Історія походження балійської породи
Історія балійського кота нерозривно пов’язана з його короткошерстим предком – сіамським котом. Час від часу в послідах чистокровних сіамів народжувалися кошенята з нетипово довгою, шовковистою шерстю. Спочатку таких кошенят вважали вибраковкою і не допускали до розведення, оскільки стандарт сіамської породи передбачав виключно коротку шерсть. Вони були результатом спонтанної природної рецесивної мутації гену довгої шерсті, який міг передаватися поколіннями, не проявляючись.
Ситуація почала змінюватися у 1940-х роках у США. Заводчики почали помічати красу та грацію цих «довгошерстих сіамів». Першими, хто цілеспрямовано зайнявся їх розведенням, вважаються Маріон Дорсі (Marion Dorsey) з Каліфорнії (розплідник Rai-Mar) та Хелен Сміт (Helen Smith) з Нью-Йорка (розплідник MerryMews). Саме Хелен Сміт дала породі назву «балійська» (Balinese) у 1950-х роках. Вона вважала, що назва «довгошерстий сіамський» надто громіздка і не відображає витонченості та грації цих котів, які нагадували їй рухи танцівниць з індонезійського острова Балі.
Шлях до офіційного визнання був непростим. Деякі заводчики сіамських котів виступали проти, побоюючись «розмивання» чистоти сіамської породи. Однак ентузіасти балінезів наполягали на унікальності та красі своїх вихованців. У 1960-х роках порода почала здобувати визнання в основних американських фелінологічних організаціях. Cat Fanciers' Association (CFA) надала балійським котам статус для реєстрації у 1967 році та повний чемпіонський статус у 1970 році для класичних пойнтів (сил, блю, шоколад, лілак). Пізніше інші варіації пойнтів (ред, крім, торті, лінкс) були виділені CFA в окрему породу під назвою Яванез (Javanese). Однак більшість інших асоціацій, включаючи The International Cat Association (TICA), розглядають усі варіації забарвлення як єдину балійську породу.
Сьогодні балійський кіт – це визнана та улюблена порода в усьому світі, яка зберегла елегантність та інтелект сіамських предків, додавши до них розкішну, не потребуючу складного догляду довгу шерсть.
Зовнішність балійського кота: стандарт породи
Балійський кіт – це втілення грації та елегантності. Він успадкував витончену статуру свого сіамського пращура, але доповнив її розкішною, струмливою шерстю. Незважаючи на візуальну крихкість, балінези мають добре розвинену мускулатуру і міцний кістяк.
- Тіло: Середнього розміру, довге, трубчасте, струнке та елегантне з добре розвиненою, але не грубою мускулатурою. Плечі та стегна продовжують лінії тіла. Живіт підтягнутий. Кістяк тонкий.
- Голова: Довгий клин, що звужується до витонченої мордочки. Профіль прямий від верхівки голови до кінчика носа. Череп плаский або злегка опуклий. Підборіддя середнього розміру, його вертикальна лінія утворює пряму з кінчиком носа.
- Вуха: Дуже великі, широкі в основі, загострені, продовжують лінії клину голови. Розташовані досить низько.
- Очі: Мигдалеподібної форми, середнього розміру. Розташовані під кутом («східний розріз»), гармонійно поєднуються з лініями клину голови. Колір – насичений, яскраво-блакитний. Чим глибший і яскравіший колір очей, тим краще.
- Ноги та лапи: Ноги довгі, стрункі, пропорційні до тіла. Задні ноги трохи вищі за передні. Лапи маленькі, овальні.
- Хвіст: Дуже довгий, тонкий в основі, поступово звужується до загостреного кінчика. Покритий довгою, спадаючою шерстю, що утворює пишний «плюмаж».
- Шерсть: Напівдовга, тонка, шовковиста, без підшерстку. Щільно прилягає до тіла, але вільно спадає, підкреслюючи лінії фігури. Найдовша шерсть – на хвості.
- Забарвлення: Виключно колорпойнт (point coloration). Це означає, що основний колір тіла світлий (від білого до кремового або палевого), а темніші відмітини (пойнти) розташовані на мордочці (маска), вухах, ногах, лапах та хвості. Контраст між світлим тілом та темними пойнтами має бути чітким. Традиційні забарвлення, визнані усіма асоціаціями:
- Seal Point (сил-пойнт): Корпус від блідо-палевого до кремового, пойнти глибокого коричнево-чорного кольору.
- Blue Point (блю-пойнт): Корпус блакитно-білий, холодного тону, пойнти глибокого сіро-блакитного кольору.Chocolate Point (чоколат-пойнт): Корпус кольору слонової кістки, пойнти теплого молочно-шоколадного кольору.Lilac Point (лайлак-пойнт): Корпус білий (магнолія), пойнти морозного сіро-рожевого кольору.
Деякі асоціації (наприклад, TICA) включають до стандарту балійської породи також інші варіації пойнтів, такі як Red Point, Cream Point, Tortie Point (черепаховий), Lynx Point (таббі-пойнт). CFA розглядає ці забарвлення як породу Яванез.
Важливою відмінністю балінеза від сіамського кота є саме довжина шерсті. В усьому іншому – типі тіла, формі голови, кольорі очей та забарвленні – стандарти цих двох порід дуже схожі або ідентичні. Балінез часто виглядає «м’якшим» за сіама саме завдяки своїй шовковистій шубці.
