Заплутана історія походження породи Шантільї-тіффані
Історія породи Шантільї-тіффані нагадує детективну розповідь із втратами, знахідками та плутаниною в іменах. Все почалося наприкінці 1960-х років у Нью-Йорку, США. Заводчиця Дженні Робінсон (Jennie Robinson) з розплідника «Neotype» придбала пару котів шоколадного кольору з напівдовгою шерстю та золотистими очима на розпродажі майна. Цих котів звали Томас та Ширлі. Їхнє точне походження залишалося загадкою, але вважалося, що вони могли бути результатом випадкового схрещування невідомих порід, можливо, з домішкою довгошерстих азійських котів.
У 1969 році Ширлі народила перше потомство від Томаса. Всі кошенята успадкували характерний шоколадний колір та елегантну зовнішність батьків. Протягом наступних семи років Робінсон активно займалася розведенням цих котів, яких вона спочатку називала «Foreign Longhair» (Іноземна Довгошерста). Її коти брали участь у виставках як представники експериментальної породи.
На початку 1970-х років інша заводчиця, Сіджін Лунд (Sigyn Lund) з розплідника «Sig Tim Hil Cattery» у Флориді, також придбала кошенят від Робінсон і почала власну програму розведення. Саме Лунд, прагнучи підкреслити елегантність та розкіш породи, дала їй нову, більш привабливу назву – «Тіффані» (Tiffany). Це ім’я асоціювалося з відомим ювелірним брендом та театром, символізуючи клас та вишуканість. Під цією назвою порода почала здобувати популярність.
Однак, назва «Тіффані» викликала плутанину. У Великій Британії існувала інша порода, зареєстрована Governing Council of the Cat Fancy (GCCF), під назвою «Тіффані» (Tiffanie), яка була напівдовгошерстим варіантом бурміли (результат схрещування бурманських котів та перських шиншил). Щоб уникнути плутанини та підкреслити унікальність американської лінії, було вирішено змінити назву ще раз.
На жаль, у США інтерес до породи поступово згасав. Деякі заводчики намагалися схрещувати їх з бурманськими котами, що призвело до втрати унікальних породних ознак та зміни типу. До кінця 1980-х років американська лінія «Тіффані» практично зникла.
На щастя, порода отримала другий шанс у Канаді. На початку 1990-х канадські ентузіасти, зокрема з розплідника «Amorino Cattery», вирішили відновити популяцію цих чудових котів, використовуючи нащадків оригінальної лінії Дженні Робінсон, які збереглися. Щоб дистанціюватися від британської «Тіффані» та американських експериментів з бурманцями, канадські заводчики дали породі нову, подвійну назву – «Шантільї/Тіффані» (Chantilly/Tiffany) або просто «Шантільї». Назва «Шантільї» також асоціюється з розкішшю та елегантністю, зокрема, з французькими мереживами шантильї.
Сьогодні Шантільї-тіффані залишається рідкісною породою. Хоча вона визнана деякими фелінологічними організаціями, такими як American Cat Fanciers Association (ACFA) та Canadian Cat Association (CCA), вона так і не здобула широкого визнання у найбільших світових асоціаціях, таких як TICA (де її реєстрацію було припинено) чи CFA. Тим не менш, віддані заводчики продовжують працювати над збереженням та популяризацією цих унікальних котів.
Як виглядає Шантільї-тіффані: детальний опис зовнішності
Шантільї-тіффані – це кіт середнього розміру з елегантною, але міцною статурою, який вражає своєю шовковистою шерстю та виразними очима. Її зовнішність гармонійна, без крайнощів, поєднуючи грацію та силу.
- Голова: Має форму широкого модифікованого клина з м’якими, плавними контурами. Вилиці високі та виразні. Мордочка середньої довжини, трохи квадратна, з м’якими обрисами. Ніс середньої довжини з невеликим стопом (заглибленням біля перенісся). Підборіддя міцне, але не виступаюче.
- Очі: Одні з найвизначніших рис породи. Вони великі, овальної форми, злегка розкосі, широко розставлені. Колір очей інтенсивний, переважно золотистий, бурштиновий або насичено-жовтий. Зелений колір можливий, але менш бажаний. Вираз очей м’який, ніжний та розумний.
- Вуха: Середнього розміру, широкі біля основи, з заокругленими кінчиками. Розташовані досить широко на голові, трохи нахилені вперед. Характерною рисою є наявність довгих пучків шерсті всередині вух (вушні «меблі»), що надає їм пухнастого вигляду.
- Тіло: Середнього розміру, тип статури – напів-іноземний (semi-foreign), що означає поєднання елегантності та м’язистості. Тіло помірно довге, з добре розвиненою мускулатурою та міцним кістяком. Грудна клітка широка. Спина пряма.
- Ноги та лапи: Ноги середньої довжини, пропорційні до тіла, з міцними кістками. Лапи округлі, компактні, з пучками шерсті між пальцями. Подушечки лап зазвичай рожеві або відповідають кольору шерсті (наприклад, коричневі у шоколадних котів).
- Хвіст: Довжина хвоста пропорційна довжині тіла. Він широкий біля основи і поступово звужується до кінчика. Покритий довгою, пишною шерстю, утворюючи розкішний «плюмаж».
- Шерсть: Напівдовга, шовковиста, м’яка на дотик. Однією з ключових особливостей є відсутність густого підшерстку, що значно полегшує догляд і зменшує схильність до утворення ковтунів. Шерсть утворює гарний комір навколо шиї та «штани» на задніх лапах. Текстура шерсті може трохи відрізнятися залежно від забарвлення. Повністю шерсть розвивається до двох років.
- Забарвлення: Спочатку порода була відома виключно у насиченому шоколадно-коричневому кольорі, що нагадував колір якісного шоколаду. З часом були визнані й інші суцільні забарвлення: ліловий (теплий сіро-рожевий), блакитний (сіро-блакитний), циннамон (світлий червонувато-коричневий) та фавн (теплий бежевий), а також чорний. Допускаються також варіанти цих кольорів з малюнком таббі (смугастий, мармуровий, плямистий). Колір має бути рівномірним та насиченим.
Важливо відзначити, що кошенята Шантільї-тіффані народжуються зі світлішою шерстю та менш вираженим забарвленням очей. Повний розвиток кольору шерсті та очей, а також остаточне формування плюмажу на хвості та комірі може зайняти до двох років.
