Біла швейцарська вівчарка

Історія Білої швейцарської вівчарки (БШВ) тісно переплетена з історією німецької вівчарки. Наприкінці XIX – на початку XX століття, коли Макс фон Штефаніц закладав основи породи німецька вівчарка, білий окрас був одним з варіантів, хоча й не найпоширенішим. Перший зареєстрований німецький вівчар “Хоранд фон Графрат” мав діда білого окрасу. Однак, у 1930-х роках у Німеччині білий окрас почали вважати недоліком, пов’язуючи його з різними проблемами зі здоров’ям (хоча наукових доказів цьому не було), і собак такого забарвлення виключили з розведення. Деякі джерела стверджують, що причиною стала спроба “удосконалити” породу, а білий колір асоціювався з альбінізмом, що є генетичною аномалією, хоча БШВ не є альбіносами (у них темні очі та пігментація носа і губ).

Проте, на щастя, білі вівчарки збереглися в США та Канаді, куди їх завезли раніше. Саме тут, в Північній Америці, вони продовжували розводитися як “білі німецькі вівчарки” і користувалися значною популярністю. Їх цінували за робочі якості, інтелект та м’якший, порівняно з деякими лініями німецьких вівчарок, характер. На початку 1970-х років перші представники білих вівчарок були імпортовані до Швейцарії. Американський кобель на ім’я Лобо, народжений 5 березня 1966 року, вважається одним із засновників породи в Європі. Його нащадки, а також інші імпортовані собаки, стали основою для цілеспрямованого розведення білих вівчарок як окремої породи. Саме Швейцарія взяла на себе відповідальність за стандартизацію та просування породи на міжнародному рівні, що й призвело до її сучасної назви.

У червні 1991 року порода була зареєстрована у Швейцарській племінній книзі (SHSB) як Berger Blanc Suisse (Біла швейцарська вівчарка). Поступово порода здобувала визнання в інших європейських країнах. Міжнародна Кінологічна Федерація (FCI) попередньо визнала породу в 2002 році, а повне визнання відбулося в 2011 році. В Україні Білі швейцарські вівчарки з’явилися порівняно недавно, проте вони швидко завойовують серця наших громадян своєю красою, розумом та відданістю, успішно конкуруючи з іншими популярними вівчарками, такими як австралійська вівчарка.

Біла швейцарська вівчарка – це сильна, м’язиста собака середнього розміру, з елегантними та гармонійними контурами тіла, що нагадує класичну німецьку вівчарку, але завжди виключно білого забарвлення. Вона справляє враження жвавої, уважної та врівноваженої тварини.

Голова пропорційна до тіла, клиноподібної форми, суха та чітко окреслена. Череп злегка округлий, з невеликою серединною борозною. Перехід від лоба до морди плавний, але помітний. Морда середньої довжини, потужна, поступово звужується до носа. Спинка носа пряма.

Ніс середнього розміру, чорного кольору (бажано). Допускається світліший або “сніговий ніс” (сезонне освітлення пігменту), але перевага надається чорному.

Губи сухі, щільно прилягають, чорного кольору.

Прикус ножицеподібний, міцний, з повним набором зубів (42 зуби згідно зубної формули).

Очі середнього розміру, мигдалеподібної форми, поставлені злегка косо. Колір очей – від темно-коричневого до коричневого. Повіки щільно прилягають, з чорною облямівкою. Вираз очей живий, розумний та уважний. Блакитні або дуже світлі очі є дискваліфікуючою вадою.

Вуха стоячі, високо посаджені, спрямовані вперед, паралельні одне одному. Мають форму витягнутого трикутника, з ледь заокругленими кінчиками. У русі або в стані спокою собака може притискати вуха назад.

Шия середньої довжини, м’язиста, без підвісу, плавно переходить у холку.

Корпус міцний, злегка розтягнутого формату (співвідношення довжини тіла до висоти в холці приблизно 10:8.5).

Холка добре виражена.

Спина пряма, міцна.

Поперек сильний, м’язистий.

Круп довгий, середньої ширини, злегка похилий до основи хвоста. На відміну від деяких ліній німецьких вівчарок довгошерстих, у БШВ круп не повинен бути надмірно скошеним.

Груди овальної форми, глибокі (сягають ліктів), але не надто широкі. Передгруддя добре розвинене.

Живіт помірно підтягнутий.

Хвіст шаблеподібний, пухнастий, низько посаджений, сягає щонайменше скакального суглоба. У спокійному стані звисає прямо або злегка вигнутий. У русі або при збудженні піднімається вище, але не вище лінії спини.

Кінцівки сильні, м’язисті, з міцним кістяком. Передні кінцівки прямі, при погляді спереду паралельні. Задні кінцівки при погляді ззаду прямі та паралельні, при погляді збоку – з добре вираженими кутами. Лапи овальні, компактні, зі щільно зібраними пальцями. Подушечки міцні, чорного кольору. Кігті темні, бажано чорні.

Шерсть може бути двох типів:

• Короткошерстий тип (Stockhaar): густа, щільно прилегла, пряма остьова шерсть з рясним підшерстям. Довжина остьової шерсті середня.
• Довгошерстий тип (Langstockhaar): довга, пряма остьова шерсть з рясним підшерстям. На вухах, морді та передній частині кінцівок шерсть коротша. На шиї утворює виразну “гриву”, а на задній стороні кінцівок – “штани”. Хвіст дуже пухнастий. Незначна хвилястість допускається.

Забарвлення – виключно чисто біле. Шкіра темна, що добре видно під білою шерстю, особливо на животі та внутрішній стороні стегон.

Рухи БШВ ритмічні, розмашисті, з хорошим поштовхом задніх кінцівок та вільним виносом передніх. Легка, плавна рись.

Біла швейцарська вівчарка – це собака з винятково врівноваженим та доброзичливим характером. Вона поєднує в собі жвавість, пильність та високий інтелект з дивовижною м’якістю та відданістю своїй родині. Це не агресивна, не боязка і не нервова собака. Вона уважна до свого господаря, легко навчається і завжди прагне догодити.

Інтелект та здатність до навчання: БШВ – дуже розумні собаки, які швидко схоплюють нові команди та легко піддаються дресируванню. Вони люблять працювати з людиною і з ентузіазмом виконують поставлені завдання. Їхня кмітливість робить їх успішними в різних видах собачого спорту, таких як обідієнс, аджиліті, фрісбі, а також у службовій роботі (пошуково-рятувальна служба, каністерапія).

Відданість та прив’язаність до сім’ї: Це справжні сімейні собаки, які глибоко прив’язуються до всіх членів своєї “зграї”. Вони обожнюють бути в компанії людей, беруть активну участь у всіх домашніх справах і важко переносять тривалу самотність. Їхня відданість безмежна, і вони готові на все заради своїх близьких. БШВ часто називають “собакою-тінню” за її бажання постійно бути поруч з господарем.

Ставлення до дітей та інших тварин: Білі швейцарські вівчарки, як правило, чудово ладнають з дітьми, виявляючи до них терпіння, ніжність та грайливість. Вони стають для дітей вірними друзями та надійними захисниками. Однак, як і у випадку з будь-якою собакою, взаємодію з маленькими дітьми слід контролювати. При належній соціалізації БШВ добре уживаються з іншими домашніми тваринами, включаючи котів та інших собак. Вони не схильні до домінування і зазвичай миролюбні.

Охоронні якості: Хоча БШВ не є агресивною породою, вона має добре розвинений інстинкт охорони території та своєї родини. Вона пильна і завжди попередить господаря про наближення незнайомців гучним гавкотом. При цьому вона не проявляє безпричинної агресії, а скоріше демонструє стриманість та обережність. До незнайомців ставиться з певною недовірою, але швидко розслабляється, якщо бачить, що загрози немає. Це робить її хорошим сторожем, але не варто очікувати від неї лютої агресії, характерної для деяких інших охоронних порід, наприклад, для деяких ліній бріарів, які також є відмінними пастухами та охоронцями.

Енергійність та потреба в активності: Білі швейцарські вівчарки – це активні та енергійні собаки, які потребують регулярних фізичних навантажень та розумової стимуляції. Їм необхідні тривалі прогулянки, можливість вільно побігати, активні ігри. Нудьгуюча БШВ може знайти собі заняття самостійно, і не завжди це сподобається господарям (наприклад, гризіння меблів або надмірний гавкіт).

Соціалізація: Рання та правильна соціалізація є надзвичайно важливою для БШВ. Знайомство з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами з раннього віку допоможе виростити врівноважену, впевнену в собі та дружелюбну собаку.

Сліпучо-біла шерсть Білої швейцарської вівчарки – одна з її найпривабливіших рис, але вона потребує регулярного догляду, щоб залишатися чистою та здоровою. Хоча може здатися, що біла шерсть дуже мазка, насправді вона має властивість самоочищатися, і бруд часто просто висихає і обсипається. Однак, це не звільняє власників від необхідності догляду.

• Вичісування: Це основна процедура. БШВ линяють, особливо сезонно (весна та осінь). У періоди линьки вичісувати собаку потрібно щодня, щоб видалити відмерлий підшерсток і запобігти утворенню ковтунів. В інший час достатньо вичісувати 2-3 рази на тиждень. Для короткошерстих БШВ підійде гумова щітка-рукавиця або фурмінатор (з обережністю, щоб не пошкодити остьову шерсть). Для довгошерстих знадобиться гребінь з рідкими зубцями для розплутування, щітка-пуходерка для видалення підшерстку та щітка з натуральною щетиною для надання блиску.
• Миття: Часто купати БШВ не рекомендується, оскільки це може порушити природний жировий шар шкіри та шерсті, що призведе до сухості та подразнення. Мийте собаку лише за необхідності, коли вона дійсно брудна, або приблизно раз на 2-3 місяці. Використовуйте спеціальні шампуні для білих собак, які допомагають підтримувати яскравість кольору та не викликають алергії. Ретельно змивайте шампунь та використовуйте кондиціонер, щоб полегшити розчісування (особливо для довгошерстих). Добре висушіть шерсть рушником або феном (не гарячим повітрям).
• Догляд за кігтями: Регулярно підстригайте кігті (раз на 3-4 тижні), якщо вони не сточуються природним шляхом під час прогулянок. Занадто довгі кігті можуть спричиняти дискомфорт та деформувати лапу.
• Догляд за вухами: Щотижня оглядайте вуха на наявність почервоніння, бруду або неприємного запаху. Чистіть вуха спеціальним лосьйоном для собак за допомогою ватного диска. Не використовуйте ватні палички, щоб не пошкодити вушний канал.
• Догляд за зубами: Регулярне чищення зубів (2-3 рази на тиждень) спеціальною зубною щіткою та пастою для собак допоможе запобігти утворенню зубного нальоту, каменю та захворюванням ясен. Також можна використовувати дентальні ласощі та іграшки.

Незважаючи на білий колір, догляд за шерстю БШВ не такий складний, як може здатися. Головне – регулярність та використання правильних інструментів і засобів. Особливих умов утримання ця порода не вимагає і добре пристосовується до життя як у приватному будинку з двором, так і в міській квартирі, за умови достатніх фізичних навантажень.

Біла швейцарська вівчарка – це надзвичайно розумна та здібна до навчання собака, що робить процес дресирування приємним та ефективним. Вони прагнуть догодити своєму господареві та швидко засвоюють нові команди. Однак, для досягнення найкращих результатів важливо дотримуватися певних принципів.

Основні принципи дресирування БШВ:

1. Ранній початок: Починайте навчання та соціалізацію з перших днів появи цуценяти у вашому домі. Навіть прості команди та правила поведінки можна засвоювати у ранньому віці.
2. Позитивне підкріплення: БШВ найкраще реагують на методи, засновані на позитивному підкріпленні – похвала, ласощі, іграшки. Уникайте грубості, криків та фізичних покарань, оскільки це може підірвати довіру собаки та зробити її боязкою або, навпаки, впертою.
3. Послідовність та постійність: Будьте послідовними у своїх вимогах та командах. Всі члени сім’ї повинні дотримуватися однакових правил. Регулярні, але не надто тривалі заняття (особливо для цуценят) дадуть кращий результат, ніж рідкісні та довгі тренування.
4. Терпіння та наполегливість: Хоча БШВ розумні, іноді вони можуть проявляти деяку самостійність. Проявляйте терпіння та наполегливість, але завжди залишайтеся справедливим лідером.
5. Різноманітність: Щоб собаці не набридло, робіть заняття різноманітними та цікавими. Включайте ігрові елементи, змінюйте локації для тренувань.

Соціалізація є ключовим аспектом виховання БШВ. З раннього віку знайомте цуценя з різними людьми (дорослими, дітьми, людьми похилого віку), іншими собаками (вакцинованими та доброзичливими), котами (якщо планується спільне проживання), різними звуками (шум міста, транспорт), місцями (парки, вулиці, магазини для тварин). Добре соціалізована БШВ виросте впевненою, спокійною та дружелюбною собакою, яка адекватно реагує на будь-які ситуації.

Білі швейцарські вівчарки чудово показують себе в різних видах собачого спорту: обідієнс (слухняність), аджиліті, фрісбі, пошуково-рятувальна служба, слідова робота, каністерапія. Заняття спортом не лише забезпечують необхідне фізичне та розумове навантаження, але й зміцнюють зв’язок між собакою та господарем. Якщо ви сумніваєтеся у своїх силах або хочете досягти високих результатів, зверніться до професійного кінолога або відвідуйте групові заняття в спеціалізованій школі. Не забувайте про ігри: палиця, м’яч, фрісбі – це чудові інструменти для активного відпочинку та зміцнення контакту з вашим улюбленцем.

• Не альбіноси: Попри білосніжну шерсть, БШВ не є альбіносами. У них темна пігментація шкіри, носа, губ та очей (від коричневого до темно-коричневого). Альбінізм супроводжується відсутністю пігменту, червоними або дуже світлими очима.
• “Голлівудська” кар’єра: Білі вівчарки часто з’являлися у фільмах та телесеріалах ще до офіційного визнання породи, завдяки своїй привабливій зовнішності.
• Різні назви: До офіційної стандартизації як Berger Blanc Suisse, їх називали американо-канадськими білими вівчарками, білими німецькими вівчарками.
• Відновлення популярності: Після виключення з розведення німецьких вівчарок у Німеччині, порода фактично була врятована та збережена ентузіастами в Північній Америці.
• Два типи шерсті: БШВ бувають як короткошерстими, так і довгошерстими. Обидва типи визнані стандартом і мають своїх прихильників.
• Чудові терапевти: Завдяки своєму спокійному, доброзичливому характеру та високому інтелекту, БШВ часто використовуються як собаки-терапевти, допомагаючи людям у лікарнях, будинках для людей похилого віку та реабілітаційних центрах.
• “Сніговий ніс”: У деяких БШВ взимку пігментація носа може світлішати, а влітку знову темніти. Це явище називається “сніговий ніс” і не вважається серйозним недоліком, хоча насичено чорний ніс є кращим.