Історія походження самоїдів
Історія самоїдського собаки налічує тисячі років і тісно пов’язана з кочовими племенами самоїдів (сучасні ненці, енці, нганасани), які мешкали на величезних територіях Сибіру та північної частини Росії. Ці собаки були не просто тваринами, а повноцінними членами племені. Вони виконували безліч функцій: допомагали пасти оленів, тягнули сани, полювали, і навіть зігрівали своїх господарів та їхніх дітей холодними полярними ночами, сплячи з ними в чумах. Завдяки такій тісній взаємодії з людиною у породи сформувався унікальний доброзичливий та орієнтований на сім’ю характер.
Наприкінці 19-го - на початку 20-го століття на цих витривалих білих собак звернули увагу європейські дослідники Арктики. Британський зоолог Ернст Кілбурн-Скотт у 1889 році привіз кількох представників породи до Англії. Саме він та його дружина Клара стали головними ентузіастами та засновниками західної лінії розведення. Вони організували перший розплідник «Фарнінгем» і доклали величезних зусиль для популяризації породи. Самоїди брали участь у багатьох полярних експедиціях, зокрема в подорожах Фрітьофа Нансена та Руаля Амундсена, демонструючи свою неймовірну витривалість та силу. Перший офіційний стандарт породи був написаний у Великобританії в 1909 році, і з того часу ці «усміхнені собаки» почали завойовувати серця людей по всьому світу.
Як виглядає самоїдський собака: стандарт породи
Самоїд - це елегантний, але потужний арктичний шпіц середнього розміру. Він справляє враження сили, витривалості, грації та впевненості в собі. Його зовнішність ідеально пристосована до суворих кліматичних умов.
- Голова: Клиноподібна, потужна, з широким черепом. Морда об’ємна, глибока, поступово звужується до носа, але не загострена.
- Очі: Мигдалеподібні, темно-коричневого кольору, з косим розрізом. Широко розставлені. Вираз очей - живий та розумний. Чорна обвідка очей створює контраст із білою шерстю.
- Вуха: Невеликі, товсті, трикутної форми з ледь заокругленими кінчиками. Високо поставлені, рухливі.
- Губи та «посмішка»: Губи чорні, щільно прилягають. Характерна риса породи - «самоїдська посмішка», яка утворюється завдяки поєднанню форми очей та злегка піднятих куточків рота. Ця особливість має практичне значення - вона запобігає стіканню слини, яка могла б замерзати на морозі.
- Корпус: Компактний, міцний, трохи довший за висоту в холці. Спина мускулиста, середньої довжини. Грудна клітка глибока і широка.
- Хвіст: Високо посаджений, пухнастий. Коли собака активний або насторожений, хвіст закинутий на спину або на бік. У спокійному стані може бути опущений.
- Кінцівки: Прямі, паралельні, з міцним кістяком та добре розвиненою мускулатурою. Лапи овальні, з густою шерстю між пальцями, що захищає від холоду.
Шерсть та забарвлення
Шерсть самоїда - його головна гордість і захист. Вона подвійна, густа та щільна. Складається з короткого, м’якого підшерстку та довшого, жорсткішого остьового волосся. Така структура забезпечує чудову термоізоляцію. Навколо шиї та на плечах шерсть утворює пишний «комір», особливо у псів. Забарвлення може бути чисто білим, кремовим або білим з невеликими бісквітними (світло-палевими) мітками.
