Бурманський кіт

Історія сучасної бурманської породи тісно пов’язана з однією кішкою на ім’я Вонг Мау (Wong Mau). Ця невелика кішка горіхово-коричневого кольору з темнішими мітками була привезена з Рангуну (Бірма, нині Янгон, М’янма) до Сан-Франциско у 1930 році доктором Джозефом К. Томпсоном (Dr. Joseph C. Thompson). Спочатку вважалося, що Вонг Мау – це просто темний варіант сіамської кішки, але доктор Томпсон запідозрив, що вона представляє щось унікальне.

Для перевірки своєї теорії та створення нової породи, доктор Томпсон, за допомогою генетиків Каліфорнійського університету та відомих заводчиків (Вірджинія Кобб, Біллі Герст, Клайд Кілер), розпочав програму розведення. Оскільки котів, схожих на Вонг Мау, більше не було, її схрестили з сіамським котом сил-пойнт забарвлення. У посліді народилися кошенята трьох типів: схожі на сіамських, схожі на Вонг Мау (гібриди), та суцільного темно-коричневого забарвлення без міток – це і були перші справжні бурманські коти.

Порода була вперше визнана Асоціацією любителів котів (CFA) у 1936 році. Однак через надмірне схрещування з сіамськими котами (через малу кількість чистокровних бурм) тип породи почав “розмиватися”, і CFA призупинила реєстрацію у 1947 році. Реєстрацію відновили лише у 1953 році після того, як заводчики довели наявність трьох поколінь чистокровних бурм без домішок сіамів.

У 1949 році перші бурманські коти потрапили до Великобританії, де почався розвиток дещо іншого типу породи. З часом сформувалися два основні стандарти:

• Американський (Сучасний) Бурманський кіт: Більш компактний, кремезний, з округлою головою, короткою мордочкою та широко розставленими круглими очима.
• Британський / Європейський (Традиційний) Бурманський кіт: Більш помірний, елегантний тип з клиноподібною головою (з м’якими контурами), мигдалеподібними верхніми лініями очей та трохи довшим тілом. Саме цей тип є більш поширеним у Європі та Австралії. Європейський стандарт також визнає більше забарвлень (червоний, кремовий, черепахові).

Важливо відзначити, що бурманські коти зіграли ключову роль у створенні інших порід, таких як Бомбейський кіт (шляхом схрещування з чорним американським короткошерстим) та Тонкінський кіт (результат схрещування бурманської та сіамської порід, схожий на первинну Вонг Мау).

Бурманський кіт – це тварина середнього розміру, але з дивовижною вагою для своїх габаритів, що породило прізвисько “цеглина, загорнута в шовк”. Їхня зовнішність поєднує міцну мускулатуру та елегантність.

Опис зовнішності може дещо відрізнятися залежно від стандарту (американський чи європейський), але основні риси такі:

1. Голова: У європейського типу – короткий тупий клин з широкими вилицями та округлим чолом, мордочка добре розвинена, але не загострена. У американського типу – виразно кругла голова з усіх боків, з короткою мордочкою та вираженим “стопом” (перехід від чола до носа).
2. Вуха: Середнього розміру, широкі біля основи, злегка заокруглені на кінчиках. Розташовані досить широко, трохи нахилені вперед.
3. Очі: Великі, виразні, широко розставлені. Верхня лінія ока у європейського типу злегка орієнтальна (мигдалеподібна), нижня – округла. У американського типу очі повністю круглі. Колір очей – відтінки жовтого та золотого, чим насиченіший, тим краще. Зелені очі вважаються недоліком.
4. Тіло: Середнього розміру, мускулисте, компактне, з міцним кістяком та добре розвиненою, округлою грудною кліткою. Спина пряма. Американський тип більш кремезний та “округлий”.
5. Лапи: Пропорційні до тіла, досить стрункі (особливо у європейського типу), з овальними акуратними подушечками.
6. Хвіст: Прямий, середньої довжини та товщини, злегка звужується до заокругленого кінчика.
7. Шерсть: Дуже коротка, тонка, щільно прилягає до тіла, майже без підшерстка. На дотик неймовірно м’яка та шовковиста, схожа на атлас або сатин. Має характерний глянцевий блиск.

Забарвлення бурманських котів

Традиційно визнаними є чотири основні забарвлення в американському стандарті. Європейський стандарт визнає ширшу палітру.

Характерною особливістю забарвлення бурми є те, що нижня частина тіла завжди трохи світліша за спину та лапи, але без різких контрастів чи міток (за винятком черепахових). Кошенята народжуються значно світлішими, їхній остаточний колір формується поступово.

Характер бурманського кота – це, мабуть, найпривабливіша риса породи. Їх часто описують як “котів-екстравертів” або “котів з собачим характером” через їхню неймовірну товариськість, відданість та потребу в людській увазі.

• Любов до людей: Бурми обожнюють бути в центрі уваги. Вони прагнуть брати участь у всіх аспектах життя родини, ходять за господарями по п’ятах, зустрічають біля дверей, люблять сидіти на колінах або просто бути поруч. Це справжні “коти-липучки”.
• Потреба в компанії: Самотність – їхній головний ворог. Бурманські коти важко переносять тривалу відсутність господарів і можуть страждати від сепараційної тривоги. Їм краще підійде дім, де завжди хтось є, або де є інший кіт чи собака для компанії.
• Грайливість та енергійність: Вони залишаються грайливими та активними протягом усього життя, не лише в кошенячому віці. Люблять інтерактивні ігри, “полювання” на іграшки, можуть навчитися приносити предмети.
• Інтелект та допитливість: Бурми дуже розумні та кмітливі. Вони швидко навчаються, можуть відкривати двері, шафи. Їхня допитливість не знає меж, тому важливо забезпечити безпеку в домі, сховавши небезпечні предмети.
• Вокальність: Бурманські коти досить “балакучі”, люблять спілкуватися з господарями за допомогою різноманітних звуків. Однак їхній голос зазвичай м’якший і приємніший, ніж у їхніх сіамських предків.
• Дружелюбність та довірливість: Вони зазвичай добре ставляться до незнайомців, швидко йдуть на контакт. Добре ладнають з дітьми (за умови дбайливого ставлення) та іншими домашніми тваринами, особливо якщо росли разом. Важливо: їхня довірливість може зробити їх вразливими на вулиці, тому утримання виключно в приміщенні є рекомендованим.
• Лагідність: Незважаючи на свою енергійність, бурми дуже лагідні і рідко випускають кігті під час гри з людьми.

Бурманський кіт – це не просто домашня тварина, це повноцінний член родини, який вимагає уваги, любові та спілкування.

Догляд за бурманським котом є одним із найпростіших завдяки його унікальній шерсті.

• Догляд за шерстю: Коротка, шовковиста шерсть майже без підшерстка потребує мінімального догляду. Достатньо раз на тиждень проводити по шерсті рукою, вологою ганчіркою або спеціальною гумовою рукавичкою, щоб видалити відмерлі волоски та підкреслити її природний блиск. Деякі власники використовують шматочок замші або шовку для “полірування”. Розчісування щіткою зазвичай не потрібне, а фурмінатори можуть пошкодити ніжну структуру шерсті. Линяння у бурм дуже незначне.
• Купання: Не потрібне на регулярній основі, лише у випадку сильного забруднення або перед виставкою. Використовуйте тільки спеціальний котячий шампунь.
• Догляд за кігтями: Як і всім домашнім котам, бурмам потрібно регулярно підстригати кігті (приблизно кожні 2-3 тижні) спеціальними кігтерізами. Наявність кігтеточки обов’язкова.
• Догляд за вухами: Періодично оглядайте вуха на предмет забруднень чи ознак запалення. Чистіть лише видиму частину вушної раковини вологим ватним диском або спеціальним лосьйоном за потреби.
• Догляд за очима: Очі бурми зазвичай не потребують особливого догляду. Просто слідкуйте за їх чистотою та відсутністю надмірних виділень.
• Догляд за зубами: Через схильність до гінгівіту, дуже важливою є регулярна гігієна ротової порожнини. В ідеалі – щоденне чищення зубів спеціальною щіткою та пастою для котів. Також можна використовувати спеціальні корми чи ласощі для профілактики зубного каменю. Необхідні регулярні огляди у ветеринара.

Бурманські коти – одні з найрозумніших та найлегших у навчанні серед усіх котячих порід. Їхній інтелект, допитливість та бажання догодити господареві роблять процес дресирування цікавим та ефективним.

• Висока здатність до навчання: Бурми швидко засвоюють правила поведінки в домі, легко привчаються до лотка та кігтеточки. Їх можна навчити різноманітним трюкам: приносити іграшки (апорт), реагувати на своє ім’я, виконувати прості команди (“сидіти”, “дай лапу”). Деякі власники навіть успішно привчають бурм гуляти на шлейці.
• Методи навчання: Найкраще працює метод позитивного підкріплення – похвала, ласка, смачні ласощі за правильну поведінку. Заняття мають бути короткими (5-10 хвилин), регулярними та проходити в ігровій формі, щоб підтримувати інтерес кота. Покарання неефективні і можуть лише налякати тварину.
• Соціалізація: Рання та правильна соціалізація дуже важлива. Знайомте кошеня з різними людьми, звуками, середовищем. Це допоможе виростити впевненого, спокійного та дружелюбного кота. Оскільки бурми добре ладнають з іншими тваринами, їх можна знайомити з котами чи собаками (під наглядом та поступово).
• Управління допитливістю: Через високу допитливість бурми можуть потрапляти в халепу (залазити у вузькі місця, відкривати шафи). Важливо забезпечити безпеку в домі та надати коту достатньо легальних розваг та іграшок-головоломок, щоб спрямувати його енергію та розум у правильне русло.

• Мати-засновниця: Усі сучасні бурманські коти по всьому світу є нащадками однієї кішки – Вонг Мау.
• “Цеглина, загорнута в шовк”: Це прізвисько бурма отримала через те, що вона набагато важча, ніж виглядає на перший погляд, завдяки своїй міцній мускулатурі та щільному кістяку.
• Золоті очі: Яскраво-золотистий колір очей – одна з візитних карток породи. Кошенята народжуються з блакитними очима, які поступово змінюють колір на жовтий або золотий протягом перших місяців життя.
• Роль у створенні інших порід: Бурма стала основою для виведення Бомбейського кота (схожий на міні-пантеру) та Тонкінського кота (проміжний тип між сіамським та бурманським).
• Два типи – одна порода?: Хоча американський та європейський стандарти описують дещо різний вигляд, більшість великих фелінологічних організацій вважають їх варіаціями однієї породи. Однак деякі організації (наприклад, CFA) не дозволяють схрещування між цими двома типами.
• Коти-терапевти: Завдяки своєму лагідному та товариському характеру, бурм іноді використовують у програмах пет-терапії.