Історія породи цвергпінчер: від стаєнь до палаців
Цвергпінчер - це собака, що має дуже давні корені, і історія його походження оповита туманом століть. Всупереч поширеній думці, він не є «міні-доберманом». Насправді, все з точністю до навпаки: пан Доберман, творець однойменної породи, так захоплювався пінчерами, що вирішив вивести велику собаку, схожу на них. Тому цвергпінчер є старшим братом добермана, а не його зменшеною копією.
Предки цих псів відомі з раннього середньовіччя в Німеччині та Скандинавії. У той час у містах і селах водилася величезна кількість щурів і мишей, які, безумовно, приносили людям багато горя, хвороб і неприємностей. Схожі на сучасного цвергпінчера собаки виконували функції ефективних щуроловів. Їх цінували за швидкість реакції та безжалісність до гризунів. Також вони були залучені до охорони стаєнь та диліжансів. Маленький розмір дозволяв їм споживати менше їжі, але їх гучний голос був чудовою сигналізацією.
Цілеспрямована селекція цвергпінчера як окремої виставкової породи почалася в другій половині 19-го століття. Уперше ця порода з’явилася в суспільстві на виставці в Штутгарті в 1863 році. Собакою відразу зацікавилися, оскільки при невеликих розмірах їй вдалося зберегти кращі робочі якості та анатомію своїх більших предків — німецький пінчер є їхнім прямим прабатьком.
Вже в 1895 році був заснований Пінчер-Шнауцер Клуб, що дало потужний поштовх розвитку стандарту. З початку 20-го століття ця порода остаточно стала міською та «диванною», хоча мисливські інстинкти нікуди не зникли. Жителів мегаполісів підкорив аристократичний і гордий вигляд цього невеликого собаки. На сьогоднішній день цвергпінчер - один з найбільш популярних мініатюрних собак у світі, особливо в США та Європі.
Екстер’єр та стандарти: як виглядає ідеальний цвергпінчер
Цвергпінчер — це абсолютна копія німецького пінчера, зменшена до 25–30 см. Це елегантний собака квадратного формату з гладкою шерстю, де висота в холці приблизно дорівнює довжині тулуба. Мускулатура рельєфна і добре видна під тонкою шкірою.
Голова та морда
Голова у нього клиноподібної форми з міцним черепом і плоским лобом, без зморшок (хоча коли собака насторожена, складки на лобі можуть з’являтися). Перехід від лоба до морди (стоп) чіткий, але не різкий. Спинка носа пряма, мочка носа завжди чорного кольору, незалежно від забарвлення. Губи сухі, щільно прилягають до зубів, також чорного кольору. Прикус повинен бути ножицеподібним, з повним набором міцних білих зубів.
Очі та вуха
Очі середнього розміру, овальної форми, темного кольору з щільним чорним обведенням повік, що надає погляду виразності та розуму. Вуха високо посаджені, можуть бути стоячими або висячими на хрящах (у формі літери V). Раніше вуха часто купірували, але зараз у багатьох країнах Європи це заборонено, тому натуральні вуха стають нормою.
Корпус та кінцівки
Шия середньої довжини, витончена, благородно вигнута, переходить у яскраво виражену холку. Спина коротка, міцна і пряма, трохи спадаюча до крупа. Грудна клітка помірно широка, овальної форми, досягає ліктів. Живіт помірно підтягнутий, утворюючи елегантну лінію низу.
Особливу увагу слід приділити рухам. Цвергпінчер рухається риссю. Його біг гармонійний, впевнений, сильний. Характерною рисою є так званий «hackney gait» (рух, схожий на хід верхового коня) — собака високо піднімає передні ноги, згинаючи їх у зап’ясті. Це виглядає дуже ефектно і граційно.
Шерсть та забарвлення
Шерсть гладка, щільно прилегла, коротка і густа; вона має бути блискучою і шовковистою, без залисин. Офіційно визнані два типи забарвлення:
- Суцільне руде: від світло-коричневого до насиченого темно-червоного (оленячий колір).
- Чорно-підпале: лаково-чорне волосся з червоними або бурими підпалинами. Підпалини мають бути чітко окреслені і знаходитися над очима, на шиї, на п’ястках, на лапах, на внутрішній стороні задніх кінцівок і під основою хвоста, а також два однакові трикутники на грудях.
