Історія походження породи Скай тер’єр
Історія скай тер’єра нерозривно пов’язана з туманним та суворим островом Скай, що на заході Шотландії, який і дав назву цій породі. Це одна з найстаріших порід тер’єрів, її коріння сягає щонайменше XVI століття. Вважається, що предками сучасних скаїв були місцеві шотландські тер’єри, яких використовували для полювання на видр, борсуків та лисиць у скелястій місцевості. Їхнє довге, приземкувате тіло та короткі лапи були ідеальними для проникнення в нори.
Існує легенда, що у XVI столітті корабель іспанської Армади зазнав аварії біля острова Скай. Собаки, що вижили, а саме мальтійські болонки, схрестилися з місцевими тер’єрами, подарувавши нащадкам розкішну довгу шерсть. Хоча це красива історія, документальних підтверджень вона не має. Більш імовірно, що довга шерсть є результатом селекції для захисту від негоди та зубів хижаків.
Справжня популярність прийшла до скай тер’єрів у XIX столітті, коли вони стали улюбленцями британської аристократії. Королева Вікторія була палкою прихильницею цієї породи, що миттєво зробило їх модними серед знаті. Вона тримала як стоячевухих, так і висловухих скаїв. Ця королівська прихильність забезпечила породі почесне місце на перших виставках собак.
Найвідомішим скай тер’єром в історії, безперечно, є Грейфраєрс Боббі. Цей пес став символом собачої вірності. Після смерті свого господаря, Джона Грея, у 1858 році, Боббі провів наступні 14 років, аж до власної смерті, на могилі хазяїна на кладовищі Грейфраєрс в Единбурзі. Його історія зворушила весь світ, а в столиці Шотландії йому встановили пам’ятник. Ця історія назавжди закріпила за скай тер’єрами репутацію надзвичайно відданих собак. На жаль, сьогодні скай тер’єр є однією з найрідкісніших і вразливих порід у Великобританії, що робить зусилля ентузіастів щодо її збереження особливо цінними.
Як виглядає Скай тер’єр: стандарт та зовнішність
Скай тер’єр — це собака, чия зовнішність поєднує елегантність та міць. Його тіло довге, приземкувате і сильне, з добре розвиненою мускулатурою. Співвідношення довжини тіла до висоти в холці становить приблизно 2:1. Незважаючи на короткі лапи, він дуже рухливий та спритний.
- Голова: Довга і масивна, але пропорційна до тіла. Перехід від лоба до морди плавний. Морда потужна, не загострена, з міцними щелепами.
- Ніс: Мочка носа завжди чорного кольору.
- Очі: Середнього розміру, темно-карі, близько посаджені. Погляд розумний та проникливий.
- Вуха: Існують дві варіації — стоячі та висячі. Стоячі вуха (Prick ears) середнього розміру, високо поставлені, вкриті довгою шерстю, що утворює красиві «бахрому». Висячі вуха (Drop ears) трохи більші, низько поставлені та щільно прилягають до голови. Обидва типи є стандартними.
- Корпус: Спина пряма і довга. Грудна клітка глибока, овальної форми.
- Хвіст: Покритий густою шерстю. У спокійному стані опущений вниз, може бути злегка загнутим. У збудженому стані піднімається, але не вище лінії спини.
- Кінцівки: Короткі, прямі та мускулисті. Лапи великі, спрямовані вперед, з товстими подушечками та міцними, бажано чорними, кігтями.
Шерсть та забарвлення Скай тер’єра
Головна прикраса скай тер’єра — його подвійна шерсть. Підшерсток короткий, м’який і густий, як пух. Покривна шерсть довга (близько 14 см), жорстка на дотик, пряма і спадаюча, без кучерів. Вона утворює природний проділ від голови до хвоста, спадаючи по обидва боки тіла. Шерсть на голові коротша, утворює «чубчик», що прикриває очі, та бороду. Важливо, щоб шерсть не заважала собаці бачити.
Допустимі забарвлення різноманітні:
- Чорний.
- Темно-сірий або світло-сірий.
- Палевий.
- Кремовий.
При будь-якому забарвленні кінчики вух, морда та хвіст мають бути чорними. Допускається невелика біла пляма на грудях (не більше 2 см). Цікава особливість: остаточне забарвлення у скай тер’єрів формується досить довго, іноді аж до 18-місячного віку. Цуценята часто народжуються значно темнішими, ніж стають у дорослому віці.
