Шипперке

• Походження: Бельгія
• Рік першої згадки: 1879 (офіційне визнання)
• Тривалість життя: 12-18 років
• Зріст у холці: 25-33 см (за стандартом FCI)
• Вага: 3-9 кг
• Група FCI: Група 1 (Собаки-вівчарки та собаки-скотарі, крім швейцарських зенненхундів), Секція 1 (Собаки-вівчарки)

Історія Шипперке тісно пов’язана з Бельгією, зокрема з регіоном Фландрії. Вважається, що ці собаки походять від старовинного шпіцеподібного типу собак, або ж є мініатюрною версією чорної бельгійської вівчарки породи грюнендаль, що існувала ще в Середньовіччі. Спочатку Шипперке були відомі як “Spits” або “Spitske” (шпіц або маленький шпіц) у Брюсселі та навколишніх регіонах. Їхнє основне призначення було багатогранним: вони були чудовими мисливцями на щурів та мишей, особливо популярними серед торговців і ремісників, які тримали їх у своїх майстернях та будинках. Однак, широку популярність та офіційне визнання порода отримала завдяки своїй ролі на бельгійських баржах і каналах. Там вони виконували функції сторожів, попереджаючи про наближення сторонніх, а також продовжували полювати на гризунів. Саме ця діяльність на суднах дала їм назву “Шипперке”. Хоча найпоширеніший переклад “маленький капітан” або “човняр”, існують також версії, що назва походить від фламандського слова “scheperke”, що означає “маленький пастух”. Це може вказувати на можливий зв’язок з пастушими собаками, хоча їхні функції на баржах були швидше охоронними та щуроловами.

Перший офіційний опис породи Шипперке з’явився у 1879 році на виставці в Брюсселі. Це стало ключовим моментом для її стандартизації та популяризації. У 1885 році порода привернула увагу королеви Бельгії Марії-Генрієтти, яка захопилася одним із представників Шипперке на виставці. Цей королівський інтерес зробив породу модною серед аристократії та сприяв її поширенню за межі Бельгії. У 1888 році в Брюсселі був заснований Королівський клуб Шипперке (Royal Schipperke Club), що стало важливим кроком для подальшого розвитку та збереження чистоти породи. Стандарт породи був офіційно затверджений цього ж року. Згодом Шипперке були імпортовані до Великої Британії та США, де також здобули популярність завдяки своєму незвичайному вигляду та яскравому характеру.

Цікаво, що Шипперке часто плутали з іншими малими чорними собаками, як-от померанський шпіц, особливо на початку їхнього поширення в інших країнах. Однак, їхній унікальний силует, специфічна шерсть та відсутність хвоста (природна або в результаті купірування, що раніше було поширеною практикою) роблять їх легко впізнаваними. Хоча Шипперке і належать до групи вівчарок за класифікацією FCI, їхні історичні функції були більш пов’язані з охороною та боротьбою з гризунами, ніж з випасанням худоби. Їхня любов до води, яку помічають багато власників, можливо, дійсно пов’язана з їхнім “морським” минулим на баржах.

Шипперке – це невелика, але міцна і кремезна собака з характерним “лисячим” виразом морди. Її зовнішність справляє враження настороженості, жвавості та розуму.

Розмір та пропорції: Шипперке – компактна собака з квадратною або трохи подовженою формою корпусу. За стандартом FCI, ідеальний зріст у холці становить 25-33 см. Вага коливається від 3 до 9 кг, залежно від статі та індивідуальних особливостей, але собака повинна бути пропорційною і не виглядати ані надто легкою, ані надто важкою.

Голова Шипперке пропорційна до корпусу, має “лисячу” форму. Череп досить широкий, округлий при погляді спереду. Перехід від чола до морди (стоп) виражений, але не різкий. Морда помірно довга, звужується до носа. Мочка носа маленька, завжди чорна. Губи щільно прилягають, чорного кольору.

Очі Шипперке невеликі, овальної форми, розташовані неглибоко. Колір очей – якомога темніший, переважно темно-коричневий. Погляд розумний, жвавий, допитливий і насторожений, що відповідає характеру породи. Повіки чорні.

Вуха невеликі, трикутної форми, високо поставлені, стоячі та дуже рухливі. Вони надають морді характерного виразу, що легко змінюється залежно від настрою собаки.

Корпус Шипперке короткий, широкий і кремезний. Шия міцна, середньої довжини. Спина коротка, міцна, пряма або злегка похила до крупа. Круп короткий і широкий. Грудна клітка глибока і широка, ребра добре вигнуті. Живіт підтягнутий.

Кінцівки прямі, паралельні та міцні, з добре розвиненою мускулатурою. Лапи невеликі, круглі (“котячі”), зі щільно зібраними пальцями і міцними чорними кігтями.

Хвіст: Історично Шипперке часто народжувалися безхвостими або з дуже коротким хвостом. Також практикувалося купірування хвоста. За сучасними стандартами FCI, повна відсутність хвоста є бажаною характеристикою, хоча допускається і хвіст будь-якої довжини. У країнах, де купірування заборонено, Шипперке можуть мати хвости різної довжини, включаючи нормальні, довгі хвости, які несуться вище лінії спини.

Шерсть Шипперке – одна з найхарактерніших рис породи. Вона густа, жорстка, пряма і щільно прилягає до тіла. Підшерстя дуже густе і м’яке. Довжина шерсті нерівномірна: на корпусі (спина, боки) вона відносно коротка, тоді як на шиї та грудях утворює пишний “комір” або “гриву”, на задніх кінцівках – “штани”, а на хвості (якщо він є) – довшу шерсть. Така структура шерсті забезпечує чудовий захист від негоди.

Забарвлення: Єдиним визнаним стандартом FCI забарвленням для Шипперке є суцільний чорний колір. Шерсть повинна бути якомога чисто чорною. Допускаються незначні рудуваті або буруваті відтінки, але перевага надається насиченому чорному.

Характер Шипперке є, мабуть, найяскравішою рисою цієї породи. Незважаючи на свої скромні розміри, вони володіють величезним темпераментом, енергією та самовпевненістю. Їх часто називають “маленькими чортиками” через їхню невгамовну активність, допитливість та деяку зухвалість.

Ключові риси характеру Шипперке:

• Енергійність та рухливість: Це надзвичайно активні собаки, які потребують регулярних і тривалих прогулянок та можливості виплеснути свою енергію. Вони завжди готові до гри та пригод.
• Допитливість: Шипперке надзвичайно цікаві до всього, що відбувається навколо. Їм необхідно “сунути свого носа” в кожну справу, досліджувати кожен куточок. Ця допитливість робить їх пильними сторожами.
• Пильність та охоронний інстинкт: Незважаючи на розмір, Шипперке – чудові сторожі. Вони дуже пильні, швидко реагують на будь-які незвичайні звуки чи рухи та сповіщають про них гучним гавкотом. Їхній охоронний інстинкт добре розвинений, і вони безстрашно захищатимуть свою територію та сім’ю.
• Впевненість у собі та незалежність: Шипперке володіють сильною волею та деякою незалежністю. Вони не є беззаперечно слухняними і можуть проявляти впертість, особливо якщо не бачать сенсу в команді або нудьгують. Ця риса вимагає від власника послідовності та терпіння у дресируванні.
• Відданість та прихильність до сім’ї: Шипперке дуже сильно прив’язуються до своїх господарів і прагнуть бути повноправними членами сім’ї. Вони люблять проводити час поруч з людьми, брати участь у всіх сімейних заходах. Їхня вірність безмежна.
• Ставлення до дітей: Зазвичай Шипперке чудово ладнають з дітьми, особливо якщо виросли разом з ними або були належним чином соціалізовані. Вони люблять гратися і є терплячими компаньйонами для дитячих забав. Важливо, щоб діти поважали собаку і не ображали її.
• Ставлення до інших тварин: З іншими собаками, особливо якщо вони виросли разом, Шипперке зазвичай добре ладнають. Однак, їхній високий інстинкт мисливця може створити проблеми з дрібними домашніми тваринами, такими як гризуни (що іронічно, враховуючи їхнє походження) або навіть коти, якщо вони не були належним чином представлені та соціалізовані з раннього віку.
• Гавкучість: Шипперке схильні до гавкоту. Це є частиною їхньої сторожової природи. Вони гавкають, щоб попередити про потенційну небезпеку або просто висловити своє хвилювання чи радість. Це може стати проблемою для сусідів, тому над контролем гавкоту потрібно працювати під час дресирування.
• Винахідливість та хитрість: Ці собаки дуже кмітливі та швидко вчаться. Вони можуть використовувати свій інтелект як для виконання команд, так і для того, щоб отримати бажане, іноді проявляючи неабияку хитрість.

Шипперке – не собака для “диванного” життя. Їм потрібна активна сім’я, готова приділяти їм час, увагу та забезпечувати фізичні й розумові навантаження. Без належної стимуляції вони можуть стати руйнівними або надмірно гавкучими. Це порода, яка вимагає послідовного виховання та ранньої соціалізації, щоб їхній яскравий характер проявився з найкращого боку. При правильному підході Шипперке стає чудовим, відданим, веселим і безстрашним компаньйоном.

Шипперке — маленький чорний бельгійський «диявол» із лисячою мордочкою: цікавий, невтомний і пильний крихітний сторож. Він майже все життя лишається бешкетним «цуценям», дуже схильний до гавкоту й потребує занять та твердого виховання. Головна спадкова загроза — MPS IIIB (смертельна неврологічна хвороба, тестується ДНК); характерні також PRA й вивих колінної чашечки. Це витривала, довговічна порода.

Загалом, Шипперке вважаються досить здоровою породою з високою тривалістю життя, яка часто досягає 15-18 років. Однак, як і будь-яка інша порода, вони схильні до певних спадкових та набутих захворювань. Важливо знати про них, щоб вчасно розпізнати симптоми та забезпечити належне лікування.

Типові захворювання Шипперке:

• Епілепсія: Неврологічне захворювання, що характеризується повторюваними нападами. Може бути генетично обумовленою. Потребує ветеринарного обстеження та медикаментозного лікування для контролю нападів.
• Гіпотиреоз: Захворювання щитоподібної залози, що призводить до недостатнього вироблення гормонів щитоподібної залози. Симптоми можуть включати набір ваги, втрату шерсті, млявість, шкірні проблеми. Діагностується за аналізом крові та лікується гормональною терапією.
• Хвороба Легга-Кальве-Пертеса (Legg-Calve-Perthes disease): Асептичний некроз голівки стегнової кістки. Частіше зустрічається у молодих собак дрібних порід. Призводить до кульгавості та болю в кульшовому суглобі. Може вимагати хірургічного втручання.
• Мукополісахаридоз типу IIIB (MPS IIIB): Рідкісне спадкове метаболічне захворювання, що впливає на накопичення певних речовин в організмі, уражаючи центральну нервову систему. Це прогресуюче захворювання, яке призводить до неврологічних симптомів і скорочує тривалість життя. Для нього існує генетичний тест.
• Вивих наколінника (Patellar Luxation): Зміщення наколінника (колінної чашечки) зі свого нормального положення. Може викликати кульгавість і біль. Важкі випадки можуть вимагати хірургічної корекції.
• Дистихіаз (Distichiasis): Аномальний ріст вій з краю повіки, які можуть подразнювати рогівку та кон’юнктиву. Може призвести до запалення, виразок рогівки. Часто вимагає хірургічного видалення аномальних вій.
• Прогресуюча атрофія сітківки (PRA): Група спадкових захворювань, що призводять до дегенерації сітківки та поступової втрати зору, яка може прогресувати до повної сліпоти. Для деяких форм PRA існують генетичні тести.

Профілактика та догляд за здоров’ям:

• Вибір відповідального заводчика: Один із найважливіших кроків для забезпечення здоров’я майбутнього улюбленця. Відповідальні заводчики проводять генетичні тести своїх племінних собак на наявність спадкових захворювань, таких як MPS IIIB, PRA, а також перевіряють на вивих наколінника та дисплазію кульшових суглобів. Не соромтеся запитувати у заводчика про результати таких тестів у батьків цуценяти.

• Регулярні ветеринарні огляди: Важливо проходити щорічні ветеринарні огляди, включаючи вакцинацію та дегельмінтизацію. Ветлікар зможе оцінити загальний стан здоров’я собаки та вчасно виявити будь-які проблеми.

• Правильне харчування та контроль ваги: Забезпечення збалансованого раціону, що відповідає віку та рівню активності собаки, є критично важливим. Шипперке схильні до набору зайвої ваги, що може посилити проблеми із суглобами та серцево-судинною системою. Контроль порцій та уникнення перегодовування є обов’язковим.

• Достатні фізичні навантаження: Регулярна активність допомагає підтримувати здорову вагу, зміцнює м’язи та суглоби, покращує роботу серцево-судинної системи та травлення. Нестача руху може призвести до проблем зі здоров’ям.

• Гігієна: Регулярний догляд за зубами, вухами та очима допомагає запобігти інфекціям та іншим проблемам.

• Симптоми, на які варто звернути увагу: Власники Шипперке повинні бути пильними до будь-яких змін у поведінці, апетиті, рівні активності, появи кульгавості, проблем з диханням, шкірних висипань або надмірного випадіння шерсті. При виявленні будь-яких тривожних симптомів слід негайно звернутися до ветеринара.

Пам’ятайте, що своєчасна діагностика та правильний догляд значно підвищують шанси Шипперке на довге та здорове життя.

Догляд за Шипперке не є надто складним, але вимагає регулярності, особливо щодо шерсті та забезпечення достатньої активності.

Догляд за шерстю: Унікальна шерсть Шипперке, що складається з жорсткого остьового волосся та густого підшерстя, забезпечує чудовий захист від будь-якої погоди. Вона також має властивість залишатися відносно чистою, не накопичуючи багато бруду та не маючи сильного “собачого” запаху при належному догляді.

• Регулярне вичісування: Основний догляд полягає у регулярному вичісуванні для видалення відмерлих волосків та запобігання утворенню ковтунів, особливо в зонах “коміра” та “штанів”, де шерсть довша. Зазвичай достатньо вичісувати собаку один-два рази на тиждень за допомогою щітки-пуходерки або металевого гребеня з частими зубами.
• Линька: Шипперке линяють сезонно, зазвичай двічі на рік. Під час линьки випадіння шерсті значно посилюється, і вичісувати собаку потрібно щодня, а іноді й двічі на день, щоб допомогти швидше позбутися відмерлого підшерстя. Цікаво, що пси зазвичай линяють менш інтенсивно, ніж суки.
• Купання: Купати Шипперке слід лише за необхідності, коли собака дійсно забруднилася. Занадто часте купання може пересушити шкіру та зіпсувати структуру шерсті, позбавивши її природних захисних олій. Використовуйте тільки спеціалізовані шампуні для собак. Завдяки щільному підшерстю, Шипперке досить швидко висихають.

Гігієна:

• Догляд за вухами: Регулярно перевіряйте вуха на наявність бруду, надлишку сірки або ознак інфекції (почервоніння, неприємний запах). Чистіть вуха за допомогою спеціального лосьйону для чищення вух собак та ватного диска або тампона, уникаючи глибокого проникнення в слуховий прохід.
• Догляд за очима: Щодня протирайте куточки очей вологою серветкою або ватним диском, змоченим у спеціальному розчині для догляду за очима або просто чистій воді, щоб видалити будь-які виділення. Звертайте увагу на надмірне сльозотеча або почервоніння, що може свідчити про проблеми, наприклад, дистихіаз.
• Догляд за зубами: Регулярне чищення зубів (в ідеалі щодня або кілька разів на тиждень) за допомогою спеціальної собачої зубної пасти та щітки допоможе запобігти утворенню зубного нальоту та каменю, а також захворюванням ясен.
• Підстригання кігтів: Регулярно перевіряйте довжину кігтів і підстригайте їх у міру відростання, зазвичай кожні 2-4 тижні. Занадто довгі кігті можуть спричиняти дискомфорт при ходьбі та призвести до проблем з лапами. Якщо ви не впевнені, як правильно підстригати кігті, попросіть ветеринара або грумера показати вам.

Активність: Шипперке – це надзвичайно активні та енергійні собаки, які потребують значної кількості фізичних навантажень щодня. Незважаючи на невеликий розмір, вони не є “кишеньковими” собаками і не задовольнять себе короткими прогулянками навколо будинку.

• Щоденні прогулянки: Необхідні мінімум дві тривалі прогулянки на день, під час яких собака матиме можливість бігати, гратися та досліджувати. Ідеально, якщо є можливість безпечно відпускати собаку побігати без повідка на огородженій території.
• Ігри та тренування: Шипперке обожнюють гратися (апорти, перетягування канату) та займатися інтелектуальними іграми. Регулярні тренування не лише дисциплінують, але й забезпечують необхідне розумове навантаження.
• Спорт з собаками: Через свою енергійність, спритність та розум, Шипперке чудово проявляють себе в різних видах спорту з собаками, таких як аджиліті, обидієнс, флайбол. Це чудовий спосіб спрямувати їхню енергію в позитивне русло та зміцнити зв’язок з власником.

Пам’ятайте, що нудьгуючий Шипперке з невитраченою енергією може стати руйнівним у будинку або проявляти надмірну гавкучість. Забезпечення належного рівня активності є ключовим для щасливого та добре вихованого Шипперке.

Шипперке – дуже розумні, але водночас досить незалежні та хитрі собаки. Це робить процес їхнього дресирування одночасно захопливим і таким, що вимагає терпіння та послідовності.

Рання соціалізація: Соціалізація є критично важливою для Шипперке, починаючи з раннього цуценячого віку (приблизно з 3-4 тижнів, як тільки це безпечно після перших щеплень). Необхідно знайомити цуценя з різними людьми (чоловіками, жінками, дітьми), іншими доброзичливими собаками різних розмірів та порід, а також іншими домашніми тваринами, якщо це можливо. Важливо також знайомити його з різними звуками, місцями та ситуаціями (поїздки в машині, перебування в гамірних місцях, прогулянки в парку). Добре соціалізований Шипперке буде більш впевненим, менш полохливим або агресивним по відношенню до незнайомців та інших тварин.

Дресирування: Шипперке швидко навчаються, але їхня незалежна натура означає, що вони можуть вирішити, що виконання команди не є для них цікавим у даний момент. Тому ключовими моментами у дресируванні Шипперке є:

• Послідовність та наполегливість: Встановіть чіткі правила і завжди їх дотримуйтесь. Не дозволяйте сьогодні те, що заборонено завтра.
• Позитивне підкріплення: Шипперке чудово реагують на позитивне підкріплення – похвалу, ласощі, ігри. Вони прагнуть догодити господарю (коли хочуть!), і смаколики та увага є чудовими мотиваторами. Уникайте грубих методів або покарань, оскільки це може зробити собаку замкнутою або навпаки, більш впертою.
• Короткі та цікаві сесії: Шипперке швидко втрачають інтерес до монотонних повторень. Робіть тренувальні сесії короткими (5-10 хвилин), веселими та різноманітними.
• Ранній початок: Починайте дресирування з базових команд та привчання до чистоти та повідка якомога раніше, вже з 6-8 тижнів. Цуценята в цьому віці надзвичайно сприйнятливі.
• Контроль гавкоту: Через свою сторожову природу Шипперке схильні до надмірного гавкоту. Важливо з раннього віку навчати їх команді “тихо” або “досить”. Навчіть їх гавкати, коли хтось стукає у двері, але припиняти гавкіт за вашою командою.
• Навчання ходіння на повідку: Шипперке мають сильний мисливський інстинкт і можуть погнатися за дрібною твариною. Тому важливо з раннього віку привчати їх спокійно ходити на повідку і не тягнути.

Завдяки своєму розуму та енергії, Шипперке успішно виступають у змаганнях з аджиліті, флайболу, обидієнсу. Це не тільки фізично, але й розумово стимулює собаку, зміцнюючи зв’язок між нею та власником. Пам’ятайте, що Шипперке потребують як фізичного, так і розумового навантаження, щоб бути щасливими та керованими. Вони дуже прив’язані до своїх господарів і прагнуть проводити з ними час, тому спільні заняття та тренування приносять їм велике задоволення. На відміну від деяких інших порід, як от шапендуа або тервюрен, які були виведені суто для пастушої роботи і мають сильніший інстинкт збору та контролю, Шипперке більше орієнтовані на охорону та винищення гризунів. Це впливає на їхні інстинкти та мотивацію під час дресирування.

Правильне харчування є основою здоров’я та довголіття Шипперке. Ці собаки відомі своєю схильністю до переїдання та набору зайвої ваги, тому контроль за раціоном є надзвичайно важливим. Шипперке не надто вибагливі до їжі, але це не означає, що їм можна давати все підряд.

Вибір типу корму:

• Якісний сухий корм: Це найпоширеніший і часто найзручніший варіант. Обирайте високоякісний сухий корм преміум-класу або супер-преміум-класу, розроблений для собак дрібних порід з високим рівнем активності. Звертайте увагу на склад: першими інгредієнтами мають бути джерела тваринного білка (м’ясо).
• Натуральне харчування: Деякі власники віддають перевагу натуральному годуванню, що включає сире або варене м’ясо (яловичина, курка, індичка, кролик), субпродукти, рибу без кісток, овочі, фрукти, кисломолочні продукти (кефір, йогурт, нежирний сир), крупи (гречка, рис). Такий раціон має бути збалансованим за всіма поживними речовинами, вітамінами та мінералами, що може вимагати консультації з ветеринарним дієтологом.
• Змішане харчування: Не рекомендується постійно змішувати сухий корм і натуральну їжу в одному годуванні, оскільки вони перетравлюються по-різному. Якщо ви практикуєте змішане харчування, краще давати сухий корм в одне годування, а натуральну їжу – в інше.

Ключові компоненти раціону:

• Білки: Необхідні для росту та відновлення тканин. Основним джерелом має бути високоякісне тваринне м’ясо.
• Жири: Важливі для енергії, здоров’я шкіри та шерсті, засвоєння жиророзчинних вітамінів. Джерела – тваринні жири, риб’ячий жир.
• Вуглеводи: Джерело енергії. Краще обирати складні вуглеводи з круп (гречка, рис) або овочів.
• Клітковина: Необхідна для здорового травлення. Міститься в овочах та деяких крупах.
• Вітаміни та мінерали: Життєво важливі для всіх функцій організму. Зазвичай містяться у збалансованих комерційних кормах або додаються до натурального раціону у вигляді вітамінно-мінеральних комплексів. Для цуценят Шипперке особливо важливі вітаміни A і D для правильного розвитку кісток та зору.

Рекомендації з годування:

• Кількість годувань: Цуценят віком до 3-4 місяців годують 4-5 разів на день, від 4 до 6 місяців – 3 рази на день, після 6 місяців – 2 рази на день (вранці та ввечері). Дорослого Шипперке годують 2 рази на день.
• Розмір порції: Дотримуйтесь рекомендацій виробника корму щодо добової норми, зазначеної на упаковці, виходячи з ваги та рівня активності собаки. При натуральному годуванні обсяг порції розраховується індивідуально, часто близько 3-5% від ваги собаки на добу.
• Уникайте небезпечних продуктів: Ніколи не давайте Шипперке шоколад, цибулю, часник, виноград та родзинки, авокадо, ксиліт (штучний підсолоджувач), алкоголь, кістки (особливо трубчасті курячі кістки, які можуть розколюватися на гострі уламки і травмувати ШКТ). Також обмежте солодощі, жирну та смажену їжу зі столу.
• Забезпечте доступ до свіжої води: У собаки завжди повинен бути вільний доступ до чистої питної води.
• Контроль ваги: Регулярно зважуйте свого Шипперке та візуально оцінюйте його кондицію. Ви повинні легко промацувати ребра під тонким шаром жиру, а при погляді зверху має бути виражена талія. Ожиріння – серйозна проблема для Шипперке, що збільшує ризик багатьох захворювань.

Пам’ятайте, що будь-які зміни в раціоні слід впроваджувати поступово. При виникненні будь-яких проблем з травленням або підозри на алергію, зверніться до ветеринара.

Порода Шипперке має багату історію та унікальні особливості, з якими пов’язано кілька цікавих фактів:

• Багатозначна назва: Як згадувалося раніше, назва “Шипперке” має кілька можливих перекладів з фламандської: “маленький капітан” або “човняр” (пов’язано з роботою на баржах) та “маленький пастух” (вказує на можливе походження). Ця двозначність підкреслює різнобічність породи в минулому.
• “Чорт Фландрії”: Через свій енергійний, жвавий та іноді пустотливий характер, Шипперке отримали прізвисько “Маленький чорт Фландрії” (Lille Diable). Це прізвисько ідеально відображає їхню невгамовну вдачу.
• Зникнення хвоста: Історично Шипперке були відомі своєю відсутністю хвоста. Це було настільки характерною рисою, що в Бельгії існувала традиція купірувати хвости цуценятам Шипперке. За легендою, ця традиція виникла після того, як швець відрубав хвіст Шипперке, який покусав його взуття, і це стало модним. Зараз у багатьох країнах купірування заборонено, і Шипперке можуть народжуватися з хвостами різної довжини.
• Популярність серед робітників: До того, як стати модними у аристократії завдяки королеві Марії-Генрієтті, Шипперке були дуже популярними серед робітників та торговців у Бельгії. Вони служили їм як охоронці, щуролови та компаньйони, особливо цінувалися за свою працьовитість та вірність.
• “Найсміливіша порода”: Незважаючи на свій невеликий розмір, Шипперке мають репутацію надзвичайно сміливих і безстрашних собак. Вони не бояться захищати свою сім’ю та територію від будь-яких загроз, незалежно від їхнього розміру.
• Універсальні мисливці: Хоча їх часто асоціюють з полюванням на щурів, Шипперке також були відомі полюванням на кроликів та інших дрібних тварин. Їхня швидкість, спритність та сильний мисливський інстинкт робили їх ефективними в цьому.
• Нестандартна класифікація: Хоча FCI відносить Шипперке до групи вівчарок (Група 1), їхня зовнішність та історичні функції більше нагадують собак типу шпіц або тер’єр. Ця класифікація, ймовірно, пов’язана з їхнім можливим походженням від одних предків з бельгійськими вівчарками.