Як виглядає й скільки важить: зовнішність за стандартом
Оскільки «панда» — це німецька вівчарка, всі параметри будови беруться зі стандарту породи. Чинний стандарт FCI № 166 «Deutscher Schäferhund» (офіційна редакція від 11.08.2010) описує собаку середнього розміру, злегка розтягнутого формату, міцного й добре обмускуленого, із сухою кісткою. Формат заданий числом: довжина корпусу перевищує висоту в холці приблизно на 10–17 %. Голова клиноподібна, її довжина — близько 40 % від висоти в холці, а черепна й лицьова частини співвідносяться як 50 на 50.
Розміри в стандарті задані окремо для кобелів і сук — і зливати їх в один діапазон не можна, це різні числа.
| Характеристика | Кобелі | Суки |
|---|---|---|
| Зріст у холці (FCI № 166) | 60–65 см | 55–60 см |
| Вага (FCI № 166) | 30–40 кг | 22–32 кг |
| Зріст за стандартом AKC | 24–26 дюймів | 22–24 дюйми |
| Тип шерсті (FCI № 166) | Подвійна або довга подвійна — обидві з підшерстям | Подвійна або довга подвійна — обидві з підшерстям |
| Медіана тривалості життя | 10,3 року (розмах 8,0–12,1) | 10,3 року (розмах 8,0–12,1) |
Стандарт FCI визнає дві шерстяні різновидності: подвійну шерсть і довгу подвійну шерсть, і обидві — обов’язково з підшерстям. Довгий остьовий волос без підшерстя стандарт відносить до дискваліфікувальних вад, і це стосується будь-якого забарвлення. Структура шерсті у «панди» не має власних особливостей — вона така сама, як у німецької вівчарки короткошерстої, просто частина волосків росте білою.
Щодо самого малюнка найточніший опис, який є в рецензованому джерелі, вже наведено вище: біле розташоване на морді, нижній частині живота, лапах і кінчику хвоста. Ділянки білого волосся не мають нічого спільного з альбінізмом: мочка носа за стандартом мусить бути чорною в усіх забарвленнях, і в «панд» вона такою й лишається.
Що дослівно написано в стандартах про забарвлення
Це найкорисніша частина для тих, хто збирається кудись із таким собакою виходити. Обидва ключові стандарти доступні публічно, і в них ідеться не про «панду», а про перелік дозволеного — тому читати треба саме перелік.
FCI № 166. Розділ забарвлень дозволяє: чорний із рудувато-коричневими, коричневими, жовтими до світло-сірих підпалинами; одноколірний чорний; сірий із темнішим затіненням; чорний чепрак і маску. Далі йде єдина згадка про біле: «непомітні, невеликі білі позначки на грудях, а також дуже світлий колір на внутрішніх боках допустимі, але небажані». Завершується розділ фразою «білий колір не дозволений». У переліку серйозних вад окремим рядком стоять «значні дефекти пігментації». У переліку дискваліфікувальних вад щодо кольору є рівно два пункти: альбінізм і білий колір шерсті (навіть за темних очей і кігтів).
AKC (стандарт затверджено 11 лютого 1978 року, переформатовано 11 липня 1994-го; той самий текст публікує й клуб породи GSDCA). Розділ кольору звучить так: «Німецька вівчарка буває різного забарвлення, і більшість кольорів припустимі. Перевагу мають насичені кольори. Бліді, вицвілі кольори, а також блакитний і печінковий — серйозні вади. Білий собака має бути дискваліфікований». Повний перелік дискваліфікацій у стандарті AKC: купіровані або висячі вуха; собаки з мочкою носа не переважно чорного кольору; недокус; купірований хвіст; білі собаки; собака, який намагається вкусити суддю.
Складіть це докупи — і виходить точна, а не приблизна картина. Жоден із двох стандартів не описує біло-плямистого малюнка як окремої категорії і не називає слова «панда». FCI прямо обмежує дозволене біле «невеликими непомітними позначками на грудях», тож малюнок «панди» виходить за межі дозволеного переліку кольорів і потрапляє під формулювання про значні дефекти пігментації. У тексті AKC ситуація інша: дискваліфікація прописана для білого собаки, а не для собаки з білими плямами, і «панда» під цей рядок буквально не підпадає — але й у переліку бажаних насичених кольорів її теж немає.
