Історія породи Такса
Історія такси сягає корінням у глибину століть, хоча її точне походження залишається предметом дискусій. Вважається, що предками такс були низькорослі німецькі гончаки (бракки). Зображення коротконогих мисливських собак знаходили навіть у Давньому Єгипті (епоха XVIII–XXIII ст. до н.е.), а давньогрецькі історики Ксенофонт та Арріан згадували про подібних псів. Проте цілеспрямоване розведення породи, схожої на сучасну таксу, розпочалося значно пізніше.
Ключовою країною у формуванні породи стала Німеччина. Назва «Dachshund» перекладається саме як «борсучий собака» (dachs – борсук, hund – собака), що прямо вказує на первинне призначення цих тварин – полювання на борсуків, лисиць та інших норних звірів. Їхнє унікальне тіло – довге, на коротких лапах – ідеально підходило для роботи під землею. Перші згадки про «борсучих» або «земляних» собак у німецьких джерелах датуються ще XVI-XVII століттями.
Систематична селекційна робота розпочалася у XVIII столітті, а офіційне визнання прийшло у XIX столітті. У 1888 році було засновано Німецький клуб такс (Deutscher Teckelklub), який затвердив перший стандарт породи. Спочатку існувала лише гладкошерста варіація, але згодом, шляхом схрещування зі спаніелями та шнауцерами/тер’єрами, були виведені довгошерсті та жорсткошерсті такси відповідно.
Цікаво, що мініатюрні різновиди (карликові та кролячі) з’явилися пізніше, ймовірно, за участі той-пінчерів. Це могло вплинути на деякі риси їхньої зовнішності, наприклад, більш опуклі очі, що іноді вважається недоліком.
Популярність такс швидко зростала не лише в Німеччині, а й за її межами. Зокрема, у Великій Британії вони стали улюбленцями королівської родини завдяки королеві Вікторії, яка привезла їх з Німеччини. Однак під час Першої та Другої світових воєн популярність породи в англомовних країнах різко впала через асоціації з Німеччиною. На щастя, з часом такси повернули свою заслужену любов у всьому світі.
Як виглядає Такса: стандарт та різновиди
Такса – це порода, яка вражає своєю різноманітністю. Головна відмінна риса – видовжений тулуб на коротких, міцних лапах. Це низькорослий, але міцний собака з добре розвиненою мускулатурою та широкими грудьми. Передні лапи масивніші за задні, що є адаптацією до риття нір. Лінія спини має бути прямою. Морда видовжена, з мінімально вираженим переходом від лоба до носа. Стандарт FCI виділяє дев’ять основних різновидів такс, які класифікуються за двома параметрами: типом шерсті та розміром (визначається за обхватом грудної клітки у віці не молодше 15 місяців).
Типи шерсті Такси
- Гладкошерста: Найстаріший тип. Шерсть коротка, густа, блискуча, щільно прилягає до тіла. Не потребує складного догляду, добре захищає від бруду та вологи.
- Довгошерста: Шерсть м’яка, шовковиста, пряма або злегка хвиляста, довша на вухах, нижній частині тіла, задній стороні лап та хвості (утворює «прапор»). Вимагає регулярного розчісування, щоб уникнути ковтунів. Вважається, що довгошерсті такси мають більш спокійний темперамент порівняно з гладкошерстими.
- Жорсткошерста: Шерсть щільна, жорстка, дротоподібна, з добре розвиненим підшерстям. Характерні риси – густі «брови», «вуса» та «борода» на морді. Потребує періодичного тримінгу (вищипування відмерлої шерсті) для підтримки правильної структури та зовнішнього вигляду. Жорсткошерсті такси часто вважаються найбільш витривалими та впертими.
Розміри Такси
Розмір такси визначається не зростом у холці чи вагою (хоча орієнтовні значення існують), а обхватом грудної клітки, виміряним у віці щонайменше 15 місяців:
| Розмір | Обхват грудної клітки (FCI) | Орієнтовна вага |
|---|---|---|
| Стандартна | Понад 35 см | до 9–12 кг |
| Карликова (мініатюрна) | 30–35 см | 4–5 кг |
| Кроляча | До 30 см | до 3.5 кг |
Важливо зазначити, що в деяких країнах (наприклад, США та Великобританії) класифікація може відрізнятися, і виділяють переважно стандартних та мініатюрних такс за вагою.
Забарвлення Такси
Такси мають надзвичайно широку палітру забарвлень:
- Одноколірні: Рудий (від світло-пісочного до насиченого червоного дерева), палевий. Невеликі білі відмітини на грудях допустимі, але не бажані.
- Двоколірні: Чорно-підпалий, коричнево-підпалий (шоколадний), блакитно-підпалий (сірий), ізабелово-підпалий (ліловий). Підпалини мають бути чітко окреслені, насиченого рудого або палевого кольору.
- Плямисті (мармурові, мерль): Основний колір (чорний, рудий, сірий) з нерівномірними сірими або бежевими плямами. Великі плями небажані. Жоден з кольорів не повинен домінувати.
- Тигрові: Основний рудий або палевий колір з темними (чорними) смугами.
Білий колір, за винятком невеликої плями на грудях, вважається серйозним недоліком у більшості забарвлень, окрім плямистих, де він може бути присутнім у вигляді невеликих плям.
