Кромфорлендер

Історія цієї відносно молодої породи є унікальною, оскільки вона не формувалася століттями народної селекції, а виникла завдяки щасливому випадку та наполегливості однієї жінки. Все опосередковано пов’язано з воєнними подіями середини минулого століття. У 1945 році, коли Друга світова війна наближалася до кінця, американські солдати проходили через регіон Зіген (Siegen) поблизу гір Крумме Фурхе у Вестфалії.

Військові мали з собою собаку-талісмана — кошлатого пса палевого окрасу, якого звали “Петер”. За однією з версій, він загубився, за іншою — солдати подарували його місцевій жительці Ільзе Шлайфенбаум (Ilse Schleifenbaum). Експерти вважають, що Петер був метисом великого вандейського грифона, що пояснює його характерну зовнішність та текстуру шерсті.

У пані Шлайфенбаум на той час жила сука на ім’я “Фіфі”, яка не мала родоводу, але за фенотипом була класичним фокстер’єром жорсткошерстим. Романтична історія Петера та Фіфі призвела до появи цуценят, які виявилися напрочуд однотипними, здоровими та привабливими. Вони відрізнялися від тер’єрів м’якшим характером, але зберегли жвавість розуму. Ільзе Шлайфенбаум, зачарована цими собаками, вирішила закріпити цей тип. Її зусилля увінчалися успіхом неймовірно швидко — вже у 1955 році порода була офіційно визнана Міжнародною кінологічною федерацією (FCI).

Багато хто плутає Кромфорлендера з простими дворняжками через їхній природний, “сільський” вигляд, але насправді це генетично стабільна порода. Важливою особливістю є поділ на типи за структурою шерсті. Це не просто естетика, це впливає на догляд.

• Жорсткошерстий тип (Rauhaar): Найпоширеніший. Шерсть густа, жорстка на дотик, з добре розвиненим підшерстям. Обов’язковою ознакою є наявність “бороди” на морді. Довжина шерсті на тілі не повинна перевищувати 7 см, але й не бути коротшою за 3 см.
• Гладкошерстий тип (Glatthaar): Зустрічається рідше. Шерсть м’яка, щільно прилягає до тіла, без бороди. Цікаво, що у гладкошерстих собак часто буває довший волос на вухах (“бахрома”), хвостах та на задній частині лап (очіси).

Це сильний собака з пропорційною тілобудовою. Його корпус має форму прямокутника, тобто довжина тулуба трохи перевищує висоту в холці. Особливо цінуються жорсткошерсті кромфорлендери, оскільки вони найбільше нагадують прабатька породи — Петера. У кожному випадку забарвлення такого собаки – біле тло з плямами різних відтінків рудого (від світло-коричневого до дуже темного) на голові і спині.

Голова: Видовжена голова цього домашнього улюбленця і його висячі вуха мають клиноподібні завершення. Важливим породним маркером є “маска” — симетричні плями на голові, які охоплюють очі та вуха, розділені білою проточиною, що йде від чола до носа.

Корпус та кінцівки: Спина пряма і міцна. Грудна клітка помірно широка і глибока. Лапи — це окрема тема: вони мають бути компактними, так звані “котячі лапи”, що дозволяє собаці бути дуже маневреним. Хвіст середньої довжини, у спокійному стані опущений вниз, при збудженні піднімається серпом над спиною.

Кромфорлендерів заводять як собак-компаньйонів і пильних “дзвіночків”, але їхній темпермент має специфічну особливість. Це собака “однієї людини” або “однієї сім’ї”. Ступінь їхньої прив’язаності до господаря межує з фанатизмом. Вони не просто люблять вас, вони хочуть бути фізично присутніми у кожній секунді вашого життя.

На відміну від більш незалежних порід, Кромі важко переносить самотність. Цей домашній улюбленець відданий у службі господарям і, за умови відповідного виховання, поводиться слухняно. Однак слід мати на увазі, що молоді особини в період статевого дозрівання можуть пробувати встановлювати свої кордони.

Ключові риси поведінки:

• Стриманість (резервування): Кромфорлендер не побіжить виляти хвостом до кожного зустрічного. До чужих він ставиться з підозрою, але без невмотивованої агресії. Йому потрібен час, щоб прийняти нову людину.
• Відсутність мисливського інстинкту: Це величезний плюс для міського утримання. Майже втрачений мисливський інстинкт спонукає до рівного відношення щодо інших тварин, чи то коти, чи кролики. Він не втече від вас у лісі за слідом лисиці.
• Інтелект та хитрість: Вони швидко вчаться, але можуть використовувати свій розум, щоб маніпулювати господарем, випрошуючи смаколики або місце на ліжку.

Якщо ви шукаєте собаку, який любитиме весь світ, як бостон-тер’єр, або буде таким флегматичним, як французький бульдог, Кромфорлендер може здатися вам занадто чутливим та вибірковим у контактах. Він вимагає більшого емоційного залучення від власника.

Кромфорлендер — веселий вестфальський компаньйон, народжений із фронтового талісмана: приязний, спортивний, розумний і відданий «своїм». Це молода німецька порода, що постала завдяки щасливому випадку в 1945 році (від кошлатого пса-талісмана американських солдатів). Попри тер’єрське коріння, він майже без мисливського інстинкту й агресії, обожнює родину й дітей, добре ладнає з тваринами, але недовірливий до чужих і потребує руху. Порода загалом міцна й довговічна; серед специфічних ризиків — епілепсія, гіперкератоз лап («рогові» подушечки), вивих колінної чашечки та цистинурія.

Оскільки всі сучасні Кромфорлендери походять фактично від трьох собак (Петера, Фіфі та ще однієї суки, яку додали пізніше), інбридинг (близькоспоріднене схрещування) є історичною проблемою породи. Проте відповідальні заводчики в Німеччині, Швейцарії та Фінляндії ведуть суворий контроль. Представники цієї породи схильні до проблем з суглобами і колінами (вивих пателли), а висяча форма вух створює сприятливі передумови для розвитку запальних процесів.

Специфічні захворювання, про які варто знати:

• Гіперкератоз подушечок лап (Corny Feet): Генетична особдиво цієї породи (зустрічається також в ірландських тер’єрів). Це затвердіння рогового шару на подушечках лап, що може призводити до тріщин і болю при ходьбі. Сучасні генетичні тести дозволяють виключати носіїв з розведення.
• Епілепсія: На жаль, ідіопатична епілепсія зустрічається в лініях Кромфорлендерів частіше, ніж хотілося б. При виборі цуценяти обов’язково вимагайте інформацію про здоров’я предків до 3-4 коліна.
• Цистинурія: Порушення обміну речовин, що призводить до утворення каменів у сечовому міхурі.

Перший ризик для здоров’я Вашого кромфорлендера можна звести до мінімуму, забезпечуючи собаку добре збалансованим харчуванням. Другому легко запобігти, вчасно здійснюючи необхідні гігієнічні процедури. Якщо порівнювати з іншими рідкісними фермерськими породами, наприклад, такими як датсько-шведський фермерський собака, Кромі потребує більш ретельного підбору батьківської пари саме через вузький генофонд.

Заводити такого активного собаку можна й для квартирного утримання, але догляд за шерстю залежатиме від її типу. Відмінне самопочуття хвостатого компаньйона – це поєднання раціону і гігієни.

Догляд за жорсткошерстим типом

Жорстка шерсть не линяє сама по собі інтенсивно. Вона потребує тримінгу (вищипування відмерлої шерсті) 2-4 рази на рік. Ніколи не стрижіть жорсткошерстого Кромфорлендера машинкою! Це зіпсує структуру волоса, зробить його м’яким, пухнастим і вразливим до бруду та вологи, а забарвлення стане тьмяним. Щотижневе розчісування допоможе уникнути ковтунів у районі бороди та під пахвами.

Догляд за гладкошерстим типом

Тут все простіше, але линька буде більш помітною сезонно. Догляд за таким собакою неважкий – його шерсть чистять спеціальною гумовою щіткою або рукавицею двічі на тиждень, щоб видалити мертвий волос. З особливою пильністю дбайте про чистоту вух, оскільки вони щільно прилягають до голови і погано вентилюються.

Кмітливий кромфорлендер любить навчатись новому і добре піддається дресируванню, але він не терпить муштри. Жорсткі методи, крик або фізичне покарання призведуть до того, що собака замкнеться в собі і відмовиться працювати. Це дуже чутлива порода.

Важливим стимулом до успіхів у заняттях стануть Ваші схвальні слова та ласощі. Природна активність цих витривалих собак зумовлює їх потребу у фізичних навантаженнях, тому заняття спортом – аджиліті, фрізбі або ноузворк (пошук запахів) – буде вельми бажаним. Не бійтесь, що він втікатиме під час прогулянок – кромфорлендери, зазвичай, тримаються поблизу господаря, радіус їхнього комфорту — це зона видимості власника.

Кромфорлендери щодня споживають один або півтора стандартних раціони – в залежності від ваги і фізичної активності. Варто зазначити, що порода не схильна до ожиріння, якщо собака отримує навантаження. Проте, багато власників відзначають вибірковість у їжі.

• Натуральне харчування: Обираючи м’ясні продукти, надавайте перевагу яловичині, індичці або кролятині. Уникайте жирної свинини. Білковий компонент (50-60%) доповнюйте вуглеводами (рис, гречка) та овочами (морква, кабачок).
• Сухий корм: Рекомендується обирати корми класу “Холiстік” або “Супер-преміум” для собак середніх порід з чутливим травленням. Зверніть увагу на відсутність глютену, якщо собака має алергію.

Натуральний раціон необхідно збагачувати додаванням кісткового борошна (кальцій), риб’ячого жиру (Омега-3 для шерсті) або спеціальних вітамінних комплексів, узгоджених з ветеринаром.