Історія походження норботтен-шпіца
Історія норботтен-шпіца сягає корінням углиб століть, тісно переплітаючись із життям мисливців та фермерів північної Скандинавії. Ці собаки мешкали на території сучасної Швеції та Фінляндії ще з 17-го століття, а можливо, й раніше. Свою назву порода отримала на честь провінції Норрботтен, найпівнічнішого регіону Швеції, де ці маленькі, але відважні шпіци були незамінними помічниками. Їх використовували як універсальних собак: для полювання на лісову птицю (глухаря, тетерука), білку та іншу дрібну дичину, а також для охорони ферм від гризунів та незваних гостей.
Проте, на початку 20-го століття, з приходом Першої світової війни та змінами у способі життя, чисельність цих собак катастрофічно скоротилася. Порода втратила минулу популярність, і в 1948 році Шведський кеннел-клуб (SKK) навіть помилково оголосив її вимерлою через малу кількість зареєстрованих особин. На щастя, порода вижила завдяки ентузіастам та фермерам у віддалених районах, які продовжували цінувати її робочі якості. У 1960-х роках група відданих заводчиків розпочала програму з відновлення. Їм вдалося знайти ізольованих представників породи та врятувати її від повного зникнення. Завдяки їхнім зусиллям, у 1967 році порода була знову офіційно визнана кінологічними клубами Скандинавії. Міжнародна Кінологічна Федерація (FCI) зареєструвала породу в 1966 році. Попри це, норботтен-шпіц і досі є досить рідкісним за межами своєї батьківщини, хоча його унікальний характер та здібності, безумовно, заслуговують на всесвітню славу.
Як виглядає норботтен-шпіц: стандарт та зовнішність
Норботтен-шпіц — це компактний собака трохи нижче середнього зросту, квадратного формату з сухою, міцною статурою. Він справляє враження пильного, рухливого та впевненого у собі собаки.
- Голова: Клиноподібної форми, суха та сильна. Череп злегка заокруглений, а перехід від лоба до морди чітко виражений, але не надто різкий.
- Морда: Загострена, її довжина становить приблизно половину довжини голови.
- Очі: Мигдалеподібної форми, середнього розміру, темного кольору. Погляд дуже уважний та спокійний.
- Вуха: Високо посаджені, стоячі, трохи більші за середні. Кінчики вух злегка заокруглені.
- Тіло: Спина коротка, пряма і міцна. Грудна клітка овальна і глибока, сягає ліктів.
- Кінцівки: Прямі, паралельні, з добре розвиненою мускулатурою, що забезпечує швидкість та витривалість.
- Хвіст: Високо посаджений, закручений у кільце і лежить на боці спини. Це типова риса для шпіців.
- Шерсть: Подвійна, з м’яким та густим підшерстком та жорстким, прямим остьовим волосом середньої довжини. На шиї, задній частині стегон та хвості шерсть довша.
- Забарвлення: Основний колір — білий. Плями можуть бути жовтого або рудувато-коричневого кольору. Ідеально, якщо плями чітко окреслені та розподілені по тілу.
