Історія походження великого вандейського бассет-грифона
Історія цієї харизматичної породи сягає корінням у XVI століття, у суворий та лісистий регіон Вандея на заході Франції. Саме тут місцевим мисливцям потрібен був сміливий, витривалий та невтомний собака, здатний переслідувати дичину в густих заростях. Предками сучасних грифонів вважаються старовинні галльські гончаки, яких схрещували з італійськими жорсткошерстими собаками. Назва породи повністю описує її: «Grand» (великий), «Basset» (низькорослий), «Griffon» (жорсткошерстий) та «Vendéen» (з Вандеї).
Спочатку існувало кілька типів вандейських грифонів, які відрізнялися переважно зростом. До кінця XIX століття їх усіх розводили разом, але граф д’Ельва почав цілеспрямовану селекцію, намагаючись створити низькорослого собаку з прямими ногами. Однак справжнім «батьком» породи вважається селекціонер Поль Дезамі. Саме він на початку XX століття стандартизував породу і наполіг на необхідності розділення Великого та Малого бассет-грифонів.
Довгий час Великого бассет-грифона отримували просто як більшу версію малого, відбираючи найбільших цуценят з посліду. Однак у 1950 році був прийнятий окремий стандарт для GBGV, а в 1975 році схрещування між цими двома породами було офіційно заборонено. Це дозволило закріпити унікальні риси Великого бассет-грифона, який є не просто збільшеною копією, а самостійною породою зі своїми пропорціями та особливостями. Окрім малого та великого, існують також Середній вандейський грифон та великий вандейський грифон, які є вищими собаками. Сьогодні, хоча Великий вандейський бассет-грифон все ще є рідкісною породою за межами своєї батьківщини, він завоював серця багатьох поціновувачів як чудовий мисливець і компаньйон.
Стандарт породи та зовнішній вигляд
Великий вандейський бассет-грифон — це міцний, довгастий, але добре збалансований собака, який справляє враження сили та енергії. Його вигляд говорить про його робоче походження, а кожна риса має своє функціональне призначення.
- Голова: Довга, але не надто широка. Череп злегка опуклий, перехід від лоба до морди (стоп) чітко виражений. Морда квадратна, довша за черепну частину. Губи вкриті густими «вусами» та «бородою», що надає собаці характерного замисленого виразу.
- Очі: Великі, темні, з розумним і дружелюбним виразом. Кон’юнктива не повинна бути видна. Густі брови захищають очі від гілок та колючок під час полювання.
- Вуха: Посаджені низько, нижче лінії очей. Вони вузькі, м’які, вкриті довгою шерстю і закручуються всередину. Якщо витягнути вухо вперед, воно повинно досягати кінчика носа.
- Корпус: Досить довгий, що характерно для бассетів. Шия довга і міцна. Спина пряма і мускулиста. Грудна клітка глибока, але не надто широка, що дозволяє собаці легко пробиратися крізь зарості.
- Хвіст: Високо посаджений, товстий біля основи і звужується до кінця. Собака несе його шаблеподібно, як «шаблю». Він ніколи не повинен закручуватися на спину.
- Кінцівки: Кістляві, відносно прямі, з міцними суглобами. Передні лапи можуть бути злегка вивернуті назовні, що є характерною рисою для бассетів, але не надмірно. Лапи великі, з твердими подушечками.
- Шерсть: Жорстка, не надто довга, з густим підшерстком, що добре захищає від негоди та пошкоджень. На дотик шерсть груба. Вона не повинна бути шовковистою або кучерявою.
Забарвлення великого вандейського бассет-грифона
Стандарт породи допускає кілька варіантів забарвлення. Важливо, щоб кольори були яскравими та насиченими.
| Тип забарвлення | Опис |
|---|---|
| Чорно-рябе (Триколор) | Білий фон з чорними плямами. Можливі руді підпалини на голові, над очима, на вухах та лапах. |
| Палево-рябе | Білий фон з плямами палевого (від світло-пшеничного до оранжевого) кольору. |
| Чорно-палеве | Переважно чорний з рудими підпалинами, без білих плям. |
| Пісочне з чорним плащем | Палевий або пісочний основний колір з чорною «накидкою» (чепраком) на спині. |
