Сейшельський кіт — Історія та стандарт

Історія виникнення породи Сейшельський кіт

Історія сейшельської породи котів є досить незвичною і романтичною, хоча й не пов’язана безпосередньо з імпортом котів із самих Сейшельських островів. Порода була створена у Великій Британії у 1980-х роках завдяки ентузіазму та уяві селекціонерки Пет Тернер (Pat Turner). Натхненням для неї послужила стаття про котів, що мешкають на Сейшельських островах в Індійському океані. У статті описувалися місцеві коти з характерним забарвленням: переважно білі з кольоровими плямами на голові, хвості та іноді на лапах – класичний ванський або сейшельський візерунок.

Зачарована цим описом, Пет Тернер вирішила відтворити такий тип котів, але на базі елегантної статури та характеру котів сіамо-орієнтальної групи. Її метою було отримати кота, який би поєднував витонченість та грацію сіамських котів та їх близьких родичів орієнтальних котів з унікальним біколорним (двоколірним) пойнтинговим забарвленням.

Для реалізації своєї програми розведення Пет Тернер схрестила сіамських котів з біколорними (двоколірними) перськими котами, а також використовувала орієнтальних котів для закріплення бажаного типу тіла та голови. Основна робота полягала у тому, щоб ввести ген білої плямистості (S) у генофонд сіамо-орієнтальної групи та отримати тварин з характерним розподілом кольорових плям на білому фоні.

Результатом стали коти з типовою для сіамів та орієнталів статурою – довге, струнке тіло, клиноподібна голова, великі вуха та блакитні очі – але з білою шерстю та кольоровими мітками на «крайніх» точках (голова, хвіст, іноді лапи). Порода отримала назву «Сейшельська» на честь джерела натхнення.

Спочатку сейшельські коти не були визнані як окрема порода багатьма фелінологічними організаціями. Їх часто розглядали просто як варіацію забарвлення сіамських або орієнтальних котів (біколорні пойнти). Однак завдяки наполегливості заводчиків, зокрема у Великій Британії та Європі, порода почала здобувати визнання.

Міжнародна федерація котів (FIFe) визнала сейшельських котів у 2005 році, виділивши їх в окрему породу в рамках сіамо-орієнтальної групи. FIFe розрізняє дві варіації: Сейшельську короткошерсту (Seychellois Shorthair - SYL) та Сейшельську довгошерсту/напівдовгошерсту (Seychellois Longhair - SYS). Важливо зазначити, що сейшельська довгошерста за стандартом FIFe фактично відповідає балінезійському коту (довгошерстий сіам) з сейшельським забарвленням, а короткошерста – сіамському/орієнтальному коту з цим же забарвленням. Інші великі організації, такі як GCCF (Велика Британія) чи CFA (США), можуть мати інший підхід, часто реєструючи таких котів як сіамських чи орієнтальних з відповідним забарвленням.

На сьогоднішній день сейшельські коти залишаються досить рідкісною породою, яку цінують за її елегантну зовнішність, яскравий характер та унікальне забарвлення.

Як виглядає Сейшельський кіт: стандарт та варіації забарвлення

Зовнішність сейшельського кота повністю відповідає стандартам сіамо-орієнтальної групи, за винятком унікального забарвлення. Це кіт середнього розміру, але з довгим, струнким, гнучким та м’язистим тілом, яке виглядає дуже елегантно та граційно. Жодних натяків на масивність чи кремезність бути не повинно.

1. Тіло: Довге, трубчасте, з добре розвиненою, але не грубою мускулатурою. Плечі та стегна продовжують лінії тіла, не виступаючи. Лінія живота підтягнута.
2. Голова: Клиноподібна, середнього розміру, пропорційна до тіла. Клин починається від кінчика носа і прямо розходиться до кінчиків вух, утворюючи трикутник. Профіль прямий («римський»), без «стопу» чи вигину. Череп злегка опуклий. Мордочка вузька, витончена, підборіддя сильне, утворює вертикальну лінію з кінчиком носа.
3. Вуха: Дуже великі, широкі біля основи, загострені на кінчиках, продовжують лінії клина голови. Вони ніби є продовженням бічних сторін трикутника голови.
4. Очі: Мигдалеподібної форми, середнього розміру, поставлені трохи навскіс («східний» розріз), гармонують з лініями клина голови. Колір очей – інтенсивний, яскраво-блакитний. Чим насиченіший колір, тим краще.
5. Шия: Довга, тонка, елегантна.
6. Кінцівки: Довгі, стрункі, пропорційні до тіла. Задні кінцівки трохи довші за передні. Лапи маленькі, овальні.
7. Хвіст: Дуже довгий, тонкий біля основи, поступово звужується до гострого кінчика (батогоподібний). У довгошерстої варіації (SYS) хвіст вкритий довгою, спадаючою шерстю, що утворює «плюмаж» або «перо».
8. Шерсть:
   • Короткошерста (SYL): Дуже коротка, тонка, блискуча, щільно прилягає до тіла. Майже без підшерстя. На дотик шовковиста.
   • Довгошерста/Напівдовгошерста (SYS): Тонка, шовковиста, спадаюча, середньої довжини на тілі, довша на шиї (утворює невеликий комір) та на хвості (пишний плюмаж). Також практично без підшерстя, тому не схильна до утворення ковтунів так сильно, як у інших довгошерстих порід.
9. Забарвлення: Це ключова особливість породи. Сейшельський кіт – це білий кіт з кольоровими пойнтинговими мітками. Колір дозволений лише на певних ділянках: маска на голові (що не зливається з вухами), вуха, хвіст та іноді невеликі плями на лапах чи тілі. Основне тіло має бути чисто білим. Кольори міток можуть бути різними, як у сіамських котів:
   • Сил-пойнт (Seal point) - темно-коричневий
   • Блю-пойнт (Blue point) - блакитно-сірий
   • Шоколад-пойнт (Chocolate point) - молочно-шоколадний
   • Лайлак-пойнт (Lilac point) - рожевувато-сірий
   • Ред-пойнт (Red point) - рудий
   • Крем-пойнт (Cream point) - кремовий
   • Цинамон-пойнт (Cinnamon point) - теплий коричневий (колір кориці)
   • Фавн-пойнт (Fawn point) - теплий світло-бежевий
   Також ці кольори можуть бути в варіаціях таббі (смугасті мітки - tabby point) або черепаховими (tortie point).

Варіації Сейшельського Візерунка:

За стандартом FIFe, існує три коди забарвлення для сейшельських котів, що вказують на кількість білого та розподіл плям (хоча візуально різниця може бути не завжди чіткою):

Незалежно від варіації, очі завжди мають бути яскраво-блакитними.