Історія породи
Історія цієї породи читається як захопливий історичний роман, де головні герої сидять на колінах королів та позують для найкращих художників Ренесансу. Папійон - французьке слово, що перекладається як «метелик» - назва, яку порода отримала завдяки великим вухам, що нагадують розпростерті крила метелика. Це стало основною відмінністю від іншого різновиду - континентальний той-спаніель фален, вуха якого звисають донизу («falen» означає «міль» або «нічний метелик», що складає крила).
Ці декоративні малюки милують око європейським господарям понад тисячу років. Їх можна побачити на полотнах Тиціана, Рубенса та Рембрандта. Вважається, що саме такі собачки супроводжували мадам де Помпадур та навіть Марію-Антуанетту. Легенда свідчить, що королева Франції йшла на ешафот, притискаючи до грудей свого улюбленого маленького спаніеля. Втім, історики схиляються до думки, що собаку у неї забрали ще до страти, але відданість породи своїм власникам стала легендарною.
У 30-х роках минулого століття було виведено покращений, більш сучасний тип цього французького собаки зусиллями англійських і скандинавських спеціалістів. Селекціонери працювали над покращенням якості шерсті та закріпленням характерного положення вух. Не зважаючи на його привабливість та багату історію, континентальний той-метелик залишається відносно рідкісною породою навіть на батьківщині, хоча його популярність стрімко зростає завдяки успіхам у кінологічному спорті.
Як виглядає Континентальний той-спаніель папійон: опис зовнішності
Зовнішність папійона - це баланс витонченості та міцності. Нехай вас не вводить в оману їхній «ляльковий» вигляд; під елегантною шерстю ховається міцний кістяк і розвинена мускулатура, що дозволяє їм бути неймовірно спритними.
Голова та «фірмові» вуха
Чотирилапого «метелика» характеризують великі вуха, посаджені високо і широко. Вушна раковина добре відкрита і розвернута в сторони. Внутрішній край вуха утворює кут приблизно 45 градусів до горизонталі. Особливого шарму додають довгі пасма шерсті - «бахрома», яка прикрашає вушний край. У собаки виразний перехід від лоба до звуженої морди (стоп) і мигдалеподібні очі з чорною облямівкою повік, які завжди сяють інтелектом. Щільні сухі губи і маленька мочка носа теж мають чорне забарвлення.
Корпус та шерсть
Тіло папійона трохи довше, ніж висота в холці, що надає йому прямокутний формат. Спина міцна, а живіт ледь підтягнутий. Кінцівки прямі, тонкі, але не крихкі, з «заячими» лапами (видовженими пальцями), що сприяє швидкому бігу. Кінчик загнутого хвоста з розкішним декоративним підвісом (плюмажем) закидається на спину, нагадуючи фонтан.
Шерсть - це гордість породи. Вона рясна, блискуча, хвиляста (але не кучерява), трохи жорсткувата на дотик, з шовковистим блиском. Важливою особливістю є повна відсутність підшерстя. Небажаний надмір білого кольору на голові папійона, проте на решті тіла він повинен переважати. Світле тло густого покриву вкривають кольорові плями - руді (соболині), чорні, триколор (чорно-білі з рудими підпалинами) та рідкісні лимонні або червоно-коричневі (хаунд-триколор).
