Бассет-хаунд

Історія породи бассет-хаунд сягає корінням середньовічної Франції, де монахи абатства Святого Губерта в Арденнах займалися розведенням гончаків. Саме від цих собак, відомих як бладхаунди, походять багато сучасних порід гончаків. Слово “basset” у французькій мові означає “низький” або “низькорослий”, що ідеально описує ключову особливість цих собак. Їхнє низьке тіло дозволяло мисливцям слідувати за ними пішки, а не верхи на конях, що було зручно для полювання на дрібну дичину, таку як кролики та борсуки, у густих заростях.

Існувало кілька типів французьких бассетів, але ключову роль у створенні сучасного бассет-хаунда зіграв артезіано-нормандський бассет. У 1860-х роках перші представники цих собак були завезені до Англії лордом Голвеєм. Англійські селекціонери були вражені їхніми робочими якостями та унікальною зовнішністю. Вони почали цілеспрямовану роботу над “облагороджуванням” породи, додавши кров бладхаундів. Це дозволило зробити голову та морду більш масивними, шкіру — більш складчастою, а характер — ще спокійнішим та флегматичнішим.

Перший стандарт породи був опублікований в Англії у 1884 році, і з цього моменту бассет-хаунд почав завойовувати популярність як виставковий собака та компаньйон. У США порода з’явилася наприкінці XIX століття і швидко здобула любов американців. Досі в деяких штатах, таких як Вірджинія та Пенсильванія, бассет-хаундів використовують за їхнім прямим призначенням — для полювання. Проте в усьому світі вони відомі перш за все як чудові сімейні улюбленці.

Бассет-хаунд — це собака, якого неможливо сплутати з іншим. Його зовнішність є унікальним поєднанням потужності, гідності та легкої комічності. Це коротконогий, масивний гончак з довгим тілом, важким кістяком та великою кількістю “зайвої” шкіри.

• Голова: Велика, куполоподібна, з вираженим потиличним бугром. Перехід від лоба до морди плавний. Морда глибока, важка, не загострена. Губи брилисті, що надає морді характерного сумного виразу.
• Очі: Ромбоподібної форми, глибоко посаджені. Колір від темно-карого до горіхового. Погляд спокійний, серйозний, часто здається меланхолійним. Нижня повіка може бути трохи відвислою, оголюючи кон’юнктиву, що є характерною рисою породи.
• Вуха: Це візитна картка породи. Вони надзвичайно довгі, низько посаджені, оксамитові на дотик. Якщо їх витягнути вперед, вони легко дістають до кінчика носа і навіть далі. Вуха звисають елегантними складками.
• Шкіра та зморшки: Шкіра еластична та вільна. На голові та шиї утворюються глибокі зморшки, особливо коли собака нахиляє голову. Ці складки шкіри історично захищали очі та шию від гілок під час полювання в густих заростях.
• Тіло: Довге, потужне, з широкою та прямою спиною. Грудна клітка глибока та об’ємна, що забезпечує достатньо місця для великих легень. Шия м’язиста, з вираженим підвісом.
• Кінцівки та лапи: Ноги короткі, масивні, з важким кістяком. Передні лапи можуть бути трохи вивернуті назовні. Лапи великі, округлі, з товстими подушечками, що забезпечує стійкість на будь-якій поверхні.
• Хвіст: Довгий, шаблеподібний, товстий біля основи та звужується до кінця. У русі собака несе його високо, весело вимахуючи, що контрастує з його загальним серйозним виглядом.
• Шерсть та забарвлення: Шерсть коротка, гладка та щільна, добре захищає від негоди. Стандартом допускаються будь-які визнані забарвлення гончаків. Найбільш поширеними є триколор (чорний, білий та рудий) та біколор (лимонний з білим або рудий з білим).

Характер бассет-хаунда — це складна мозаїка з рис, які на перший погляд можуть здаватися суперечливими. Вони одночасно ліниві та активні, вперті та віддані, незалежні та глибоко прив’язані до родини.

Відданість родині. Бассети — чудові сімейні собаки. Вони міцно прив’язуються до всіх членів сім’ї і важко переносять тривалу розлуку. Самотність може провокувати у них деструктивну поведінку та гучне виття. Вони чудово ладнають з дітьми, проявляючи до них дивовижну терплячість і лагідність. Їхній спокійний норов робить їх безпечними компаньйонами для малюків, але дорослі завжди повинні контролювати спілкування дитини з собакою.

Ставлення до інших тварин. Як зграйні гончаки, бассети зазвичай не проявляють агресії до інших собак. Вони легко вживаються в домі, де вже є інші тварини, включаючи котів, особливо якщо вони росли разом. Однак їхній мисливський інстинкт може спрацювати на дрібних тварин, таких як хом’яки чи птахи, тому спільне утримання з ними потребує обережності.

Впертість та незалежність. Це, мабуть, найвідоміша риса їхнього характеру. Бассет-хаунд був виведений для самостійної роботи по сліду, часто на великій відстані від мисливця. Це розвинуло в них здатність приймати власні рішення. Тому, якщо бассет вирішив, що ваша команда не варта уваги, переконати його буде вкрай складно. Це не означає, що вони не розумні; навпаки, вони занадто розумні, щоб сліпо виконувати накази. Їхня впертість відрізняється від впертості, наприклад, шотландського тер’єра, — вона більш пасивна. Бассет просто “зависне” і робитиме вигляд, що вас не чує.

Нюх понад усе. Світ бассет-хаунда — це світ запахів. Їхній ніс настільки чутливий, що будь-який цікавий аромат може повністю захопити їхню увагу. Саме тому їх не можна відпускати з повідка у неогороджених місцях. Почувши слід, собака “вимикає” слух і йде за запахом, ігноруючи всі команди. Цим вони схожі на інших гончаків, наприклад, на бігля, але бассет робить це з ще більшою зосередженістю.

Вокальні дані. Бассети не схильні до безпричинного гавкоту, але вони володіють гучним, глибоким та мелодійним голосом — виттям. Вони можуть “співати” від нудьги, самотності або просто вітаючи вас з поверненням додому. Цей звук може бути проблемою для сусідів, якщо ви живете у квартирі.

Бассет-хаунд — добродушний гончак на коротких лапах із меланхолійним шармом: спокійний, відданий родині, але впертий і «носатий» — іде за запахом усупереч командам. Через видовжене тіло він схильний до хвороб міжхребцевих дисків, тож стрибки шкідливі, а вагу треба суворо контролювати. Довгі висячі вуха потребують регулярного догляду (ризик отитів). Є також ризик завороту шлунка.

На жаль, унікальна будова тіла бассет-хаунда є причиною багатьох спадкових та набутих захворювань. Власники повинні бути готові до можливих ветеринарних витрат та приділяти особливу увагу профілактиці.

1. Захворювання опорно-рухового апарату: Їхнє довге тіло та короткі лапи створюють велике навантаження на хребет та суглоби. Не дозволяйте дітям кататися на собаці верхи! Це може призвести до серйозних травм.
   • Дисплазія кульшових та ліктьових суглобів: поширена проблема для багатьох порід.
   • Остеохондроз: захворювання хрящової тканини.
   • Захворювання міжхребцевих дисків (IVDD): аналогічно до проблем у такс, довгий хребет робить їх вразливими до зміщення або розриву дисків.
   • Панестеїт (кульгавість росту): запалення кісток, що зустрічається у цуценят.
2. Проблеми з очима:
   • Ектропіон та ентропіон: виворіт або заворіт повік, що викликає подразнення та інфекції.
   • Глаукома: підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до сліпоти.
   • “Вишневе око”: випадіння слізної залози третьої повіки.
3. Захворювання вух: Довгі, важкі вуха погано вентилюються, створюючи ідеальне середовище для розвитку бактерій та грибків. Хронічний отит — одна з найчастіших проблем у бассетів.
4. Шкірні захворювання: У складках шкіри може накопичуватися бруд та волога, що призводить до дерматитів та інфекцій. Також схильні до алергій.
5. Здуття та заворот шлунка (GDV): Небезпечний для життя стан, характерний для собак з глибокою грудною кліткою.
6. Тромбопатія: Спадкове захворювання крові, що порушує функцію тромбоцитів і може викликати сильну кровотечу навіть при незначних травмах.

Профілактика: Регулярні огляди у ветеринара, контроль ваги, правильне харчування, уникнення стрибків з висоти та надмірних навантажень, а також щоденна гігієна — ключ до довгого та здорового життя вашого улюбленця.

Догляд за бассетом має свої особливості, пов’язані з його фізіологією. Хоча шерсть не потребує складного грумінгу, інші аспекти вимагають щоденної уваги.

Догляд за шерстю. Шерсть у бассетів коротка, але линька досить інтенсивна, особливо в сезонні періоди. Достатньо вичісувати улюбленця 1-2 рази на тиждень гумовою щіткою або рукавичкою для видалення відмерлих волосків. Частішого вичісування може знадобитися під час линьки.

Купання та гігієна шкіри. Бассети мають характерний сильний “собачий” запах. Це пов’язано з виділеннями шкірних залоз. Купати їх слід за необхідності, але не надто часто, щоб не пересушити шкіру. Після кожної прогулянки у вологу погоду необхідно ретельно протирати лапи та живіт. Особливу увагу приділяйте складкам шкіри, особливо на морді та шиї. Їх потрібно регулярно очищати вологою тканиною та висушувати, щоб запобігти розвитку дерматиту.

Догляд за вухами. Це найважливіший аспект догляду. Через погану вентиляцію у вухах накопичується сірка та волога. Оглядайте та чистіть вуха 1-2 рази на тиждень спеціальним лосьйоном. Ніколи не використовуйте ватні палички, тільки ватні диски або м’яку тканину для очищення видимої частини вушної раковини.

Догляд за очима. Щодня оглядайте очі на предмет почервоніння чи виділень. Протирайте їх чистою тканиною, змоченою у теплій воді або спеціальному лосьйоні для очей. Через відвислі повіки в очі часто потрапляє бруд.

Стрижка кігтів. Оскільки бассети не завжди дуже активні, їхні кігті можуть не сточуватися природним шляхом. Підстригайте їх кожні 3-4 тижні.

Дресирування бассет-хаунда — це випробування на терпіння та винахідливість. Ключ до успіху — позитивне підкріплення та їжа. Ці собаки дуже мотивовані смаколиками.

Заняття повинні бути короткими, цікавими та регулярними. Монотонні повторення швидко набриднуть бассету, і він просто відмовиться співпрацювати. Використовуйте ігрову форму навчання. Вам потрібно бути наполегливим, послідовним, але ніколи не жорстоким. Крики та фізичні покарання лише посилять їхню впертість.

Найскладнішою командою для засвоєння є “До мене!”. Мисливський інстинкт настільки сильний, що навіть добре видресируваний собака може проігнорувати її, якщо його щось зацікавило. Тому робота над цією командою має бути постійною, з використанням найбажаніших ласощів.

Рання соціалізація є критично важливою. Знайомте цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами, щоб він виріс впевненим та врівноваженим собакою. Це допоможе запобігти розвитку страхів та небажаної поведінки у дорослому віці.

Правильне харчування — основа здоров’я бассет-хаунда, оскільки порода надзвичайно схильна до набору зайвої ваги. Ожиріння створює додаткове навантаження на їхній довгий хребет та суглоби, посилюючи ризик розвитку захворювань опорно-рухового апарату.

Контроль порцій є обов’язковим. Ніколи не залишайте їжу у вільному доступі. Годуйте дорослого собаку двічі на день, суворо дотримуючись норми, вказаної на упаковці корму або рекомендованої ветеринаром. Цуценят годують частіше, 3-4 рази на день. Для профілактики завороту шлунка використовуйте миски для повільного годування та не дозволяйте собаці бігати та гратися одразу після їжі.

При натуральному годуванні основу раціону має складати нежирне м’ясо (яловичина, індичка, курка), субпродукти, морська риба без кісток. Також додають каші (рис, гречка), овочі (морква, гарбуз, кабачок), кисломолочні продукти (нежирний сир, кефір) та трохи рослинної олії. Категорично не можна давати трубчасті кістки, солодке, копчене, жирне та їжу зі столу.

• Другий найкращий нюх. За здатністю розрізняти запахи бассет-хаунд поступається лише бладхаунду. Їхній ніс має близько 220 мільйонів нюхових рецепторів (у людини — лише 5 мільйонів).
• Вуха-помічники. Їхні довгі вуха виконують важливу функцію: під час руху по землі вони “загрібають” запахи з поверхні та направляють їх прямо до носа, допомагаючи краще утримувати слід.
• Символ бренду. Зображення бассет-хаунда є логотипом американського бренду взуття “Hush Puppies”.
• Зірки кіно та телебачення. Бассети часто з’являються у фільмах та мультфільмах. Один з найвідоміших персонажів — собака-детектив з серіалу “Коломбо” на прізвисько “Собака”.
• Подарунок президенту. Маркіз де Лафаєт подарував перших бассет-хаундів у США Джорджу Вашингтону для його мисливської зграї.