших мисливських порід у цьому регіоні, хоча за його межами залишається маловідомою.
Як виглядає англо-російський гончак: стандарт та зовнішність
Англо-російський гончак – це собака вище середнього зросту, міцної, сухої конституції, з добре розвиненим кістяком та рельєфною мускулатурою. Загальний вигляд справляє враження сили, витривалості та здатності до тривалого бігу. Характерною рисою є високопередність – холка на 1–2 см вища за крижі.
Нижче наведена детальна таблиця стандарту породи.
Як виглядає англо-російський гончак: стандарт та зовнішність · 12
| Частина тіла | Опис згідно зі стандартом |
|---|---|
| Голова | Суха, клиноподібна, пропорційна до тіла. Черепна частина довгаста, неширока. Потиличний гребінь та надбрівні дуги виражені помірно. Перехід від лоба до морди плавний, невиражений. |
| Морда | Довга, прямокутна з профілю, не загострена. Губи сухі, темного кольору, щільно прилягають, без брилів. Мочка носа велика, чорна. |
| Очі | Середнього розміру, овальні, злегка розкосі. Колір – темно-карий або карий. Погляд живий та енергійний. |
| Вуха | Висячі, не товсті, трикутної форми з заокругленими кінцями. Посаджені високо, вище лінії очей. Щільно прилягають до щік. |
| Зуби | Білі, міцні, великі. Прикус ножицеподібний, повна зубна формула. |
| Шия | Мускулиста, суха, дорівнює довжині голови, без підвісу. |
| Корпус | Злегка розтягнутий. Холка добре виражена. Спина пряма, широка, мускулиста. Поперек короткий, широкий, опуклий. Круп широкий, трохи похилий. |
| Груди | Глибока, широка, опущена до ліктів. Ребра добре вигнуті. |
| Хвіст | Шаблевидної форми, біля основи товстий, до кінця звужується. Довжиною до скакального суглоба. В спокійному стані опущений, в русі піднімається трохи вище лінії спини. |
| Кінцівки | Прямі, паралельні, сухі та кістляві. Лапи овальні, зібрані в комок, кігті спрямовані в землю. |
| Шерсть | Коротка на голові та кінцівках, на тілі трохи довша. Має густе підшерстя. Остьовий волос прямий та жорсткий. |
| Забарвлення | Найхарактерніше – чорно-рябе в рум’янах. Розмір чорних плям необмежений, аж до чепрака, що вкриває все тіло. Рум’яна (підпалини) розташовані на плечах, крупі, щоках. Кінцівки та живіт завжди білі. Також допустимі сіро-рябе в рум’янах та багряно-рябе забарвлення. |
