Особливості характеру та темпераменту
Характер малого швейцарського гончака — це дивовижне поєднання мисливської пристрасті та спокійної врівноваженості. Це не той собака, який буде безцільно бігати по дому. У спокійній обстановці він поводиться стримано і лагідно. Проте варто йому потрапити в ліс чи поле, як в ньому прокидається справжній мисливець. Його головна риса — неймовірна наполегливість у переслідуванні сліду. Почувши запах здобичі, він сповіщає про це гучним і мелодійним гавкотом (так званий «Spurlaut»), який дуже цінується мисливцями.
Нідерлауфхунд дуже прив’язується до свого господаря і родини, виявляючи велику відданість. Він добре ставиться до дітей, особливо якщо зростав разом з ними. Однак через сильний мисливський інстинкт його знайомство з іншими домашніми тваринами, особливо котами та гризунами, має відбуватися під ретельним контролем з раннього віку. До незнайомців ставиться з пересторогою, але без агресії, що робить його хорошим сторожем, який завжди попередить про прихід гостей.
Це дуже розумний та кмітливий собака, але його не можна назвати простим у дресируванні. Як і багато гончаків, він має певну частку незалежності та впертості. Його предки століттями приймали рішення самостійно під час полювання, і ця риса глибоко вкорінена в його генетиці. Власник повинен бути терплячим, послідовним і використовувати методи позитивного підкріплення. Жорсткість і крики не дадуть бажаного результату. Подібною впертістю та відданістю справі, що є типовою рисою для робочих мисливських порід, вирізняється і боснійський грубошерстий гончак.
Плюси і мінуси породи
| Плюси | Мінуси |
|---|---|
| Видатні мисливські якості: неперевершений нюх, витривалість та наполегливість. | Висока потреба у фізичних навантаженнях: не підходить для малоактивних людей. |
| Відданий і лагідний характер: стає чудовим компаньйоном для активної родини. | Схильність до гучного гавкоту: може бути проблемою при утриманні в квартирі. |
| Зручний розмір: легше утримувати, ніж великих гончаків. | Сильний мисливський інстинкт: потребує надійного повідця та огородженої території. |
| Міцне здоров’я: відсутність опису спадкових хвороб не означає відсутності ризику — плідників усе одно перевіряють. | Незалежність та впертість: вимагає досвідченого та терплячого власника. |
| Невибаглива шерсть: не потребує складного догляду, достатньо регулярного вичісування. | Рідкісність: знайти цуценя за межами Швейцарії та Франції може бути складно. |
Дресирування та виховання малого швейцарського гончака
Дресирування нідерлауфхунда — це виклик, який вимагає терпіння та розуміння психології гончака. Ключ до успіху — рання соціалізація та побудова міцного контакту з власником. Цуценя потрібно змалечку знайомити з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами. Це допоможе виростити впевненого та врівноваженого собаку. Основою навчання має бути позитивне підкріплення: похвала, ласощі, іграшки. Будь-які спроби застосувати силу чи жорсткість призведуть лише до втрати довіри та впертості.
Найскладнішою командою для відпрацювання є команда «До мене!». Мисливський інстинкт настільки сильний, що, взявши слід, собака може повністю ігнорувати накази господаря. Тому відпускати його з повідця можна лише на добре огородженій території або в місцях, де немає ризику, що він втече. Важливо зробити заняття цікавими та різноманітними, оскільки монотонні повторення швидко набридають цьому розумному собаці. Підхід до виховання багато в чому схожий для всіх представників породи, оскільки їхня незалежність є спільною рисою.
