Історія породи бультер’єр: від гладіатора до джентльмена
Історія бультер’єра — це шлях від безстрашного бійця до люблячого компаньйона та шоу-собаки. Любителі породи мають бути вдячні англійському селекціонеру Джеймсу Хінксу з Бірмінгема, який у середині 19-го століття поставив собі за мету створити «білого кавалера» — собаку, що поєднувала б у собі силу та відвагу бійцівських порід з елегантністю та благородством джентльмена.
Основою для нової породи стали тодішні «буль-енд-тер’єри» — метиси, отримані шляхом схрещування староанглійських бульдогів та різноманітних тер’єрів. Ці собаки були популярними учасниками кривавих видів спорту, таких як цькування биків (буль-бейтінг) та собачі бої. Вони були сильними, витривалими, але їхня зовнішність була далекою від витонченості. Хінкс вирішив це змінити. Він схрестив «буль-енд-тер’єра» з нині вимерлим білим англійським тер’єром, щоб надати собаці більш елегантних ліній та чистого білого забарвлення. Існує також версія, що до цієї суміші була додана кров далматина для подовження кінцівок та покращення загальної гармонійності, а також бордер-коллі для підвищення інтелекту. Завдяки цій селекційній роботі собаки позбулися рихлості губ та підвісів на шиї, характерних для бульдогів, і отримали більш витягнуту голову.
Результат роботи Хінкса був представлений на виставці в 1862 році. Його білосніжний бультер’єр на прізвисько Puss справив фурор своєю незвичайною зовнішністю та аристократизмом. Це був початок тріумфальної ходи породи. Незабаром був створений Англійський клуб любителів породи, а в 1888 році бультер’єри отримали офіційне визнання Кеннел-клубу. Спочатку стандарт визнавав лише біле забарвлення, і такі собаки стали символом статусу та престижу. Однак з’ясувалося, що ген, відповідальний за біле забарвлення, пов’язаний з вродженою глухотою. Тому з початку 20-го століття, завдяки зусиллям Теда Лайона, було дозволено кольорове забарвлення шляхом схрещування з представниками породи стаффордширський бультер’єр. Це дозволило значно покращити здоров’я поголів’я.
Як виглядає бультер’єр: опис зовнішності та стандарт породи
Візитна картка бультер’єра — це його унікальна голова. Вона має яйцеподібну (овоідну) форму, без будь-яких западин чи вигинів, з плавною лінією профілю, що опускається від верхівки черепа до кінчика носа. Перехід від лоба до морди (стоп) практично відсутній. Це створює враження цілісності та потужності. Бультер’єр — це гладіатор собачого світу: міцний, мускулистий собака пропорційної статури, сповнений енергії та рішучості.
Як виглядає бультер’єр: опис зовнішності та стандарт породи · 10
| Частина тіла | Опис згідно зі стандартом FCI №11 |
|---|---|
| Голова | Довга, сильна, глибока до кінця морди, але не груба. Яйцеподібна. Верхня частина черепа майже пласка. Профіль плавно вигинається донизу від маківки до мочки носа. |
| Очі | Вузькі, косо посаджені, трикутної форми. Розташовані глибоко. Мають бути якомога темнішими, майже чорними, з проникливим блиском. |
| Вуха | Маленькі, тонкі, близько посаджені. Собака повинен тримати їх вертикально. |
| Щелепи та зуби | Нижня щелепа сильна і потужна. Зуби здорові, чисті, міцні, правильного розміру. Прикус ножицеподібний. |
| Шия | Дуже м’язиста, довга, вигнута, звужується від плечей до голови, без підвісу. |
| Корпус | Округлий, з вираженою глибиною та шириною грудей. Спина коротка та міцна. Лінія спини за холкою рівна, злегка випукла над попереком. |
| Хвіст | Короткий, низько посаджений, тримається горизонтально. Товстий біля основи, звужується до кінця. |
| Кінцівки | Дуже кістляві та м’язисті. Передні кінцівки паралельні. Задні — з добре розвиненими стегнами та кутами. Лапи круглі, компактні, «котячі». |
| Шерсть | Коротка, гладка, щільно прилегла, з гарним блиском. Взимку може з’являтися м’яке підшерстя. |
| Забарвлення | Для білих: чисто білий. Пігментація шкіри та плями на голові не є недоліком. Для кольорових: будь-який колір, крім білого, або будь-який колір з білими відмітинами. Перевага надається тигровому. Блакитний та печінковий кольори є вкрай небажаними. |
Існує також різновид породи — мініатюрний бультер’єр, який є точною копією стандартного, але менший за розміром (висота в холці не повинна перевищувати 35.5 см).
