Пудель (Середній) — Історія та стандарт

Історія породи

Історія пуделя - це захоплююча розповідь, оповита суперечками про його справжню батьківщину. Хоча Франція офіційно вважається країною походження породи (і він є національним собакою Франції), Німеччина також має серйозні претензії. Назва «пудель» походить від німецького слова «Pudeln», що означає «хлюпатися у воді». Це пряме посилання на їхнє первісне призначення.

Спочатку пуделі були не салонними собачками, а працьовитими водяними ретриверами. Вони супроводжували мисливців на качок та іншу водоплавну дичину, безстрашно стрибаючи у крижану воду, щоб дістати здобич. Їхня унікальна кучерява шерсть, хоч і вимагала догляду, чудово захищала від холоду та вологи.

Офіційне визнання середнього різновиду пуделів відбулось у першій половині ХХ ст., хоча ці кучеряві водні мисливці відомі ще від Середньовіччя. Класична стрижка пуделя «під лева», яку ми сьогодні бачимо на виставках, мала практичне значення. Мисливці вистригали задню частину тіла, щоб собаці було легше плавати, але залишали «помпони» шерсті на суглобах (лапах, стегнах) та грудній клітці, щоб захистити життєво важливі органи та суглоби від переохолодження.

З часом, завдяки їхньому винятковому інтелекту, харизмі та елегантній зовнішності, пуделі перекочували з мисливських угідь у модні салони європейської аристократії. Вони стали улюбленцями королівських дворів, зокрема у Франції. Їх також активно використовували в циркових виставах, де вони демонстрували дивовижні трюки, що ще більше підкреслювало їхню кмітливість.

Розведення пуделів за розміром призвело до появи чотирьох офіційних варіацій. Середній пудель (Moyen/Klein) був стандартизований, щоб запропонувати собаку, який був би компактнішим за стандартного пуделя, але міцнішим і витривалішим за мініатюрного. Цей розмір ідеально підійшов для міського життя, зберігши при цьому весь робочий потенціал та жвавість породи.

Як виглядає середній пудель: опис зовнішності та стандарт

Навряд чи знайдеться людина, якій невідома характерна зовнішність пуделя. Цю вишукану кучеряву породу легко впізнають навіть діти. Середній пудель - це втілення елегантності, пропорційності та гармонії. Він виглядає як зменшена копія стандартного пуделя, зберігши його благородні риси.

• Загальний вигляд: Собака гармонійних пропорцій, з характерною кучерявою або шнуровою шерстю. Справляє враження розумного, уважного та активного.
• Голова: Видовжена, пропорційна до тіла. Морда та череп приблизно однакової довжини. Перехід від лоба до морди (стоп) плавний, нерізкий.
• Очі: Мигдалеподібні, темні (чорні або темно-коричневі). У коричневих пуделів допускаються темно-бурштинові. Погляд живий, розумний та пильний.
• Вуха: Довгі, висячі, щільно прилягають до голови. Покриті дуже довгою, хвилястою шерстю. Кінчики вух мають діставати до куточків губ.
• Корпус: Пропорційний. Довжина тіла трохи перевищує висоту в холці. Спина рівна, поперек міцний та м’язистий.
• Хвіст: Посаджений досить високо, собака несе його піднятим (але не закрученим на спину). Раніше хвости купірували, але сьогодні в більшості європейських країн це заборонено, і стандарт вимагає повний, природний хвіст.

Головна прикраса породи – це, звичайно, шерсть. Вона буває двох типів:

1. Кучерява шерсть: Найпоширеніший тип. Шерсть густа, пружна, рясна, схожа на овечу. Утворює тугі, дрібні локони. Вона не повинна бути жорсткою на дотик.
2. Шнурова шерсть: Зустрічається рідше. Утворює характерні тонкі шнури, які повинні мати довжину не менше 20 см. Цей тип шерсті вимагає зовсім іншого, дуже специфічного догляду.

Щодо забарвлення, бланк FCI 172 визнає і суцільні (однотонні) кольори, і багатоколірні: у ньому є окремий розділ «Other colours» — двоколірні, триколірний, тигровий і «чорний/коричневий з палевими мітками» (фантом). Біла мітка в суцільному окрасі за бланком «вкрай небажана», тобто вада, а не підстава не визнати собаку.