Історія породи та її походження
Історія Дрентського куріпкового собаки тісно пов’язана з провінцією Дренте на північному сході Нідерландів. Це одна з найстаріших голландських порід. Вважається, що її предки, яких називали «Spioenen» або «Spanjoelen» (що вказує на іспанське коріння), потрапили до Нідерландів через Францію ще в 16 столітті.
На відміну від багатьох інших мисливських порід, яких розводила шляхта, Дрент був собакою простого фермера. Провінція Дренте була відносно ізольованою, що дозволило зберегти чистоту породи протягом століть. Фермерам потрібен був універсальний собака: він мав допомагати полювати на куріпок та іншу дрібну дичину, знаходити і приносити її, охороняти ферму від шкідників і чужинців, а ввечері - бути лагідним компаньйоном для родини.
Ця універсальність - ключова риса породи. Собаки з Дренте не були вузькоспеціалізованими фахівцями, вони були «майстрами на всі руки». Вони мали відмінний нюх, інстинкт пойнтера (завмирати у стійці, вказуючи на дичину) та бажання догоджати господареві.
Офіційне визнання прийшло до породи досить пізно. Лише в 1943 році Голландська рада кінології (Raad van Beheer) офіційно визнала Drentsche Patrijshond. Це сталося багато в чому завдяки зусиллям ентузіастів, які побоювалися, що порода може зникнути під час Другої світової війни.
Дрентський куріпковий собака є близьким родичем інших європейських мисливських собак, зокрема таких порід як стабіхун (ще одна голландська порода) та малий мюнстерлендер з Німеччини. Сьогодні порода залишається рідкісною, але має відданих шанувальників як на батьківщині, так і за її межами.
Як виглядає Дрентський куріпковий собака: стандарт породи
Дрент - це собака середнього розміру, гармонійно та міцно збудований, з елегантною, але потужною статурою. Його зовнішній вигляд свідчить про силу та спритність, необхідні для роботи в полі.
Загальна будова та розміри
Корпус трохи розтягнутий, тобто довжина тіла дещо перевищує висоту в холці. Спина міцна і пряма, поперек мускулистий. Грудна клітка глибока, сягає ліктів, з добре розвиненими ребрами. Живіт помірно підтягнутий. Кінцівки мускулисті, з міцними кістками, що забезпечують хороший поштовх та витривалість.
Голова, очі та вуха
Голова має клиноподібну форму, якщо дивитися зверху, але морда не загострена, а злегка тупа, як зазначено в оригінальному описі. Перехід від лоба до морди (стоп) плавний, не різкий. Очі - одна з найвиразніших рис породи. Вони середнього розміру, овальні, і мають характерний бурштиновий (жовтий) колір. Погляд розумний, добрий і пильний. Вуха посаджені високо, висячі, прилягають до щік, не створюючи складок. Вони покриті довгою, хвилястою шерстю (очосами), що надає їм вигляду, схожого на спаніеля.
Шерсть та забарвлення
Шерсть у Дрента густа, середньої довжини, не кучерява, але може бути злегка хвилястою. На дотик вона досить жорстка, але з хорошим підшерстком, що захищає від негоди та колючок. На голові шерсть коротка. На вухах, задній стороні кінцівок, шиї та хвості шерсть довша, утворюючи «очоси» або «підвіс».
Основне забарвлення - біле з коричневими або помаранчевими плямами (так званими «платами»). Стандарт породи віддає перевагу великим чітким плямам, а не дрібному крапу (тікінгу), хоча крап допускається. Дуже небажана суцільна «сорочка» (коли плями зливаються, покриваючи більшу частину тіла). Іноді зустрічається триколірне забарвлення - білий з коричневим та палевими відмітинами (tan markings), зазвичай над очима та на лапах, але це рідкість.
Хвіст
Хвіст довгий, сягає скакального суглоба. У стані спокою він опущений вниз. Під час руху собака несе його горизонтально або злегка піднятим (у формі шаблі). Хвіст добре покритий шерстю, з красивим «підвісом». На полюванні хвіст є індикатором - собака часто крутить ним, коли вловлює запах дичини.
