Історія походження породи
Історія лабрадора-ретривера починається не на півострові Лабрадор, як можна було б припустити з назви, а на сусідньому острові Ньюфаундленд, біля східного узбережжя Канади. Предками сучасних лабрадорів були так звані «малі ньюфаундленди» або «собаки святого Джона» (St. John's water dog). Це були витривалі, працьовиті собаки середнього розміру з короткою, щільною, водонепроникною шерстю, яких місцеві рибалки використовували для допомоги у своїх щоденних справах. Вони безстрашно стрибали у крижану воду, щоб діставати рибу, що випала з сіток, та допомагали тягнути самі сіті на берег.
На початку XIX століття англійські аристократи, зокрема граф Малмсбері, звернули увагу на цих талановитих собак і привезли кількох представників до Великої Британії. Вони були вражені їхнім неймовірним чуттям, м’якою хваткою (здатністю приносити дичину неушкодженою) та пристрастю до апортування. Саме в Англії почалася цілеспрямована селекційна робота. Назву «лабрадор» породі, ймовірно, дав саме граф Малмсбері, щоб відрізняти їх від більших собак – ньюфаундлендів. Існує також версія, що назва походить від португальського слова «labrador», що означає «трудівник», або від чорного каменю «лабрадорит», що нагадував колір перших представників породи.
Довгий час визнавалися лише лабрадори чорного забарвлення. Палеві та шоколадні цуценята вважалися браком. Проте згодом ці забарвлення також отримали визнання. У 1903 році порода була офіційно визнана Англійським Кеннел-клубом. Завдяки своїм видатним робочим якостям та чудовому характеру лабрадори швидко витіснили з позицій лідерів у водному полюванні інші породи, зокрема, прямошерстого ретривера.
Як виглядає лабрадор: стандарт породи та зовнішність
Лабрадор — міцний, збалансований собака середньо-великого розміру (54–57 см, 25–36 кг) з короткою водовідштовхувальною «подвійною» шерстю, характерним «видровим» хвостом і добродушним відкритим виразом.
Лабрадор-ретривер – це міцний, мускулистий собака з гармонійними пропорціями. Його зовнішність випромінює силу, атлетизм та доброзичливість. Існує умовний поділ на два типи: шоу-тип (англійський) – більш масивний, кремезний, з широкою головою, та робочий тип (американський) – легший, витонченіший, з більш витягнутою мордою, орієнтований на польові випробування.
Як виглядає лабрадор: стандарт породи та зовнішність · 9
| Частина тіла | Опис згідно зі стандартом породи |
|---|---|
| Голова | Широкий череп, чисті лінії, без м’ясистих щік. Виражений перехід від чола до морди (стоп). Морда середньої довжини, потужна, не загострена. |
| Очі | Середнього розміру, карі або горіхові. Вираз розумний і добрий. |
| Вуха | Не великі й не важкі, висячі, розташовані досить далеко позаду, прилягають до голови. |
| Прикус | Щелепи середньої довжини, сильні, з ідеальним, правильним і повним ножицеподібним прикусом. |
| Корпус | Компактна статура. Грудна клітка широка і глибока. Поперек короткий і міцний. |
| Хвіст | «Видровий хвіст» – відмінна риса породи. Дуже товстий біля основи, поступово звужується до кінця. Вкритий короткою, густою шерстю, що надає йому округлої форми. Слугує кермом у воді. |
| Кінцівки | Прямі, з міцним кістяком. Лапи круглі, компактні, з добре зігнутими пальцями й розвиненими подушечками. Перетинок між пальцями бланк FCI 122 не згадує, хоча вони характерні для породи й допомагають при плаванні. |
| Шерсть | Коротка, густа, жорстка на дотик, з щільним водовідштовхувальним підшерстям. Бланк FCI 122 вимагає шерсть без хвилі й без очісів; легка хвиля вздовж спини трапляється, але за стандартом це вада. |
| Забарвлення | Суцільне: чорне, палеве (від світло-кремового до лисячо-рудого) та шоколадне/печінкове. Допускається невелика біла пляма на грудях. |
Усередині породи розрізняють два типи (офіційно це одна порода): англійський (виставковий) — кремезніший, з масивнішою «блочною» головою, ширшими грудьми, коротшими лапами й спокійнішим темпераментом; та американський (робочий, польовий) — легший, вищий і атлетичніший, з вужчою мордою та помітно більшою енергією й драйвом. Стандарт визнає три кольори — чорний, палевий (від кремового до «лисячо-рудого») і шоколадний; модне «срібло» — це генетично розбавлений шоколад, не визнаний кінологічними організаціями й пов’язаний із ризиком алопеції розрідження кольору.
