Бультер’єр

Історія бультер’єра — це шлях від безстрашного бійця до люблячого компаньйона та шоу-собаки. Любителі породи мають бути вдячні англійському селекціонеру Джеймсу Хінксу з Бірмінгема, який у середині 19-го століття поставив собі за мету створити “білого кавалера” — собаку, що поєднувала б у собі силу та відвагу бійцівських порід з елегантністю та благородством джентльмена.

Основою для нової породи стали тодішні “буль-енд-тер’єри” — метиси, отримані шляхом схрещування староанглійських бульдогів та різноманітних тер’єрів. Ці собаки були популярними учасниками кривавих видів спорту, таких як цькування биків (буль-бейтінг) та собачі бої. Вони були сильними, витривалими, але їхня зовнішність була далекою від витонченості. Хінкс вирішив це змінити. Він схрестив “буль-енд-тер’єра” з нині вимерлим білим англійським тер’єром, щоб надати собаці більш елегантних ліній та чистого білого забарвлення. Існує також версія, що до цієї суміші була додана кров далматина для подовження кінцівок та покращення загальної гармонійності, а також бордер-коллі для підвищення інтелекту. Завдяки цій селекційній роботі собаки позбулися рихлості губ та підвісів на шиї, характерних для бульдогів, і отримали більш витягнуту голову.

Результат роботи Хінкса був представлений на виставці в 1862 році. Його білосніжний бультер’єр на прізвисько Puss справив фурор своєю незвичайною зовнішністю та аристократизмом. Це був початок тріумфальної ходи породи. Незабаром був створений Англійський клуб любителів породи, а в 1888 році бультер’єри отримали офіційне визнання Кеннел-клубу. Спочатку стандарт визнавав лише біле забарвлення, і такі собаки стали символом статусу та престижу. Однак з’ясувалося, що ген, відповідальний за біле забарвлення, пов’язаний з вродженою глухотою. Тому з початку 20-го століття, завдяки зусиллям Теда Лайона, було дозволено кольорове забарвлення шляхом схрещування з представниками породи стаффордширський бультер’єр. Це дозволило значно покращити здоров’я поголів’я.

Візитна картка бультер’єра — це його унікальна голова. Вона має яйцеподібну (овоідну) форму, без будь-яких западин чи вигинів, з плавною лінією профілю, що опускається від верхівки черепа до кінчика носа. Перехід від лоба до морди (стоп) практично відсутній. Це створює враження цілісності та потужності. Бультер’єр — це гладіатор собачого світу: міцний, мускулистий собака пропорційної статури, сповнений енергії та рішучості.

Існує також різновид породи — мініатюрний бультер’єр, який є точною копією стандартного, але менший за розміром (висота в холці не повинна перевищувати 35.5 см).

Бультер’єри — це собаки з величезним серцем і невичерпним запасом енергії. Вони неймовірно розумні та кмітливі, але водночас можуть бути надзвичайно впертими. Це поєднання інтелекту та незалежності робить їх цікавими, але й вимогливими у вихованні. Вони добрі, люблячі і ніжні по відношенню до свого господаря та родини, в якій живуть. Бультер’єр глибоко прив’язується до “своїх” людей і важко переносить самотність. Якщо його надовго залишати наодинці, він може страждати від тривоги розлуки, що проявляється у деструктивній поведінці.

Вони дуже ревниві, тому важливо, щоб усі члени родини приділяли йому увагу. Інакше він може “обрати” одного господаря і ревнувати його до всіх інших. Особливу обережність слід проявляти при появі в домі новонародженої дитини. Бультер’єр повинен звикнути і зрозуміти, що немовля — це новий повноправний член родини. Завдяки своїй грайливості та енергійності, булі стають чудовими компаньйонами для активних людей та сімей.

Бультер’єр та діти

При правильному вихованні та соціалізації бультер’єри славляться своїм терплячим та люблячим ставленням до дітей. Вони готові годинами брати участь в активних іграх. Їхній високий больовий поріг дозволяє їм спокійно ставитись до дитячих витівок, які інший собака міг би не стерпіти. Проте, через їхню силу та енергійність, не варто залишати маленьких дітей наодинці з собакою без нагляду. Бультер’єр у пориві гри може випадково штовхнути або збити дитину з ніг. Важливо навчати дітей поважати особистий простір собаки і не турбувати його під час сну чи їжі.

Бультер’єр та інші тварини

Ставлення бультер’єра до інших тварин залежить від його соціалізації. Історично вони виводились для боїв, тому інстинкт домінування, особливо до інших собак, у них присутній. Рання та постійна соціалізація є абсолютно необхідною. Цуценя потрібно знайомити з різними собаками, людьми та ситуаціями. З собаками протилежної статі булі зазвичай уживаються краще. Щодо котів та інших дрібних тварин, якщо бультер’єр зростає з ними змалечку, він може сприймати їх як членів своєї “зграї”. Однак його сильний мисливський інстинкт може спрацювати на чужих котів чи гризунів на вулиці.

Дресирування бультер’єра — це виклик, який вимагає терпіння, послідовності та розуміння психології породи. Це не та собака, яка буде беззаперечно виконувати команди. Вони розумні і здатні швидко запам’ятовувати, але їхня вроджена впертість означає, що вони спочатку подумають, чи варто це робити. Господар бультер’єра має стати для нього беззаперечним лідером та партнером, заслужити його повагу.

Основні принципи успішного дресирування:

• Ранній початок: Соціалізацію та виховання потрібно починати з першого дня появи цуценяти в домі. Знайомте його з новими людьми, звуками, місцями та іншими тваринами (після вакцинації).
• Позитивне підкріплення: Грубість та фізичні покарання абсолютно неприпустимі. Це може призвести до повної втрати довіри та навіть до агресії у відповідь. Найкращі помічники — це похвала, іграшки та собачі ласощі.
• Послідовність: Усі члени родини повинні дотримуватися однакових правил. Якщо щось заборонено, то заборонено завжди.
• Короткі та цікаві заняття: Бультер’єри швидко втрачають інтерес до монотонного повторення команд. Заняття мають бути короткими, динамічними та у формі гри.
• Партнерські стосунки: Собака повинен розуміти, навіщо йому виконувати ту чи іншу команду. Спробуйте знайти вигоду для нього. Дресирування має будуватися на взаємній повазі та довірі.

Деякі власники вважають, що бультер’єра не потрібно дресирувати, бо він і так розуміє господаря. Це небезпечна помилка. Некерований бультер’єр, з його силою та впертістю, може стати проблемою для оточуючих. Породи, схожі за темпераментом, такі як американський стаффордширський тер’єр, також вимагають серйозного підходу до виховання.

Бультерʼєр — мускулистий «клоун» із фірмовою «яйцеподібною» головою й сонячним характером: грайливий, відданий і безмежно прив’язаний до людини. Зі здоровʼя характерні спадковий нефрит (хвороба нирок — варто контролювати), глухота (частіше в білих особин) і схильність до нав’язливих дій від нудьги. Упертий сильний характер вимагає виховання, соціалізації й товариства.

Бультер’єри — загалом здорові та витривалі собаки, але, як і багато інших порід, вони мають схильність до певних спадкових захворювань. Відповідальні заводчики тестують своїх собак на наявність генетичних хвороб, тому при виборі цуценяти важливо ретельно вивчити його родовід та медичні документи батьків.

Найбільш поширені проблеми зі здоров’ям у бультер’єрів:

1. Вроджена глухота: Це найвідоміша проблема породи, тісно пов’язана з геном білого забарвлення. Глухота може бути односторонньою або повною. Цуценят перевіряють за допомогою спеціального BAER-тесту. Кольорові бультер’єри страждають набагато рідше.
2. Захворювання нирок: Спадковий нефрит та полікістоз нирок є серйозними проблемами, які можуть призвести до ранньої смерті. Рекомендується регулярно робити аналізи сечі.
3. Хвороби серця: Стеноз аорти та мітральна дисплазія — поширені серцеві патології. Діагностуються за допомогою УЗД серця (доплер).
4. Шкірні захворювання: Бультер’єри схильні до алергій (атопічний дерматит), які проявляються у вигляді свербежу, почервоніння, висипань. Також зустрічаються демодекоз, міжпальцевий дерматит. Коротка шерсть слабо захищає шкіру, тому влітку є ризик сонячних опіків.
5. Вивих колінної чашечки (пателла): Частіше зустрічається у мініатюрних бультер’єрів, але буває і у стандартних.
6. Проблеми з очима: Заворот та виворіт повік (ентропіон та ектропіон) виправляються хірургічним шляхом.

Регулярні візити до ветеринара, правильне харчування, достатня фізична активність та уважне ставлення до будь-яких змін у поведінці чи стані вихованця допоможуть зберегти його здоров’я на довгі роки.

Догляд за бультер’єром нескладний, але вимагає регулярності. Їхня коротка шерсть не захищає від холоду, тому ці собаки призначені виключно для утримання в будинку чи квартирі, а не у вольєрі. На відміну від довгошерстих порід, вони не потребують послуг професійного грумера.

Догляд за шерстю

Шерсть у бультер’єра коротка і гладка. Достатньо раз на тиждень чистити її гумовою щіткою або рукавичкою для видалення відмерлих волосків та масажу шкіри. Линька відбувається двічі на рік, навесні та восени. У цей період вичісувати собаку потрібно частіше, 3-4 рази на тиждень. Часто мити бультер’єра не рекомендується, щоб не порушувати природний захисний шар шкіри. У разі забруднення шерсть можна протерти вологим рушником або використати сухий шампунь.

Гігієна

Не забувайте регулярно оглядати та чистити вуха і очі вихованця, щоб запобігти інфекціям. Кігті потрібно підстригати приблизно раз на місяць, якщо вони не сточуються природним шляхом під час прогулянок по твердій поверхні. Також важливо стежити за станом зубів та привчати собаку до чищення спеціальною пастою.

Фізична активність

Бультер’єр — це енергійна порода, яка потребує щоденних тренувань. Прогулянки мають бути тривалими (не менше 1-1.5 години на день) та активними. Це можуть бути біг, ігри з м’ячем, фрісбі. Вони також чудово показують себе в таких видах собачого спорту, як аджиліті або курсинг. Недостатня фізична активність може призвести до набору зайвої ваги та проблем з поведінкою.

Правильне харчування — запорука здоров’я та довголіття вашого бультер’єра. Перш ніж забрати цуценя додому, обов’язково поцікавтеся у заводчика, чим саме він годував собак. Перехід на новий раціон має бути поступовим, протягом 7-10 днів. Існує два основних типи годування: натуральними продуктами або готовими сухими кормами.

Основою раціону бультер’єра має бути білок тваринного походження. Це нежирне м’ясо (яловичина, індичка, курка), морська риба (без кісток), кисломолочні продукти (сир, кефір) та яйця. Також важливо додавати до раціону овочі (морква, гарбуз, кабачок), фрукти та зелень як джерело клітковини та вітамінів. Каші (рис, гречка) повинні складати невелику частину раціону. Категорично заборонено давати собаці солодке, копчене, жирне, трубчасті кістки та їжу зі столу.

Якщо ви обираєте сухий корм, це має бути якісний продукт класу преміум або супер-преміум, розроблений для активних собак середніх порід. Бультер’єри схильні до харчових алергій, тому може знадобитися гіпоалергенний корм, наприклад, з ягням або рибою. Також вони схильні до набору зайвої ваги, тому важливо суворо дотримуватися норми годування, вказаної на упаковці, та не перегодовувати собаку.

Частота годування залежить від віку:

• До 2 місяців — 6 разів на день
• До 5 місяців — 4-5 разів на день
• До 9 місяців — 3 рази на день
• З 10 місяців — 2 рази на день (вранці та ввечері)

• Собака-гладіатор: Завдяки своїй мускулистій статурі та безстрашності бультер’єра часто називають “гладіатором собачого світу”.
• Яйцеподібна голова: Бультер’єр — єдина порода собак у світі з такою унікальною формою голови без вираженого “стопу”.
• “Білий кавалер”: Таке прізвисько порода отримала в XIX столітті, коли білі бультер’єри були символом аристократії.
• Не плутати з пітбулем: Незважаючи на схожість у назві та спільних предків (англійський бульдог), бультер’єр та американський пітбультер’єр — це дві абсолютно різні породи.
• Зірки екрану: Бультер’єри часто з’являються в кіно та рекламі. Найвідоміший представник — собака на ім’я Спадс Маккензі, талісман пива Bud Light у 1980-х, та Булзай, талісман мережі магазинів Target.
• Рідко гавкають: Бультер’єри не схильні до безпричинного гавкоту, вони подають голос лише тоді, коли це справді необхідно.