Японський шпіц (Ніхон супітцу)

У Європі і країнах СНД мало хто знає про таких прекрасних собак, як японські шпіци, хоча останнім часом ситуація змінюється. У наших краях все ще не так багато заводчиків, які професійно займаються їх розведенням, але на виставках білосніжні хмаринки з’являються регулярно і з кожним днем підкорюють серця все більшої кількості любителів братів наших менших.

Точне походження собак цієї породи оповите певною таємницею. Найпоширеніша теорія свідчить, що прародителем японського шпіца став великий німецький шпіц білого кольору. Вважається, що ці собаки були привезені в Японію через Сибір і Північно-східний Китай приблизно в 1920 році. Цей шлях міграції пояснює витривалість породи до холодів.

Протягом наступних 15 років (до 1935 року) в Японію активно завозили білих шпіців з різних куточків світу: США, Канади, Австралії і Китаю. Місцеві селекціонери ретельно відбирали кращих представників і схрещували їх між собою, маючи на меті створити ідеального, вдосконаленого шпіца — меншого за розміром, ніж європейські аналоги, але міцнішого та елегантнішого. В результаті такої роботи ми й отримали сучасного Ніхон супітцу.

У 1948 році Японським кінологічним клубом був написаний перший офіційний стандарт цієї породи. Ці собаки стали надзвичайно популярними на батьківщині. Проте, в 70-і роки інтерес місцевих жителів до японських шпіців дещо згас через моду на інші породи. На щастя, до цього часу собак стали активно вивозити в Швецію, Англію, Фінляндію. Саме в цих країнах японські шпіци знайшли “друге дихання” і почали свою ходу світом.

Через білосніжну шубку та типову “посмішку”, японського шпіца часто плутають з іншими породами 5-ї групи FCI. Однак різниця є суттєвою:

• Самоїд: значно більший та потужніший, це їздова собака, а не компаньйон.
• Американський ескімоський шпіц: майже близнюк, але ця порода розвивалася в США і має три ростові різновиди (той, міні, стандарт).
• Вольпіно італьяно: італійський “кузен”, який зазвичай менший за японця і має трохи іншу структуру голови.

Японський шпіц – це втілення гармонії. Це собака з пропорційною статурою, яка випромінює енергію та гідність. Його головна гордість — сліпучо-біла шерсть, яка стоїть дибки, створюючи ефект “хмаринки”.

Голова та морда

Голова має клиновидну форму, череп в міру широкий і округлий. Дуже важливою характеристикою є перехід від лоба до морди (стоп) — він добре виражений, але не різкий. Морда загострена, але не надто тонка. Спинка носа пряма. Особливого шарму собаці надає контрастна пігментація: мочка носа маленька, кругла і обов’язково насиченого чорного кольору. Губи щільно прилеглі, також мають чорну окантовку, що створює ефект, ніби собака посміхається.

Очі та вуха

Очі середнього розміру, мигдалеподібної форми, поставлені трохи косо. Колір очей — темно-коричневий, майже чорний. Навколо очей обов’язкова чорна обводка. Вуха посаджені високо, невеликі, трикутної форми, стоять вертикально і дивляться вперед. Саме вуха часто видають настрій собаки.

Корпус та кінцівки

Шия середньої довжини, мускулиста. Загривок добре виражений. Грудна клітка широка і глибока з добре опуклими ребрами, що забезпечує достатній об’єм легенів для активного руху. Спина коротка, пряма і міцна. Поперек широкий. Живіт добре підтягнутий, що додає силуету елегантності. Хвіст посаджений високо, середньої довжини, закинутий на спину і скручений в кільце. Він покритий густою, довгою шерстю, що розпадається віялом.

Кінцівки прямі, паралельні і мускулисті. Лапи (“котячі”) — маленькі, круглі, з товстими подушечками. Кігті бажано чорного кольору.

Шерсть

Це головна прикраса породи. Шерсть подвійна: складається з м’якого, густого підшерстя (яке тримає об’єм) і довшого, прямого і жорсткого остьового волосся, яке стоїть від корпусу. На морді, вухах і передній частині лап шерсть коротка. На шиї вона утворює розкішний комір (“гриву”), який особливо виражений у псів. На задніх лапах — пишні “штани”.

Японські шпіци – веселі, безжурні, життєрадісні собаки. Їх часто називають “собаками, що сміються”, і це стосується не тільки міміки, але й внутрішнього стану. Вони дуже уважні і товариські, легко знаходять спільну мову з людьми та іншими тваринами.

• Прив’язливість: Це собаки-компаньйони на 100%. Вони погано переносять самотність і прагнуть завжди бути поруч з господарем. Вони не будуть нав’язливо лізти на руки, якщо ви зайняті, але ляжуть поруч, щоб контролювати ситуацію.
• Відношення до дітей: Шпіци чудово ладнають з дітьми, вони терплячі і грайливі. Однак, як і з будь-якою собакою, ігри мають проходити під наглядом дорослих.
• Охоронні якості: Незважаючи на милу зовнішність, це чудові “дзвіночки”. У них добре розвинений сторожовий інстинкт. Вони недовірливі до чужинців. Шпіц обов’язково попередить гавкотом про прихід гостей, але, на відміну від дрібних “пустобрехів”, японський шпіц зазвичай замовкає, коли розуміє, що гості бажані для господаря.
• Інтелект: Це дуже розумні собаки, які швидко вчаться. Вони часто розуміють все з півслова, але можуть проявляти хитрість, щоб отримати бажане (наприклад, смаколик).

Ці собаки зовсім не сприймають грубе до себе ставлення, з ними треба бути добрими, але послідовними. Якщо ви шукаєте собаку з зовсім іншим темпераментом — наприклад, мовчазного мисливця або екзотичну породу, можливо, вам буде цікаво дізнатися про мексиканського голого собаку (Ксоло) або про унікального “негавкаючого” басенджі.

Японський шпіц — білосніжна «усмішка з хвостом-пір’їною»: життєрадісний, відданий і кмітливий компактний компаньйон. Він чудовий із дітьми й старшими людьми, чистоплотний і майже без запаху, а густа біла шерсть напрочуд легка в догляді (самоочисна, потребує лише вичісування). Схильний до гавкоту як сторож і не любить самотності. Загалом це здорова порода; трапляються вивих колінної чашечки, сльозотеча (вузькі протоки) і PRA.

Великим плюсом японських шпіців є їх прекрасне здоров’я. Це одна з найздоровіших порід у світі завдяки великому генофонду та ретельній селекції. У них майже немає тяжких спадкових захворювань. Проте, існують певні слабкі місця, про які власник має знати:

Проблеми з очима

Очі шпіців відрізняються особливою чутливістю. У разі попадання пилу, бруду або вітру, з очей може рясно виділятися слізна рідина. Це призводить до появи “слізних доріжок” — рудих плям на білій морді. Це не тільки естетична проблема, вологе середовище — рай для бактерій.

Профілактика: Регулярно промивайте очі вихованця спеціальними лосьйонами (продаються у ветаптеках), відваром ромашки або неміцним чаєм. Слідкуйте, щоб шерсть не лізла в очі.

Патела (Вивих колінної чашечки)

Це поширена проблема для всіх дрібних порід. Колінна чашечка може вискакувати зі свого місця, завдаючи болю. Зазвичай це помітно, коли собака біжить і раптом починає скакати на трьох лапах, а потім знову біжить нормально. Важкі стадії потребують хірургічного втручання.

Щоб цуценя в ранньому віці не підхопило такі небезпечні захворювання, як чума, парвовірусний ентерит та інші смертельно небезпечні недуги, обов’язково зробіть йому комплексні щеплення. Стежте за живленням Вашого шпіца і потурбуйтеся про те, щоб Ваш вихованець багато рухався — ожиріння для них небезпечне.

Багатьох лякає біла шерсть, але боятися не варто. Шерсть японського шпіца має унікальну структуру — вона не пориста, а гладка. Бруд на ній не затримується. Навіть якщо ваш собака вивалявся в багнюці, достатньо дати йому висохнути, і бруд просто осиплеться сам собою. Залишиться лише струсити пил.

• Купання: Часто мити цих собак не рекомендується (достатньо 1 раз на 1-2 місяці або перед виставкою), оскільки часте миття змиває захисний жировий шар, і шерсть починає швидше бруднитися. Використовуйте тільки якісні шампуні для білих собак (відбілюючі, але без агресивної хімії) та обов’язково кондиціонер.
• Вичісування: Це основна процедура. Вичісувати шпіца треба регулярно (1-2 рази на тиждень) металевою щіткою з довгими зубцями (“пуходерка” тут не підійде як основний інструмент, краще гребінь). Чесати краще проти напрямку росту шерсті (“розпушувати”). Під час линьки (весна/осінь) чесати доведеться щодня, щоб уникнути ковтунів за вухами та під пахвами.
• Стрижка: Категорично ЗАБОРОНЕНО стригти японського шпіца “під машинку” або робити короткі стрижки! Це порушує терморегуляцію (собака може отримати тепловий удар) і псує структуру шерсті назавжди — вона може відрости ватною і кучерявою. Допускається лише гігієнічна стрижка: оформлення лапок (“котяча лапа”) та зони під хвостом.

Не забувайте регулярно чистити вушка своєму вихованцеві, підстригати йому кігті (раз на 2 тижні). Якщо кігті занадто довгі, це псує ходу собаки.

Дресирувати японських шпіців – одне задоволення. Звичайно, Вам як дресирувальникові знадобиться терпіння, адже шпіц може спробувати схитрувати. Проте, результат перевершить усі Ваші очікування. Японські шпіци можуть навчитися абсолютно будь-яким трюкам і командам: від “сидіти” до складних циркових номерів. Також шпіци із задоволенням займатимуться аджиліті (смуга перешкод) і фрізбі.

Щоб добитися успіху в дресируванні, обов’язково використовуйте позитивне підкріплення (ласощі, похвала). Перед смачним шматочком японський шпіц не в силах встояти, а тому виконуватиме усі Ваші вимоги. Ці собаки ніби створені для вистав, для того, щоб виступати на публіці і радувати її своїми талантами. Собаки цієї породи з декількох повторень запам’ятовують команди. Головне – ніколи не застосовуйте жорсткі методи дресирування, фізичне покарання неприпустиме. Шпіци можуть стати боязкими, замкнутими або, навпаки, агресивними від страху.

Перш ніж забрати цуценя до себе додому, обов’язково поцікавтеся у заводчика, чим треба його годувати. Перші тижні раціон має бути незмінним, щоб уникнути розладу шлунку через стрес переїзду.

Особливості дієти для білої шерсті

Біла шерсть японського шпіца — це індикатор його харчування. Деякі продукти можуть викликати пожовтіння шерсті або алергічні реакції (почервоніння лап, сльози). Власникам варто бути обережними з продуктами, що містять багато міді, каротину або штучних барвників (наприклад, морква у великих кількостях, буряк, дешеві корми з кольоровими гранулами).

Більшість собаківників рекомендують годувати японського шпіца спеціальним сухим кормом супер-преміум або холістік класу. Існують спеціальні лінійки “для білих собак”, які допомагають підтримувати білизну шерсті. У такому разі, Ви будете впевнені у збалансованості живлення. Адже дуже важливо, щоб в організм тварини потрапляла необхідна кількість вітамінів.

Режим годування

• 2-3 місяці: 5-6 разів на день.
• 3-6 місяців: 4 рази на день.
• 6-10 місяців: 3 рази на день.
• З 10-12 місяців: перехід на 2-разове харчування (ранок/вечір).

Не годуйте собаку між прийомами основної їжі, не залишайте їжу в мисці (якщо не з’їв за 15 хвилин — прибирайте), не дозволяйте цуценяті підбирати їжу на вулиці. І найголовніше — не давайте своєму вихованцеві залишки з Вашого столу (ковбаса, смажене, солоне — це отрута для печінки шпіца). Пам’ятайте, що в собачій мисці завжди має бути свіжа вода.