Шотландський кіт — Історія та стандарт

Історія походження шотландських котів

Історія породи Шотландський кіт є відносно молодою та надзвичайно цікавою, адже все почалося з випадкової знахідки. Основоположницею породи вважається біла кішка на ім’я Сьюзі (Susie), яка жила на фермі поблизу Купар-Ангуса в регіоні Тейсайд у Шотландії. У 1961 році місцевий пастух Вільям Росс помітив Сьюзі, яка мала незвичайні, складені вперед вуха, що надавали їй вигляду сови або ведмедика. Вуха щільно прилягали до голови, підкреслюючи її круглу форму.

Вільям та його дружина Мері були зачаровані Сьюзі. Коли у 1963 році вона народила кошенят, двоє з них успадкували її унікальні вуха. Росси придбали одну з висловухих кішечок білого окрасу, яку назвали Снукс (Snooks). Саме Снукс стала ключовою фігурою у розвитку нової породи. Россы почали програму розведення, схрещуючи нащадків Сьюзі з Британськими короткошерстими котами та іншими домашніми котами для розширення генофонду та закріплення бажаних рис – округлої статури та спокійного темпераменту.

Спочатку порода отримала назву «висловуха» (lops), за аналогією з висловухими кроликами, але пізніше її перейменували на Скоттіш Фолд (Scottish Fold) на честь країни походження та характерної риси – складених вух. У 1966 році Россы зареєстрували породу в Governing Council of the Cat Fancy (GCCF) у Великобританії.

Однак незабаром виникли суперечки та занепокоєння щодо здоров’я цих котів. Було виявлено, що ген, відповідальний за складені вуха (ген Fd), є домінантним геном з неповною пенетрантністю, який у гомозиготному стані (коли кошеня успадковує ген від обох батьків-фолдів) викликає серйозне захворювання скелету – остеохондродисплазію (ОХД). Це захворювання призводить до деформації кісток кінцівок та хребта, викликаючи сильний біль, артрит та кульгавість. Через ці побоювання GCCF припинила реєстрацію скоттіш-фолдів у 1971 році.

Незважаючи на заборону у Великобританії, порода знайшла своїх шанувальників в інших країнах, особливо у США. Кілька скоттіш-фолдів було імпортовано до Америки у 1970 році, де селекціонери продовжили роботу над породою. Американські заводчики швидко зрозуміли важливість правильного розведення: для уникнення народження кошенят з ОХД необхідно схрещувати висловухого кота (фолда) лише з котом, що має прямі вуха (страйтом). Кошенята з прямими вухами, народжені від таких в’язок, називаються Скоттіш Страйт (Scottish Straight). Вони не несуть двох копій гену Fd і є абсолютно здоровими щодо ОХД, але можуть передавати ген фолдовості своїм нащадкам при схрещуванні з іншим страйтом (хоча для отримання фолдів потрібна в’язка фолд + страйт).

Завдяки відповідальному підходу американських селекціонерів та їхній роботі над покращенням типу та здоров’я, порода Шотландський кіт здобула визнання в американських фелінологічних організаціях, зокрема в Cat Fanciers' Association (CFA) у 1978 році. Сьогодні скоттіш-фолди та скоттіш-страйти є популярними у всьому світі, хоча в деяких європейських країнах та організаціях розведення фолдів все ще обмежене або заборонене через етичні міркування, пов’язані з ризиком ОХД.

Як виглядає шотландський кіт: опис зовнішності та стандарт породи

Шотландський кіт – це порода середнього розміру з характерною округлою зовнішністю, яка створює враження милого плюшевого ведмедика. Найвідоміша риса – це, звісно, вуха, але стандарт породи охоплює багато інших аспектів.

Голова: Кругла, масивна, з добре розвиненими щелепами та вираженим підборіддям. Щоки повні, особливо у самців. Ніс короткий, з легким прогином (стопом), але без екстремального вигляду, як у персів. Подушечки вусів (вібриси) округлі та підкреслюють загальну округлість мордочки.

Вуха: Це ключова відмінність між двома різновидами:

• Скоттіш Фолд (Scottish Fold): Вуха маленькі, щільно складені вперед і вниз, ніби «шапочка». Чим щільніше вуха прилягають до голови і чим менший їх розмір, тим вище оцінюється екземпляр на виставках. Кінчики вух заокруглені. Складка може бути одинарною або подвійною/потрійною (що краще). Важливо: кошенята народжуються з прямими вушками, і складка починає формуватися приблизно у віці 3–4 тижнів. Не у всіх кошенят від в’язки фолд+страйт вуха складаються ідеально.
• Скоттіш Страйт (Scottish Straight): Вуха прямі, середнього або малого розміру, широкі біля основи, злегка загострені або заокруглені на кінчиках. Поставлені досить широко. Хоча вони не мають складки, їх форма та розмір все одно мають гармоніювати із загальною округлою зовнішністю. Відрізняються від загострених та великих вух багатьох інших порід.

Очі: Великі, круглі, широко розставлені. Надають коту солодкого, здивованого або невинного виразу. Колір очей має відповідати забарвленню шерсті – може бути золотистим, мідним, зеленим, блакитним (у колорпойнтових та білих котів) або гетерохромним (очі різного кольору).

Тіло: Середнього розміру, міцне, мускулисте, із заокругленими контурами. Грудна клітка широка, спина рівна. Тіло не повинно бути ні надто витонченим, ні надто масивним, як у деяких Британських короткошерстих, хоча схожість статури є. Загальне враження – компактність та округлість.

Кінцівки та Лапи: Кінцівки середньої довжини, пропорційні до тіла, досить міцні. Лапи акуратні, округлі, з зібраними пальцями.

Хвіст: Має бути середньої або довгої довжини, в ідеалі – сягати лопаток при закиданні вздовж спини. Гнучкий, звужується до заокругленого кінчика. Дуже важливо, щоб хвіст був гнучким по всій довжині, без потовщень чи ознак скутості, оскільки це може бути ознакою ОХД.

Шерсть: Існує два типи шерсті:

• Короткошерсті (Scottish Fold/Straight): Шерсть густа, плюшева, пружна, стоїть «шубкою», не прилягає щільно до тіла. На дотик м’яка.
• Довгошерсті (Highland Fold/Straight): Шерсть напівдовга або довга, шовковиста. Бажаний добре розвинений комір на шиї, «штани» на задніх лапах та пухнастий хвіст. Підшерсток менш густий, ніж у персів, тому шерсть менше схильна до утворення ковтунів.

Забарвлення: Стандарти більшості організацій допускають практично всі можливі забарвлення та візерунки, включаючи суцільні (білий, чорний, блакитний, рудий, кремовий), черепахові, таббі (мармуровий, тигровий, плямистий), біколори (поєднання основного кольору з білим), колорпойнти та інші. Виняток можуть становити забарвлення, що свідчать про гібридизацію з іншими породами (наприклад, шоколадний або ліловий у деяких стандартах минулого, хоча зараз вони переважно визнані).