Московський дракон

Історія цієї породи – це класичний приклад того, як уважне око професіонала може розгледіти діамант у купі каміння. Біля джерел цієї молодої та екстравагантної породи стоять звичайні дворові собаки, які в кінці 80-х років минулого століття бігали вулицями Москви. Цілеспрямована робота почалася завдяки кінологу Зої Костиній.

Увагу селекціонерки привернула специфічна зовнішність безпритульної суки на ім’я Карі. Її шерсть не була схожа на шубку звичних болонок чи тер’єрів – вона здіймалась на жорстких остях, створюючи химерний силует. Пізніше було знайдено кобеля Мікронома з аналогічними ознаками. Наприкінці 80-х – початку 90-х рр. у Московській області було віднайдено ще декількох собак зі схожим покривом, що дозволило говорити про певний фенотип, який сформувався природним шляхом у міському середовищі.

Цікаво, що генетично ці собаки несуть у собі велику різноманітність, подібно до того, як формується будь-який метис, але з закріпленими унікальними мутаціями шерсті. Перехресна в’язка перших знайдених екземплярів дозволила сформувати стійкий фенотип, яким на сьогоднішній день володіють близько сотні чистопородних московських драконів. У їх виведенні та стандартизації також брали активну участь кінологи Н. Карпишева та Л. Іванова.

На даний момент порода все ще вважається рідкісною і “авторською”. Невисока народжуваність московських драконів (у приплоді часто мало цуценят) поки не дозволяє значно та швидко збільшити популяцію породи. Племінна робота ведеться й у інших містах, адже попит на екзотичних московських драконів часто перевищує реальну кількість цуценят. Водночас, двірняжок зі схожою шерстю все ще можна теоретично зустріти на вулицях, але без родоводу вони не вважаються представниками породи.

Зовнішність цієї собаки – її головний козир. Стрункий, сухий і делікатний собака з пасмами шерсті, що наче стирчать у всі боки – московський дракон завше має кострубату, трохи недбалу зачіску, яка насправді є породною ознакою. Це не той випадок, коли собаку треба ідеально причісувати волосина до волосини.

Особливості шерстяного покриву та голови

Шерсть у “драконів” жорстка, на дотик може нагадувати дріт. Вона не повинна бути занадто густою. Головна “фішка” – це прикрашаюча шерсть на голові, що формує чубчик, вуса та бороду, а також гребінь уздовж спини. Цим вони дещо нагадують аффенпінчера, хоча будова тіла у них більш легка.

• Голова: Невелика, клиноподібна, з не надто різким переходом від чола до морди. Між очима бажана наявність борозни.
• Очі: Темні, виразні, середнього розміру, широко розставлені. Погляд розумний і зацікавлений.
• Вуха: Тонкі, рухливі, можуть бути стоячими або напівстоячими. Довга шерсть на вухах може створювати ефект “китичок”.

Корпус та кінцівки

Тіло московського дракона компактне, квадратного або ледь розтягнутого формату. Спина пряма, міцна. Грудна клітка помірно широка, глибока. Кінцівки сухі, паралельні, з дрібними “котячими” лапами. Хвіст може бути купіруваний (залишають кілька хребців) або природної довжини, загнутий у кільце чи серпом на спину. В цьому аспекті є певна схожість з іншою російською породою – російський той довгошерстий, проте “дракон” виглядає більш міцним та “диким”.

Палітра забарвлень

«Батьки» породи подарували цьому собаці розмаїті варіанти окрасу, що робить кожного представника унікальним. В стандарті допускаються:

• Рудий (всі відтінки);
• Коричневий та шоколадний;
• Соболиний та вовчий (зонарний);
• Чорний та чорно-підпалий;
• Блакитний і ліловий (рідкісні);
• Чепраковий.

Стандарт допускає білі відмітини у встановлених місцях (груди, пальці), але відкидає можливість плямистого забарвлення (рябого) у породистого московського дракона. Характерний вигляд йому також дарує короткий підшерсок, проте зустрічаються й «дракони» з довгим пухнастим «утепленням», хоча класикою вважається саме жорстка, рідка ость.

Нехай вас не вводить в оману іграшкова зовнішність. Московський дракон – розумний та самостійний пес з твердим характером. Вуличне минуле предків загартувало його психіку, поєднавши сміливість і врівноваженість. Це не істеричний собака, який тремтить від гучного звуку.

Такий собака не гавкатиме без причини, хоча при зустрічі із незнайомцями зберігатиме настороженість і обов’язково сповістить господаря про “вторгнення”. Він може конфліктувати з іншими собаками, не зважаючи на різну «вагову категорію». Це типовий комплекс Наполеона, властивий багатьом тер’єрам та дрібним пінчерам. Втім, агресія не є патологічною – це скоріше спосіб самоствердження.

У великій сім’ї, де є різні домашні тварини, московського дракона можна призвичаїти до співжиття із ними, якщо знайомити їх з дитинства. Цей декоративний собака стає дуже відданим своєму господарю, іноді обираючи одного “вожака”, якого слухається беззаперечно. Він любить спілкування і міцно прив’язується до людини, погано переносячи довгу розлуку. За рахунок доброго інтелекту, виховання московських драконів не складає труднощів. Проте його слід починати якнайраніше, щоб подолати вроджені норовливі риси характеру.

Породистий московський дракон замешкує квартиру, приймає ванну та дбає про свою зачіску. Але на відміну від пуделів чи йорків, він не вимагає годинних сеансів розчісування. Його шерсть не схильна до збивання у ковтуни.

Власники цього кімнатного песика часто вважають за необхідне вкорочувати його вуса і чубчик, щоб жорсткі волосини не заважали зору і прийому їжі. Однак на виставковий ринг допускають собак із «природним» безладом в шерстяному покриві або мінімальною перукарською обробкою. “Дракон” має виглядати природно, трохи дикувато.

Господарю залишається регулярно вкорочувати кігтики улюбленця (вони не завжди сточуються через малу вагу собаки), чистити його вуха та зуби. Великі кумедні очі собаки слід обережно витирати лосьйоном. Для жорсткої шерсті московського дракона використовують спеціальний жорсткошерстий собачий шампунь, що добре піниться і текстурує ость. Купають малюка за потреби – наприклад, якщо він сильно забрудниться на прогулянці в погану погоду. Згодом загортають у махровий рушник і добре висушують шерсть. Загалом, догляд за песиком цієї породи під силу господарю будь-якого віку, навіть дитині під наглядом дорослих.

Врівноважений темперамент і розумність собак породи московський дракон сприяють якісному дресируванню. Такий домашній улюбленець надається до різних видів дресирування, але також вимагає системного виховання. Його самостійна вдача і бойовий характер можуть поміняти ролями вчителя та чотирилапого учня. Досить злегковажити власним авторитетом, як собака перехопить в господаря ініціативу і стане домашнім тираном.

Важливим аспектом є рання соціалізація. Виносьте цуценя на вулицю, знайомте з доброзичливими людьми, звуками транспорту та іншими собаками. Якщо цього не зробити, природна настороженість може перерости у боягузтво або невмотивовану агресію.

Представників породи успішно залучають до спортивних занять – міні-аджиліті, фрістайлу (танці з собаками), юніор-хендлінгу, у яких московські дракони захоплено йдуть до перемоги завдяки своїй верткості та швидкості. Не зважаючи на кімнатне призначення породи, яку відносять до декоративних, московських драконів не слід позбавляти фізичної активності. Рух – це життя для цієї енергійної істоти.

Невелика вага московського дракона спонукає господаря до відповідального ставлення до кожного граму їжі в меню домашнього улюбленця. Метаболізм у дрібних собак прискорений, тому їжа має бути висококалорійною, але легкозасвоюваною.

Звісно, він може вхопити й пригощення з обіднього столу, але робити цього не варто. Солоне, копчене, смажене – табу. Добре самопочуття і привабливий вигляд йому подарує тільки добре збалансований раціон (сухий корм преміум/супер-преміум класу або грамотна “натуралка”).

Собаки – представники породи московський дракон, як правило, невибагливі у їжі. Цим декоративним красеням з вуличним минулим не властиве часте виникнення алергічних реакцій, що вигідно вирізняє їх серед інших “тойчиків”. Повноцінний набір продуктів при натуральному годуванні має включати:

• М’ясо: Яловичина, індичка, кролик (сире проморожене або варене) – основа раціону.
• Крупи: Рис, гречка (як джерело вуглеводів).
• Овочі: Морква, кабачок, гарбуз (клітковина).
• Кисломолочні продукти: Сир, кефір (не жирні).

Для питної води у нього повинна бути окрема мисочка, які слід частіше наповнювати свіжою порцією. Доступ до води має бути цілодобовим.

Московський дракон — крихітний «дракончик» із незвичайною шерстю-щетиною: життєрадісний, урівноважений і відданий компаньйон, названий за унікальну структуру остьового волосу, що формує на морді характерні «щетинки». Це молода російська декоративна порода (не визнана FCI), цінна стабільною психікою — на відміну від багатьох тоїв, вона не істерична й не гавкає без причини, тож добре підходить для квартири й новачка. Через молодість породи даних про спадкові хвороби мало; актуальні типові для дрібних порід ризики — вивих колінної чашечки, хвороби зубів і чутливість до холоду.

Не зважаючи на малу популяцію та обмежений генофонд, здоров’я московських драконів – гарний зразок природної сили для кімнатних собак. Тут спрацював ефект гетерозису (гібридної сили), успадкований від предків-безхатченків. Їхній побратим з вуличним походженням вирізняється добрим імунітетом і стійкістю до інфекційних захворювань.

З московським драконом можна гуляти у будь-яку погоду. Звісно, у люті морози краще вдягнути комбінезон, оскільки підшерстя у них слабке, але дощу та вітру вони не бояться. Головне правило прогулянок – уникати сутичок з більшими собаками, що можуть фізично нашкодити малюку.

На що звертати увагу?

Хоча специфічних генетичних захворювань, властивих саме цій породі, поки не виявлено у великій кількості, власникам слід моніторити:

• Зубна система: Як і у всіх дрібних порід, можливе утворення зубного каменю та раннє випадіння зубів.
• Опорно-руховий апарат: Слідкуйте за колінними чашечками (пателла), що є слабким місцем багатьох тоїв.
• Алергії: Хоча порода не алергічна, індивідуальні реакції на їжу можливі.

Часом такий песик може гуляти дуже довго, часом – задовольнятись коротким перебуванням на вулиці. Це все варіанти норми. Невелика вага представників породи вимагає точно збалансованого харчування. Тоді крихітний собака отримуватиме все, що потрібно для здорових 15-ти років у вашому домі.