Історія походження
Історія румунської карпатської вівчарки сягає глибини віків. Ця порода є аборигенною для Карпато-Дунайського регіону Румунії і формувалася шляхом природного відбору протягом століть. Головним критерієм селекції завжди були робочі якості: здатність самостійно приймати рішення, сміливість для протистояння великим хижакам та витривалість для довгих переходів з отарою. Вважається, що її предками були місцеві собаки, можливо, схрещені з породами, які прийшли на цю територію разом з мігруючими племенами.
Перший стандарт породи був розроблений ще в 1934 році Національним інститутом зоотехніки Румунії. Однак Друга світова війна та подальший комуністичний режим загальмували розвиток породи. Робота над відновленням та стандартизацією відновилася лише наприкінці XX століття. Румунський клуб собаківництва оновив стандарт у 1999 році, а остаточне визнання Міжнародною кінологічною федерацією (FCI) відбулося у 2005 році. Це стало важливим кроком для збереження унікального генофонду цієї національної гордості Румунії.
Детальний опис зовнішності та стандарту
Голова карпатської вівчарки має типову для вовкоподібних собак форму (мезоцефал), вона міцна, але не важка. Лоб широкий і злегка опуклий. Перехід від лоба до морди помірний. Морда потужна, її довжина приблизно дорівнює довжині черепної частини.
Очі мигдалеподібні, косо поставлені, бурштинового кольору різних відтінків. Погляд розумний, спокійний та проникливий. Вуха не надто великі, трикутної форми, посаджені трохи вище лінії очей, звисають щільно до щік.
Корпус собаки потужний, прямокутний, з міцною шиєю та добре розвиненою холкою. Спина пряма та мускулиста. Грудна клітка глибока і широка, сягає ліктів. Хвіст посаджений високо, у спокійному стані опущений донизу, сягаючи скакального суглоба або трохи нижче. Коли собака збуджений або в русі, хвіст піднімається вгору у формі шаблі, але ніколи не закручується на спині.
Шерсть є ключовою ознакою породи, що дозволяє їй витримувати екстремальні погодні умови. Вона подвійна: остьове волосся жорстке, густе і пряме, довжиною 7–10 см, а підшерсток дуже щільний, м’який та світлішого кольору. Така «шуба» надійно захищає собаку від холоду, дощу та спеки. Основне забарвлення — блідо-палеве з чорним напиленням (зонарно-сіре або «вовче») різних відтінків, часто світліше на боках і темніше на спині. Допускаються невеликі білі відмітини на грудях та кінчиках лап, але вони не повинні переважати.
