Континентальний той-спаніель папійон

Історія цієї породи читається як захопливий історичний роман, де головні герої сидять на колінах королів та позують для найкращих художників Ренесансу. Папійон – французьке слово, що перекладається як “метелик” – назва, яку порода отримала завдяки великим вухам, що нагадують розпростерті крила метелика. Це стало основною відмінністю від іншого різновиду – континентальний той-спаніель фален, вуха якого звисають донизу (“falen” означає “міль” або “нічний метелик”, що складає крила).

Ці декоративні малюки милують око європейським господарям понад тисячу років. Їх можна побачити на полотнах Тиціана, Рубенса та Рембрандта. Вважається, що саме такі собачки супроводжували мадам де Помпадур та навіть Марію-Антуанетту. Легенда свідчить, що королева Франції йшла на ешафот, притискаючи до грудей свого улюбленого маленького спаніеля. Втім, історики схиляються до думки, що собаку у неї забрали ще до страти, але відданість породи своїм власникам стала легендарною.

У 30-х роках минулого століття було виведено покращений, більш сучасний тип цього французького собаки зусиллями англійських і скандинавських спеціалістів. Селекціонери працювали над покращенням якості шерсті та закріпленням характерного положення вух. Не зважаючи на його привабливість та багату історію, континентальний той-метелик залишається відносно рідкісною породою навіть на батьківщині, хоча його популярність стрімко зростає завдяки успіхам у кінологічному спорті.

Зовнішність папійона – це баланс витонченості та міцності. Нехай вас не вводить в оману їхній “ляльковий” вигляд; під елегантною шерстю ховається міцний кістяк і розвинена мускулатура, що дозволяє їм бути неймовірно спритними.

Голова та “фірмові” вуха

Чотирилапого “метелика” характеризують великі вуха, посаджені високо і широко. Вушна раковина добре відкрита і розвернута в сторони. Внутрішній край вуха утворює кут приблизно 45 градусів до горизонталі. Особливого шарму додають довгі пасма шерсті – “бахрома”, яка прикрашає вушний край. У собаки виразний перехід від лоба до звуженої морди (стоп) і мигдалеподібні очі з чорною облямівкою повік, які завжди сяють інтелектом. Щільні сухі губи і маленька мочка носа теж мають чорне забарвлення.

Корпус та шерсть

Тіло папійона трохи довше, ніж висота в холці, що надає йому прямокутний формат. Спина міцна, а живіт ледь підтягнутий. Кінцівки прямі, тонкі, але не крихкі, з “заячими” лапами (видовженими пальцями), що сприяє швидкому бігу. Кінчик загнутого хвоста з розкішним декоративним підвісом (плюмажем) закидається на спину, нагадуючи фонтан.

Шерсть – це гордість породи. Вона рясна, блискуча, хвиляста (але не кучерява), трохи жорсткувата на дотик, з шовковистим блиском. Важливою особливістю є повна відсутність підшерстя. Небажаний надмір білого кольору на голові папійона, проте на решті тіла він повинен переважати. Світле тло густого покриву вкривають кольорові плями – руді (соболині), чорні, триколор (чорно-білі з рудими підпалинами) та рідкісні лимонні або червоно-коричневі (хаунд-триколор).

Папійон руйнує стереотипи про маленьких собак. Це не тремтяча істота, яка боїться власної тіні, а справжня велика особистість у малому тілі. Цей веселий і рухливий домашній улюбленець не стане сумувати і завжди спонукатиме Вас до гри.

• Інтелект: Згідно з дослідженнями Стенлі Корена, папійони входять до десятки найрозумніших порід собак світу (займають 8 місце і 1 серед декоративних порід). Вони схоплюють команди буквально на льоту.
• Соціальність: Папійон милий у відношенні до “рідних” людей, проте може холодно поводитися з незнайомцями. Це прояв не страху, а вродженої пильності. Вони чудові “дзвіночки”, які попередять про прихід гостей гавкотом.
• Відносини з іншими: На відміну від деяких тер’єрів, папійони зазвичай добре ладнають з іншими тваринами, включаючи котів. Однак, через свій розмір, вони можуть постраждати під час гри з великими собаками, тому власник має бути пильним.

Не варто намагатись одразу здобути прихильність чужого континентального той-спаніеля. Інколи він буває впертим і може ревнувати господаря, якщо той не надаватиме йому належної уваги. При цьому собака не схильний нав’язувати своє товариство людині, якщо бачить, що ви зайняті. Його безвідмовні компаньйони у забавах – діти, яких дружній хвостатий малюк дуже любить, але ігри з зовсім маленькими дітьми мають бути під наглядом, щоб не травмувати тендітного песика. Якщо ви шукаєте компаньйона для дитини, але вагаєтесь через розмір папійона, можливо, вам буде цікаво дізнатися про кавалер-кінг-чарльз-спаніеля, який є трохи більшим та міцнішим.

Континентальний той-спанієль папійон — «метелик на лапках» із блискучим розумом: жвавий, ласкавий і надзвичайно кмітливий крихітний компаньйон із «крилатими» вушками. Це один із найрозумніших дрібних собак, що блискуче виступає в аджиліті й слухняності. Довго живе. Зі здоровʼя характерні вивих колінної чашечки, PRA й хвороби зубів; через крихкість потрібна обережність із малими дітьми.

Папійони відносяться до здорових порід і часто доживають до 15-17 років. Однак, як і будь-яка порода, вони мають свої слабкі місця, про які майбутній власник повинен знати. Вухастий малюк крихітного розміру може погано почуватись у спеку, тому зважайте на температуру повітря, відправляючись на прогулянку.

• Проблеми з очима: Прогресуюча атрофія сітківки (PRA) та катаракта можуть зустрічатися у літніх собак. Деякі континентальні той-спаніелі (і папійони, і фалени) можуть страждати через надмірну сльозоточивість, що залишає руді доріжки під очима. Це вимагає щоденної гігієни.
• Опорно-руховий апарат: Найпоширеніша проблема – вивих колінної чашечки (patellar luxation). Це генетично обумовлена слабкість зв’язок. Важливо не дозволяти цуценяті стрибати з високих диванів. У цьому плані вони схожі на російського тоя гладкошерстого, який також має тендітні кінцівки.
• Зуби: Як і інші декоративні породи (наприклад, чіхуахуа), маленькі папійони схильні до утворення зубного каменю та ранньої втрати зубів. Це вимагає ретельного догляду за гігієною ротової порожнини собаки. Доцільно змалку привчити вихованця до процедури чищення зубів, тоді папійон не стане противитись їй у дорослому віці.
• Зворотне чхання: Специфічний стан, коли собака різко втягує повітря з хрюкаючим звуком. Це не небезпечно, але може налякати недосвідченого власника. Зазвичай проходить саме або якщо погладити горло собаки.

Багато хто боїться заводити папійона через довгу шерсть, але насправді доглляд за нею простіший, ніж здається. Оскільки у них немає густого підшерстя, шерсть не збивається в ковтуни так швидко, як у пуделів чи ши-тцу, і не линяє так інтенсивно, як у мопсів.

Грумінг та купання

Шерсть континентального той-спаніеля не завдасть Вам особливого клопоту. Кімнатного собаку купають лише за необхідністю (зазвичай раз на 2-3 тижні) з використанням зволожуючих шампунів для довгошерстих порід. Розчісувати улюбленця потрібно 2-3 рази на тиждень, приділяючи особливу увагу зоні за вухами, під пахвами та “штанам” на задніх лапах, де шерсть найм’якша і може заплутатись. Ніколи не розчісуйте суху шерсть – використовуйте спрей-кондиціонер, щоб запобігти ламкості волосків.

Окремої уваги потребують кігті. Через малу вагу собаки вони не сточуються природним шляхом, тому їх треба підстригати раз на 10-14 днів. Гігієнічна стрижка включає лише вистригання шерсті між подушечками лап (для кращого зчеплення з підлогою) та навколо анального отвору.

Дресирувати континентального той-спаніеля зовсім не складно, зважаючи на його контактність і особливу відданість улюбленому господарю. Папійони володіють високим інтелектом і здатні навчитись багатьом речам, серед яких – прозаїчне, але важливе, вміння користуватись вдома лотком або пелюшкою в непогоду.

Проте, не думайте, що це “диванна подушка”. Папійони – зірки аджиліті (смуга перешкод) та танців з собаками (кінологічний фрістайл). Їм життєво необхідне розумове навантаження. Витрачаючи енергію на забави і звеселяння оточуючих, цей собака стає щасливішим. Але зауважте: він не матиме сил для виснажливих фізичних марафонів, як хаскі. Поводьтесь зі своїм вихованцем терпляче і м’яко – метод “пряника” тут працює на 100%, а жорсткість лише замкне собаку в собі.

Порада кінолога: Починайте соціалізацію якомога раніше. Носіть цуценя на руках у людні місця, знайомте з різними звуками та поверхнями. Це запобіжить розвитку “синдрому маленької собаки”, коли пес гавкає на все, що рухається, через страх.

Для собак з маленькою вагою особливо важлива збалансованість раціону. Метаболізм у папійонів дуже швидкий, тому вони швидко спалюють енергію, але так само швидко мерзнуть і втрачають сили без їжі. Крихітний спаніель, як і його “великий” прародич, характеризується невгамовним апетитом, тому його легко перегодувати, що призведе до ожиріння і проблем з серцем.

Типи годування

• Сухий корм: Обирайте корми класу “Супер-преміум” або “Холістік” для дрібних порід. Гранули мають бути дрібними. Це зручно і гарантує баланс вітамінів.
• Натуральне харчування: Якщо Ви надасте перевагу натуральним стравам, основа раціону – нежирне м’ясо (індичка, кролик, яловичина). Обов’язково додавайте овочі (кабачок, морква) та зовсім трохи круп (рис, гречка). У цьому випадку подбайте про спеціальні вітамінно-мінеральні добавки.

Запобігти ожирінню можна, чітко дотримуючись графіку годувань (2-3 рази на день для дорослого, 4-5 разів для цуценяти) і відмовившись від перекусів з господарського столу. Пам’ятайте: шматочок сиру для папійона вагою 3 кг – це як цілий бургер для людини. Комерційний корм для континентального той-спаніеля повинен бути якісним, а натуральний – тільки свіжим.

Ця порода сповнена сюрпризів. Ось кілька фактів, які можуть вас здивувати:

1. Старовинний спадок: Коли фінансист король Генріх III був убитий, за легендою, його папійон так сильно гавкав, попереджаючи про вбивцю, що якби король послухав собаку, то залишився б живим.
2. Не тільки “метелики”: В одному приплоді можуть народитися цуценята як з висячими вухами (фалени), так і зі стоячими (папійони). Це генетична лотерея, хоча зараз ці різновиди розводять переважно окремо.
3. Скарб, що гавкає: У минулі століття вартість такого собаки могла дорівнювати вартості цілого маєтку.
4. Рідкісні родичі: Якщо ви цікавитесь рідкісними європейськими породами-компаньйонами, зверніть увагу також на кромфорлендера – це ще один цікавий представник, який, хоч і більший за папійона, але має схожий веселий характер.