Історія походження породи ротвейлер
Історія ротвейлера сягає корінням часів Римської імперії. Його предками вважаються молосоподібні собаки, які супроводжували римські легіони під час їхніх походів через Альпи. Головним завданням цих собак був перегін та охорона худоби, яка слугувала «живим запасом» їжі для армії. Після розпаду імперії багато цих собак залишилися на півдні Німеччини, де схрещувалися з місцевими породами.
Свою назву порода отримала завдяки німецькому місту Роттвайль (Rottweil), яке в середньовіччі було великим торговим центром, відомим своїми ярмарками худоби. Тут ці собаки, яких почали називати «роттвайльськими м’ясницькими собаками» (Rottweiler Metzgerhund), стали незамінними помічниками м’ясників та фермерів. Вони не лише переганяли стада, а й охороняли їх від хижаків та злодіїв. Існує легенда, що м’ясники, повертаючись з ярмарку з виручкою, прив’язували гаманці з грішми на шию своїм ротвейлерам, будучи абсолютно впевненими у збереженні заробітку. Жоден грабіжник не наважувався наблизитися до такого «сейфа».
З появою залізниці наприкінці XIX століття потреба у перегоні худоби на далекі відстані зникла, і порода опинилася на межі зникнення. Однак на початку XX століття ентузіасти звернули увагу на видатні робочі якості ротвейлера. У 1901 році стався знаковий випадок у Гамбурзі, коли поліцейський за допомогою ротвейлера розігнав натовп бунтівних матросів, що миттєво повернуло породі популярність. Незабаром ротвейлерів почали офіційно використовувати як поліцейських та службових собак. Перший стандарт породи був складений у 1914 році. Цікаво, що в Радянському Союзі цих собак навіть використовували для охорони одомашнених лосів від браконьєрів, що свідчить про їхню універсальність та надійність.
Як виглядає ротвейлер: стандарт породи та зовнішній вигляд
Ротвейлер — це собака від середнього до великого розміру, кремезний та потужний, але водночас елегантний та гармонійно складений. Його вигляд випромінює силу, витривалість та впевненість.
- Голова: Середньої довжини, широка між вухами. Лоб помірно опуклий. Перехід від лоба до морди добре виражений.
- Морда: Не витягнута і не вкорочена. Щелепи сильні та широкі, з ножицеподібним прикусом (42 зуби). Губи чорного кольору, щільно прилягають.
- Очі: Середнього розміру, мигдалеподібні, темно-карого кольору. Вираз очей спокійний, впевнений та пильний.
- Вуха: Висячі, середнього розміру, трикутної форми. Поставлені високо і широко, що візуально розширює черепну частину голови.
- Корпус: Спина пряма, міцна та мускулиста. Груди широкі, глибокі та об’ємні, з добре розвиненою передньою частиною. Живіт злегка підтягнутий.
- Хвіст: У природному стані, горизонтальний у продовження лінії спини. Раніше хвіст коротко купірували, але сьогодні в більшості країн це заборонено, і природний хвіст є стандартом.
- Кінцівки: Прямі, паралельні, з потужним кістяком та рельєфною мускулатурою. Лапи круглі, зібрані в грудку, з жорсткими подушечками та короткими чорними кігтями.
- Шерсть: Складається з остьового волосся середньої довжини та густого підшерстку. Шерсть груба, пряма, щільно прилягає до тіла.
- Забарвлення: Класичне чорне з чітко окресленими підпалинами насиченого червоно-коричневого кольору. Підпалини розташовані на щоках, морді, під очима, на нижній частині шиї, грудях, кінцівках та під основою хвоста.
