Детальна історія походження бассет-хаунда
Історія породи бассет-хаунд сягає корінням середньовічної Франції, де монахи абатства Святого Губерта в Арденнах займалися розведенням гончаків. Саме від цих собак, відомих як бладхаунди, походять багато сучасних порід гончаків. Слово «basset» у французькій мові означає «низький» або «низькорослий», що ідеально описує ключову особливість цих собак. Їхнє низьке тіло дозволяло мисливцям слідувати за ними пішки, а не верхи на конях, що було зручно для полювання на дрібну дичину, таку як кролики та борсуки, у густих заростях.
Існувало кілька типів французьких бассетів, але ключову роль у створенні сучасного бассет-хаунда зіграв артезіано-нормандський бассет. У 1860-х роках перші представники цих собак були завезені до Англії лордом Голвеєм. Англійські селекціонери були вражені їхніми робочими якостями та унікальною зовнішністю. Вони почали цілеспрямовану роботу над «облагороджуванням» породи, додавши кров бладхаундів. Це дозволило зробити голову та морду більш масивними, шкіру — більш складчастою, а характер — ще спокійнішим та флегматичнішим.
Перший стандарт породи був опублікований в Англії у 1884 році, і з цього моменту бассет-хаунд почав завойовувати популярність як виставковий собака та компаньйон. У США порода з’явилася наприкінці XIX століття і швидко здобула любов американців. Досі в деяких штатах, таких як Вірджинія та Пенсильванія, бассет-хаундів використовують за їхнім прямим призначенням — для полювання. Проте в усьому світі вони відомі перш за все як чудові сімейні улюбленці.
Як виглядає бассет-хаунд: стандарт та опис зовнішності
Бассет-хаунд — це собака, якого неможливо сплутати з іншим. Його зовнішність є унікальним поєднанням потужності, гідності та легкої комічності. Це коротконогий, масивний гончак з довгим тілом, важким кістяком та великою кількістю «зайвої» шкіри.
- Голова: Велика, куполоподібна, з вираженим потиличним бугром. Перехід від лоба до морди плавний. Морда глибока, важка, не загострена. Губи брилисті, що надає морді характерного сумного виразу.
- Очі: Ромбоподібної форми, глибоко посаджені. Колір від темно-карого до горіхового. Погляд спокійний, серйозний, часто здається меланхолійним. Нижня повіка може бути трохи відвислою, оголюючи кон’юнктиву, що є характерною рисою породи.
- Вуха: Це візитна картка породи. Вони надзвичайно довгі, низько посаджені, оксамитові на дотик. Якщо їх витягнути вперед, вони легко дістають до кінчика носа і навіть далі. Вуха звисають елегантними складками.
- Шкіра та зморшки: Шкіра еластична та вільна. На голові та шиї утворюються глибокі зморшки, особливо коли собака нахиляє голову. Ці складки шкіри історично захищали очі та шию від гілок під час полювання в густих заростях.
- Тіло: Довге, потужне, з широкою та прямою спиною. Грудна клітка глибока та об’ємна, що забезпечує достатньо місця для великих легень. Шия м’язиста, з вираженим підвісом.
- Кінцівки та лапи: Ноги короткі, масивні, з важким кістяком. Передні лапи можуть бути трохи вивернуті назовні. Лапи великі, округлі, з товстими подушечками, що забезпечує стійкість на будь-якій поверхні.
- Хвіст: Довгий, шаблеподібний, товстий біля основи та звужується до кінця. У русі собака несе його високо, весело вимахуючи, що контрастує з його загальним серйозним виглядом.
- Шерсть та забарвлення: Шерсть коротка, гладка та щільна, добре захищає від негоди. Стандартом допускаються будь-які визнані забарвлення гончаків. Найбільш поширеними є триколор (чорний, білий та рудий) та біколор (лимонний з білим або рудий з білим).
