Історія походження породи Філа Сан-Мігель
Історія Філа Сан-Мігель нерозривно пов’язана з колонізацією Азорських островів, яка почалася в 1427 році. Португальські мореплавці та переселенці привозили з собою на острів Сан-Мігель не лише родини та майно, а й худобу. Разом з ними прибували і їхні собаки, переважно пастушого типу. На островах вони зіткнулися з проблемою здичавілих стад, для контролю над якими потрібні були сильні, сміливі та розумні чотирилапі помічники.
Вважається, що сучасний Філа Сан-Мігель є нащадком зниклого терсейрського мастифа (Fila da Terceira) та інших молосоподібних собак, яких привозили на острови. В умовах ізоляції на острові Сан-Мігель відбувалося природне формування породи, адаптованої до місцевого клімату та специфічних завдань — управління великою рогатою худобою. На відміну від вівчарок, які працюють з вівцями, Філа спеціалізувався саме на коровах, що вимагало більшої сили та рішучості. Його унікальний стиль пасіння — прикушування корів за нижню частину ніг, не завдаючи шкоди вимені — є однією з візитних карток породи.
Довгий час порода залишалася локальною і майже невідомою за межами Азорських островів. Лише у 1981 році відбулася перша виставка, де судді відзначили унікальність та стабільність типу цих собак. Це стало поштовхом до офіційного визнання. Завдяки ентузіазму місцевих заводчиків у 1995 році був створений клуб породи «Clube do Cão Fila de São Miguel», і того ж року порода отримала тимчасове визнання від Міжнародної Кінологічної Федерації (FCI). Це свідчить про те, що порода все ще перебуває під наглядом, хоча має офіційний стандарт. Його потужна статура та охоронні якості нагадують про древніх собак для захисту, таких як Тибетський мастиф, хоча Філа значно менший за розміром і має інше призначення.
Стандарт породи та зовнішній вигляд Філа Сан-Мігель
Філа Сан-Мігель — це собака середнього розміру, міцної, трохи приземкуватої будови з потужним м’язовим корсетом. Його зовнішність видає в ньому працьовитого та витривалого пса.
- Голова: Масивна, квадратної форми з широким черепом. Перехід від чола до морди добре виражений. Морда коротка, широка, з потужними щелепами, що забезпечують сильну хватку. Губи пігментовані чорним кольором, щільно прилягають.
- Очі: Середнього розміру, овальної форми, дуже виразні. Колір — від горіхового до темно-карого. Погляд розумний, насторожений.
- Вуха: Посаджені високо, середнього розміру, трикутної форми, висячі, але не прилягають щільно до щік. Традиційно вуха купірували круглою формою, що надавало собаці схожості з гієною і, як вважалося, захищало від травм під час роботи з худобою. Сьогодні у багатьох країнах купірування заборонено, тому все частіше можна зустріти собак з природними вухами.
- Корпус: Міцний, з прямою лінією верху. Груди широкі та глибокі. Спина мускулиста.
- Кінцівки: Прямі, паралельні, з міцними кістками та добре розвиненою мускулатурою, що забезпечує потужний поштовх.
- Хвіст: Середньої довжини, товстий біля основи. У робочому збудженні піднімається і трохи згинається. Традиційно хвіст купірували на рівні 2-го або 3-го хребця, але, як і вуха, ця практика відходить у минуле.
Шерсть та забарвлення
Шерсть у Філа Сан-Мігель коротка, гладка, щільна, з густим підшерстям, яке допомагає адаптуватися до змін погоди. Основною особливістю породи є її забарвлення — завжди тигрове (brindle). Основний фон може бути:
- Палевий (рудий)
- Сірий
- Чорний
Допускаються білі відмітини на лобі, підборідді, грудях та кінчиках лап, але вони не повинні бути надто великими.
