Сетер-гордон (Шотландський сетер)

Історія цієї породи – це захоплююча подорож у часі, що переносить нас у туманні гори Шотландії. Чорно-підпалі сетери дістали свою назву завдяки четвертому герцогу Олександру Гордону, видатному селекціонеру свого часу, якому вдалося популяризувати собак такого унікального забарвлення. Вони з’явилися в замку шотландського дворянського роду Гордонів (Gordon Castle) ще в 18-ому столітті, хоча згадки про “чорних і підпалих собак, що роблять стійку” зустрічаються в літературі ще з 1600-х років.

Припускають, що в цьому величезному замку мешкали також інші сетери, адже тоді поняття “порода” було дещо розмитим. Проте, власник маєтку, будучи пристрасним мисливцем, віддав перевагу саме сетерам чорно-підпалого забарвлення. Він цілеспрямовано працював над поліпшенням робочих якостей і характеристик цієї породи, прагнучи створити ідеальну собаку для специфічного шотландського ландшафту – кам’янистого, вологого, вкритого вересом.

У результаті селекції Сетери Гордона стали міцнішими і потужнішими, ніж їхні англійські та ірландські кузени. Вони стали найбільш витривалими, здатними працювати цілий день без втоми, з розвиненішим чуттям, що дозволяло їм знаходити птаха на великій відстані. Саме вони стали цінуватися більше, ніж інші представники групи сетерів у місцевих єгерів.

Існує цікава історична гіпотеза, що для закріплення чорно-підпалого забарвлення та покращення нюху, до крові сетерів додавали кров бладхаундів. Це пояснює деяку “брилястість” (обвислі губи) у деяких лініях та масивний кістяк. Також існує думка, що закріпити саме таке забарвлення вдалося містерові Джаббе, – саме ця людина була відповідальною за розплідник герцога Гордона і вела племінні книги.

Після смерті Олександра наступний герцог Георг Гордон продовжив діяльність розплідника, не давши породі зникнути. На початку 19-го століття ці собаки були вже надзвичайно популярні у багатьох країнах світу, включаючи США та Францію. У 1891 році уперше був описаний офіційний стандарт шотландського гордон-сетера. Сучасний стандарт, яким керуються експерти сьогодні, був затверджений значно пізніше, але основні риси породи залишилися незмінними впродовж століть.

Сетер-гордон – це втілення сили, одягненої у шовк. Це найважчий та найпотужніший з усіх сетерів. Це досить великий собака, пропорційної статури, з міцним кістяком (але не грубим) і добре розвиненою сухою мускулатурою, яка дозволяє йому розвивати значну швидкість галопу.

Голова та морда

Голова у нього досить широка і об’ємна, глибша, ніж у англійського сетера, з масивним черепом округлої форми. Перехід від лоба до морди (стоп) добре виражений, що надає собаці уважного виразу. Морда досить довга, прямокутна, не звужується до носа, і за довжиною дорівнює довжині черепа. Спинка носа пряма. Мочка носа велика, широка, з відкритими ніздрями, завжди чорного кольору. Губи трохи обвислі, але не сирі.

Очі овальної форми, середнього розміру, поставлені прямо, не глибоко, але й не випуклі. Колір очей – виключно темно-коричневий. Погляд у Гордона розумний, спокійний і доброзичливий. Вуха великі, тонкі і м’які на дотик, посаджені низько (на рівні очей), щільно прилягають до щік, вкриті довгою шовковистою шерстю.

Корпус та кінцівки

Шия довга, суха, вигнута, без підвісу. Грудна клітка глибока (доходить до ліктів), помірної ширини, з добре вигнутими ребрами, що забезпечує великий об’єм легенів для тривалого бігу. Поперек короткий і широкий, трохи опуклий. Круп досить плоский, широкий, трохи похилий.

Хвіст розташований трохи нижче рівня спини, товстий біля основи і звужується до кінця. Він має бути прямим або шаблевидної форми, але не закручуватися в кільце. Під час руху собака несе його на рівні спини або трохи нижче. Прикрашаюча шерсть на хвості (підвіс) починається майже біля основи і сходить нанівець до кінчика, нагадуючи перо.

Кінцівки прямі, паралельні один одному, з потужним кістяком. Лапи “котячі”, компактні, з щільно стислими пальцями і великою кількістю шерсті між ними. Це дозволяє собаці не провалюватися в болотистий ґрунт.

Шерсть та унікальне забарвлення

Шерсть може бути прямою або трохи хвилястою (але не кучерявою), вона довга, м’яка, блискуча і шовковиста. Найдовша шерсть на вухах, на грудях і під животом, на задній частині стегон (штани) і на хвості. Забарвлення – це візитна картка породи: глибокий, блискучий вугільно-чорний колір (без бурого відтінку) з яскравим каштаново-червоним (махагоновим) підпалом.

Розташування підпалу суворо регламентоване:

• Дві чіткі плями над очима (брови).
• З боків морди (але не вище носа).
• На горлі і на грудях (дві плями).
• На внутрішній стороні задніх кінцівок.
• На передніх кінцівках до зап’ясть.
• Навколо анального отвору.

Маленька біла відмітина на грудній клітці допускається стандартом, але не є бажаною. Часто недосвідчені собаківники можуть сплутати цю породу за кольором з іншими собаками. Наприклад, якщо ви шукаєте інформацію про чорно-підпалого кунхаунда (єнотового собаку), ви помітите схожість у забарвленні, але це зовсім різні за типом роботи породи. А ось за будовою тіла Гордон дуже близький до свого родича, про якого можна почитати тут: ірландський червоний сетер, хоча останній легший і вищий на ногах.

Поступливі та урівноважені шотландські сетери – це природжені мисливці-інтелектуали. Вважається, що шотландці найбільш витривалі і працездатні з усіх сетерів, але вони також і найбільш “серйозні”. Вони можуть працювати у будь-яких погодних умовах і у будь-якій місцевості, їх унікальний нюх дозволяє їм шукати здобич навіть у важкодоступних місцях, де інша собаак просто відмовиться йти.

Як і інші сетери, шотландці добродушні і зовсім неагресивні до людей собаки. Проте, на відміну від своїх побратимів, Гордон може бути дещо недовірливим до сторонніх. Він не кинеться обіймати першого зустрічного, як це зробить голден-ретривер. Він спочатку оцінить людину, і лише потім дозволить себе погладити. Це робить їх непоганими “дзвінками” – вони попередять про прихід чужого гавкотом, але атакувати людину не будуть.

Хоча кожен сетер-гордон індивідуальний. Один може бути спокійніший і спостережливіший, а інший невгомонний весельчак, якому треба розважатися 24 години на добу. Звичайно, багато що залежить від виховання. Представники цієї породи дуже прив’язані до людей, вони часто обирають одного “головного” господаря, якому віддають серце повністю. Проте, час від часу вони можуть проявляти упертість і незалежність, хоча це буває досить рідко і частіше свідчить про те, що собака вважає ваше завдання безглуздим.

Щоб краще зрозуміти різницю в темпераменті між сетерами, корисно порівняти їх. Англійський сетер зазвичай м’якший і більш “котячий” у поведінці. Енергійний ірландський червоний сетер – це вибух емоцій і швидкості. А рідкісний ірландський червоно-білий сетер вважається більш спокійним роботягою. Гордон же серед них – це професор: розважливий, сильний і надійний.

Сетер-гордон — найважчий і найспокійніший із сетерів, відданий чорно-підпалий мисливець. Йому потрібно багато руху (1.5–2+ год на день), інакше нудьгує. Через глибокі груди є ризик завороту шлунка — годувати дрібними порціями й уникати навантажень після їжі. Характерні також дисплазія суглобів і прогресуюча атрофія сітківки. Шовкова шерсть потребує регулярного догляду.

Шотландські чорно-підпалі сетери визнані найвитривалішими з усієї групи сетерів. Їм під силу працювати у будь-яких умовах, завдяки стійкому і міцному імунітету, вони рідко хворіють на простудні захворювання. Проте, як і будь-яка штучно виведена порода, вони мають свої “слабкі місця”. Будь-якого сетера можуть здолати спадкові захворювання. Перед придбанням цуценяти треба ретельно вивчати його родовід і вимагати у заводчика результати генетичних тестів батьків.

Основні проблеми здоров’я породи:

• Дисплазія тазостегнового суглоба (HD): Патологія розвитку суглоба, що призводить до кульгавості. Для важких Гордонів це серйозна проблема. Обов’язково перевіряйте знімки батьків.
• Прогресуюча атрофія сітківки ока (PRA): Генетичне захворювання, яке веде до повної сліпоти. Існує ДНК-тест на носійство rcd4-PRA.
• Заворот шлунку (Bloat): Смертельно небезпечний стан, характерний для собак з глибокою грудною кліткою. Вимагає негайного хірургічного втручання. Профілактика – не гуляти відразу після їжі.
• Гіпотиреоз: Недостатність функції щитовидної залози. Симптоми: ожиріння, млявість, проблеми з шерстю. Легко коригується медикаментами.
• Отит: Через висячі вуха, які погано провітрюються, сетери схильні до вушних інфекцій.

Щоб Ваш вихованець був здоровим і життєрадісним треба завжди доглядати і піклуватися про нього. Сетер повинен вести активний спосіб життя; правильно харчуватися збалансованою їжею, багатою вітамінами; не отримувати травм, особливо в період дорослішання, коли суглоби ще формуються. Якщо Ви помітили погіршення стану здоров’я, втрату апетиту або інші відхилення в поведінці Вашої тварини, негайно звертайтеся до ветеринара.

Шотландський сетер – собака, що вимагає увагу з боку людини, і не мало часу. Догляд за його розкішною шубою – це цілий ритуал. Якщо ви не готові до шерсті на килимах або до регулярного розчісування – ця порода не для вас.

Грумінг

Кілька разів на тиждень (а краще через день) шерсть цих шотландців треба вичісувати, щоб вона не сплутувалася, а також для видалення забруднень, колючок та насіння рослин після прогулянки. Використовуйте металевий гребінь з довгими зубцями та пуходерку. Особливу увагу приділяйте зоні за вухами, під пахвами та на штанях – там ковтуни утворюються найшвидше.

Купати гордона можна раз на місяць або за потреби, обов’язково використовуючи при цьому спеціальний шампунь і кондиціонер для довгошерстих собак. У шампунь можна додавати трохи спеціальної олії для блиску. Шерсть собаки має здатність самоочищатися, тому часте миття агресивними засобами може змити захисний жировий шар.

Стрижка та тримінг

Також цих собак треба регулярно підстригати для охайнго вигляду. Це не стрижка “під машинку”, а філігранна робота ножицями.

• Шерсть на шиї (від підборіддя до грудини) коротко зістригається машинкою, утворюючи благородний профіль.
• Шерсть на вухах зверху зістригається (приблизно на 1/3), щоб вуха не здавалися занадто важкими.
• Обов’язково вистригайте шерсть між подушечками пальців. Якщо цього не робити, там накопичується бруд, утворюються ковтуни, взимку намерзає лід, і собаці боляче ходити.
• Штани та підвіс на хвості підрівнюються ножицями для надання красивого контуру.

Вихованням шотландського сетера треба займатися з перших днів його появи у Вашому будинку. Це розумні, але пізньоспілі собаки. Психологічно вони залишаються цуценятами до 2-3 років. Тому запасіться терпінням.

Цуценя треба навчити усім базовим командам, таким як: “Сидіти”!, “Не можна”!, “Поруч”!, “До мене”!. Команда “До мене” є критично важливою, оскільки, захопившись запахом на вулиці, сетер може “втратити слух”. Атмосфера під час навчання завжди має бути дружньою. Гордони не переносять грубості та фізичного покарання – вони замикаються в собі і відмовляються працювати. Цуценя повинне повністю Вам довіряти, тоді воно буде беззаперечно Вам підкорятися.

Шотландського сетера бажано привчати до жестів та свистка. Собаки-мисливці повинні орієнтуватися на беззвучні команди, щоб не злякати дичину. Знайомство з навколишнім світом украй важливий момент. Соціалізація має бути м’якою, але наполегливою. Показуйте цуценяті машини, інших людей, поїзди, гучні звуки міста. Це сформує міцну психіку.

Перед тим, як забрати цуценя у свій дім, обов’язково дізнайтеся у заводчика, чим годувати вихованця, і перші два тижні не змінюйте раціон. Різка зміна їжі призведе до розладу шлунку.

Натуральне харчування vs Корм

Коли цуценя зміцніє, Вам треба буде визначитися. Звичайно, багато людей частіше вибирають сухий корм (Super Premium або Holistic класу), адже тоді не доводиться думати про збалансованість живлення. Проте, корм обов’язково має бути якісним, з високим вмістом м’ясних інгредієнтів. Купувати дешеві корми з супермаркету для такої собаки – злочин проти її здоров’я.

Якщо Ви обрали натуральне харчування (“натуралку”), основа раціону – це сире м’ясо (яловичина, індичка, кролик) та субпродукти. До м’яса додають овочі (кабачок, гарбуз, морква) та невелика кількість кисломолочних продуктів. Каші сетерам не є обов’язковими і часто призводять до зайвої ваги.

Заборонені продукти:

Для шотландського сетера дуже важливо отримувати усі необхідні вітаміни. Нестача поживних речовин вмить відбивається на стані шерсті – вона тьмяніє і стає ламкою. Для блиску додавайте в раціон лососеву олію. Важливо також організувати правильне харчуваня: миска повинна бути на підставці (штативі), відрегульованій по висоті грудей собаки. Це зменшує заковтування повітря і ризик завороту шлунку.

• Це єдина порода сетерів, яка була виведена в Шотландії.
• Серед мисливців Гордона називають “чорним месником” через його вражаючу ефективність у полі та грізний вигляд.
• У породи є специфічна манера роботи – вони перевіряють місцевість дещо повільніше за “ірландців”, але ретельніше, не пропускаючи жодного кущика.
• Перші представники породи були не тільки чорно-підпалими, зустрічалися і триколірні, і чорно-білі особини в замку герцога, але стандарт закріпив саме black&tan.
• Гордони часто використовуються не тільки як подружейні собаки, але і в каністерапії завдяки своїй емпатії.