Історія породи французький бракк (гасконський)
Історія французького бракка сягає корінням у далеке минуле, ймовірно, аж до XV століття. Вважається, що ці собаки є прямими нащадками старих іспанських та італійських лягавих, які були завезені до Франції. Протягом століть вони були вірними супутниками французьких мисливців, особливо в південних регіонах країни. Гастон Феб, граф де Фуа, ще в XIV столітті описував у своїх працях собак, дуже схожих на сучасних бракків. Це свідчить про давнє походження та усталені мисливські якості породи. У свою чергу, французькі бракки стали предками багатьох сучасних континентальних лягавих, таких як овернський бракк.
До XIX століття порода розвивалася природним шляхом, але з часом почали з’являтися різні регіональні типи. Наприкінці XIX століття кінологи вирішили стандартизувати породу, і в результаті цієї роботи були виділені два основних типи: більший і потужніший гасконський та легший і спритніший піренейський. Назву порода отримала за місцем свого основного розповсюдження - історичною провінцією Гасконь на південному заході Франції. На межі століть порода опинилася під загрозою зникнення, але завдяки зусиллям ентузіастів її вдалося врятувати. Попри це, французький бракк гасконського типу і сьогодні залишається досить рідкісною породою за межами своєї батьківщини, хоча його популярність поступово зростає серед поціновувачів мисливських собак.
Як виглядає французький бракк (гасконський): стандарт породи
Французький бракк гасконського типу - це собака шляхетної зовнішності, що поєднує в собі потужність без надмірної важкості. Він має міцний, добре збалансований кістяк і розвинену мускулатуру. Це стрункий собака з глибокою грудною кліткою, що сягає ліктів, і злегка підтягнутим животом. Шкіра у гасконця досить вільна, що є однією з його характерних рис.
- Голова: Досить велика, але не важка. Лінії черепа і морди злегка розходяться. Череп майже плаский або ледь опуклий. Перехід від чола до морди (стоп) помірний.
- Морда: Широка, прямокутна, трохи коротша за черепну частину. Спинка носа іноді може бути злегка опуклою (римський ніс). Губи товсті, добре опущені, утворюючи виражені брилі.
- Очі: Каштанового або темно-жовтого кольору, овальної форми. Погляд спокійний, відвертий і виразний.
- Вуха: Посаджені на рівні очей, середньої довжини, злегка згорнуті. Кінчики вух повинні діставати до мочки носа.
- Ніс: Великий, коричневого кольору, з добре відкритими ніздрями.
- Корпус: Спина широка і пряма. Поперек короткий, м’язистий. Круп злегка похилий.
- Хвіст: Зазвичай купіруваний, але може бути і довгим від природи. Довгий хвіст тримається на рівні спини або трохи нижче.
- Кінцівки: Сильні, м’язисті, з хорошими кутами зчленувань. Лапи компактні, майже круглі, зі щільно зібраними пальцями і міцними подушечками.
- Шерсть: Коротка, але досить густа і щільна, трохи грубша, ніж у піренейського типу. На голові та вухах шерсть тонша.
Забарвлення у гасконського бракка може бути кількох варіантів:
- Суцільний коричневий (каштановий).
- Коричневий з білим (з великими плямами або без них).
- Коричневий з білим, з густим крапом (крапчастий, чалий).
- Коричневий з рудими (палевими) підпалинами (над очима, на щоках і лапах).
