Історія походження породи німецький ягдтер’єр
Історія німецького ягдтер’єра нерозривно пов’язана з мисливськими традиціями Німеччини та бажанням створити ідеального національного мисливського собаку. Роботу над виведенням породи розпочала після Першої світової війни, у 1923 році, група ентузіастів-мисливців на чолі з Вальтером Цангенбергом, Карлом-Еріхом Грюневальдом та Рудольфом Фрісом. Вони відокремилися від великого і популярного на той час клубу фокстер’єрів, вважаючи, що фокстер’єри втратили свої робочі якості на догоду виставковій зовнішності.
Їхньою метою було створення невеликого, темного забарвлення, універсального мисливського собаки з винятковою сміливістю та злобою до звіра. За основу були взяті чотири чорно-підпалих цуценяти фокстер’єра, яких подарував їм директор зоопарку. За бланком FCI 103 ці четверо походили з ЧИСТИХ фокстер’єрських ліній («rein gezüchtet»). Прилиття сторонньої крові було пізнішим, окремим етапом: для подальшої селекції додавали кров староанглійського жорсткошерстого тер’єра (нині втраченої форми), а також вельш тер’єрів для покращення нюху, витривалості та урівноваженості. Селекція була надзвичайно жорсткою: будь-які прояви боягузтва, слабкості чи невідповідності робочим стандартам призводили до негайного вибракування з розведення. Перевага надавалася собакам темного забарвлення, оскільки вважалося, що воно менш помітне для дичини.
У 1926 році було засновано «Німецький ягдтер’єр-клуб». Порода швидко набирала популярності серед німецьких мисливців. Однак Друга світова війна завдала нищівного удару по поголів’ю, і воно опинилося на межі зникнення. У післявоєнний період ентузіастам довелося докласти титанічних зусиль для відновлення породи. Критерії відбору тимчасово пом’якшили, щоб збільшити чисельність, але як тільки загроза зникнення минула, вимоги знову стали максимально жорсткими. В країнах колишнього СРСР німецькі ягдтер’єри почали з’являтися лише в 70-х роках XX століття, де їх швидко оцінили за видатні робочі якості.
Як виглядає німецький ягдтер’єр: стандарт та опис зовнішності
Німецький ягдтер’єр – це компактний, міцний, пропорційно складений собака, у зовнішності якого одразу читається сила, швидкість та готовність до дії. Він не має нічого спільного з декоративними породами; кожна риса його екстер’єру є функціональною і спрямована на виконання мисливських завдань.
- Голова: Подовжена, клиноподібної форми, з міцною нижньою щелепою. Череп плоский і широкий між вухами, звужується до очей. Перехід від лоба до морди (стоп) ледь помітний.
- Морда: Трохи коротша за черепну частину, сильна. Щелепи дуже потужні, що є критично важливим для утримання здобичі. Прикус ножицеподібний.
- Очі: Маленькі, овальні, темного кольору, глибоко посаджені. Погляд рішучий, сміливий і розумний.
- Вуха: Високо посаджені, не надто маленькі, V-подібної форми, висять на хрящі, прилягаючи до вилиць.
- Корпус: Незначно довший за висоту в холці. Шия міцна, не надто довга. Спина пряма і сильна, з добре розвиненою мускулатурою. Грудна клітка глибока, але не надто широка, що дозволяє собаці легко проникати в нори.
- Хвіст: Добре посаджений на довгому крупі. За традицією, купірується приблизно на одну третину, щоб уникнути травм під час роботи в норі. В країнах, де купірування заборонено, залишається в природному вигляді. Собака тримає його трохи піднятим або горизонтально.
- Кінцівки: Прямі та паралельні, з добре розвиненими м’язами. Лапи компактні, з щільно стиснутими пальцями та жорсткими подушечками.
Типи шерсті та забарвлення
Існує два різновиди німецького ягдтер’єра за типом шерсті:
- Гладкошерстий (Smooth-haired): Шерсть коротка, щільна, гладка, добре захищає від негоди.
- Жорсткошерстий (Wire-haired): Шерсть густа, жорстка, дротоподібна. Бланк FCI 103 описує її як просту й щільну і бороди на морді не згадує.
Обидва типи шерсті щільні й захищають собаку від холоду та вологи; окремого підшерстя бланк FCI 103 не згадує. Основне забарвлення – чорне, темно-коричневе або чорно-сіре (зонально-сіре) з чітко окресленими рудими або жовтими підпалинами на бровах, морді, грудях, кінцівках та під хвостом. Допускається невелика біла пляма на грудях, білі відмітини на пальцях теж толеруються. Вихід за описаний окрас бланк FCI 103 відносить до дискваліфікуючих вад.
