Померанський шпіц (Pomeranian), офіційно відомий як Zwergspitz за класифікацією МКФ, – це чарівна декоративна порода собак, що належить до групи німецьких шпіців. Ці мініатюрні пухнасті клубочки підкорили серця мільйонів людей у всьому світі завдяки своїй яскравій зовнішності, жвавому темпераменту та відданості. Деякі кінологічні федерації, як-от Американський кінологічний клуб (AKC), визнають померанця як окрему породу, тоді як Міжнародна кінологічна федерація (МКФ) класифікує його як найменший різновид німецького шпіца.
Часто виникає плутанина між померанським та німецьким шпіцом (Kleinspitz або Mittelspitz), однак вони мають помітні відмінності. У померанця шерсть значно густіша, м’якша, з рясним підшерстком, що створює ефект «ватяності» або «набитості». Мордочка зазвичай коротша, часто описується як «ведмежий» або «лисячий» тип. У німецьких шпіців (малих та середніх) переважає остьове волосся, а морда, як правило, більш витягнута. Детальніше про особливості догляду, характеру та здоров’я цієї унікальної породи читайте далі на Tvaryny.
Померанський шпіц: короткий огляд породи
Померанський шпіц: короткий огляд породи · 11
| Офіційна назва (МКФ) | Німецький/Померанський шпіц (Deutscher Spitz/Zwergspitz) |
|---|---|
| Альтернативна назва | Померанець |
| Країна походження | Німеччина (регіон Померанія) |
| Класифікація МКФ | Група 5 (Шпіци та примітивні типи), Секція 4 (Європейські шпіци). Без робочих випробувань. |
| Рік визнання МКФ | 1957 |
| Розмір | Декоративна (мініатюрна) |
| Зріст у холці | 18–22 см (допускається до 24 см) |
| Вага | 1.4–3.5 кг (ідеальна вага близько 1.8–2.5 кг) |
| Тривалість життя | 12–16 років |
| Темперамент | Жвавий, уважний, відданий, грайливий, іноді впертий, пильний |
| Використання | Собака-компаньйон |
Цікаві факти про померанського шпіца
- Королівські улюбленці: Окрім королеви Вікторії, прихильниками породи були королева Шарлотта (дружина Георга III) та Жозефіна Богарне.
- Врятовані на «Титаніку»: Відомо, що щонайменше два померанських шпіци вижили після катастрофи «Титаніка» у 1912 році. Їхні власниці, Маргарет Хейс та Елізабет Ротшильд, змогли пронести своїх маленьких улюбленців у рятувальні шлюпки.
- Мистецтво та музика: Мікеланджело працював над розписом Сікстинської капели в компанії свого померанського шпіца. Композитор Фредерік Шопен написав «Вальс маленької собачки» (Вальс №6 ре-бемоль мажор, Op. 64, № 1), натхненний грою шпіца своєї подруги Жорж Санд, який ганявся за власним хвостом.
- Предки були більшими: Перші померанські шпіци, привезені до Англії, важили близько 10–14 кг і використовувалися для охорони та випасу овець. Лише завдяки селекційній роботі, особливо під патронатом королеви Вікторії, порода набула сучасних мініатюрних розмірів.
- Різноманітність забарвлень: Хоча сьогодні найпопулярнішими є помаранчеві та кремові відтінки, на початку історії породи домінували білі, чорні та шоколадні забарвлення.
- «Ведмежий» та «лисячий» типи: Неофіційно розрізняють два типи мордочок у померанців: «teddy bear» (ведмежа) – більш коротка, з вираженими щоками, та «fox face» (лисяча) – більш витягнута, класична для шпіців. Стандарт породи не робить такого розрізнення, але ці терміни часто використовуються власниками та заводчиками.
- Зміна кольору шерсті: Багато цуценят померанського шпіца народжуються одного кольору, а з віком їхня шерсть може значно змінити відтінок, особливо після першої линьки. Наприклад, сіре цуценя може стати кремовим або помаранчевим.