Левретка (Італійський грейхаунд)

Історія італійського грейхаунда – це захоплива подорож крізь епохи, що розпочалась у палацах єгипетських фараонів. Муміфіковані рештки мініатюрних хортів, дуже схожих на сучасних левреток, знаходять у гробницях Долини Царів. З берегів Нілу ці елегантні створіння потрапили до Давньої Греції (Лаконіки), де вони позували для вазопису та фресок, а звідти – у V столітті до нашої ери перебралися до Давнього Риму.

Саме на теренах сучасної Італії порода набула найбільшого розквіту і свого нинішнього вигляду, за що й отримала назву “італійський грейхаунд”. Римські патриції високо цінували декоративні якості левреток. Їх доглядали як найдорожчих панянок, шили їм шовкові подушки й змальовували у стінописі Помпеїв. Існує легенда, що відомий напис “Cave Canem” (Бійтеся собаки) іноді розміщували з іронією саме там, де жили ці крихітні, але дзвінкі охоронці.

Моду на чотирилапих аристократів перебрала Європа епохи Ренесансу. Левретка стала символом статусу та вишуканого смаку. Серед відомих власників італійського грейхаунда – могутня родина Медічі, французькі королі, а пізніше – британська королева Вікторія, російська імператриця Катерина ІІ і прусський король Фрідріх Великий. Останній настільки любив своїх левреток, що заповідав поховати себе поруч із ними в Сан-Сусі.

Однак, надмірна популярність ледь не зіграла з породою злий жарт. До початку ХХ століття прагнення заводчиків зробити собаку якомога меншою та витонченішою призвело до виродження внаслідок тісного інбридингу. Собаки ставали хворобливими, з викривленими черепами та крихкими кістками. Щоб врятувати породу, у 20-30-х роках кінологи пішли на ризикований крок: левреток обережно схрестили з віппетами для зміцнення кістяка і карликовими пінчерами для збереження малого розміру. Завдяки такому оновленню генофонду вдалось зберегти не лише низькорослість, але й – що найважливіше – справжні борзі якості та інстинкти собаки.

Левретки – це аеродинаміка у чистому вигляді. Їх легко впізнати на живописних полотнах та на сучасному собачому майданчику серед інших порід. Це модель собачого світу: довгонога, суха, без краплі зайвого жиру. Корпус італійського грейхаунда вписується у квадрат, хоча візуально собака часто здається вищою, ніж довшою.

• Голова: Вузька і довга, нагадує наконечник стріли. Довжина голови може сягати майже 40% від висоти собаки в холці. Перехід від чола до морди виражений дуже слабо.
• Очі: Дуже великі, темні, широко посаджені. Погляд левретки часто описують як “вологий” або “благальний”. Він настільки виразний, що здатен розтопити серце навіть суворого критика собак.
• Вуха: Маленькі, з тонким хрящем, посаджені високо. У спокійному стані вони закладені назад уздовж шиї (так зване вухо “троянда”). Коли собака насторожується, вуха піднімаються біля основи, а кінчики залишаються спрямованими вбік (“летючі вуха”).
• Тулуб: Характеризується вигнутою лінією верху (арка), що є типовим для хортів. Грудна клітка вузька, але глибока, опускається до ліктів, що забезпечує великий об’єм легень для бігу. Живіт сильно підтягнутий.
• Кінцівки: Довгі, сухі, з вираженою мускулатурою стегон. Лапи подовжені (“заячі”), що дає змогу робити потужний поштовх.
• Хвіст: Низько посаджений, тонкий навіть біля основи, звужується до кінця. Часто підтиснутий між задніми ногами, що не завжди означає страх, а є анатомічною особливістю.

Шерсть у левреток дуже коротка, тонка, шовковиста на дотик, повністю позбавлена підшерстя. Вона виблискує на сонці, наче атлас, однак помітно линяє дрібними “голками” впродовж усього року, особливо під час стресу. Щодо забарвлення, то тут існують розбіжності між стандартами. Європейський стандарт (FCI) визнає лише суцільні забарвлення: чорний, сірий (блакитний), ізабелла (бежевий) у всіх відтінках. Білі плями дозволені лише на грудях та лапах. Американський стандарт допускає будь-які кольори та плямистість, крім тигрового та чорно-підпалого.

В аристократичного собаки – тонка, майже оголена нервова система, тож настрій і поведінка левретки сильно залежать від емоційного стану господаря. Вони емпати вищого рівня: якщо вам сумно, левретка буде лежати поруч і зітхати, якщо ви радісні – вона носитиметься колами по кімнаті. З цими чутливими домашніми улюбленцями не можна поводитись надто жорстко, крик чи фізичне покарання можуть назавжди зламати психіку собаки, зробивши її заляканою.

Особливості темпераменту

Проте, один раз виявивши слабкість, левретку легко розбалувати. Вона миттєво зрозуміє, що їй дозволено спати на голові у господаря (буквально) і красти їжу зі столу. Італійський грейхаунд легко піддається схвильованості, тремтіння для нього – це нормальна реакція не тільки на холод, а й на радість, страх чи передчуття прогулянки.

Варто пам’ятати, що попри тендітність, у душі це справжній мисливець, як і його більші родичі. Якщо ви хочете зрозуміти різницю в темпераменті між різними типами хортів, варто почитати про віппета, який є “старшим братом” левретки, або ж про велетенського грейхаунда. Всі вони мають спільну рису – пристрасть до переслідування рухомих об’єктів.

Представники породи чудово вживаються один з одним, часто сплять “клубочком” з кількох собак. Але їх не варто селити поруч з іншими великими активними собаками, які можуть ненароком травмувати левретку в грі. Кіт також не найкращий сусіда для левретки, якщо вони не виросли разом, адже для хорта все, що біжить – це здобич. Італійські грейхаунди – це “собаки-липучки”. Вони намагатимуться бути у фізичному контакті з людиною 24/7. Їм властива проникливість, а разом з тим – й сором’язливість перед чужинцями.

Левретка (італійський грейхаунд) — найменший хорт зі шляхетністю статуетки: ніжна, тендітна й віддана, граційна, але крихка. Її тонкі лапи схильні до переломів, тож потрібні дбайливе поводження й уникання стрибків із висоти. Вона погано тримає тепло (потрібен одяг у холод) і має схильність до раннього карієсу. Майже не линяє, чистоплотна й ідеальна для квартири.

Загалом породу італійських грейхаундів відносять до довгожителів, проте вона має специфічні “професійні” захворювання. Найбільша проблема – це крихкість кісток у молодому віці. З огляду на активну вдачу італійського грейхаунда і його витончену статуру, власнику слід берегти чотирилапого улюбленця від стрибків з високих поверхонь (диванів, столів, рук). Переломи передпліччя (радіус/ульна) – найпоширеніша травма у цуценят до 18 місяців.

Слабким місцем також слід вважати очі, які схильні до дистрофії рогівки. Окремої уваги потребує анестезія: через низький відсоток жиру в організмі левретки інакше метаболізують препарати, тому звичайні дози наркозу можуть бути для них смертельними. Ветеринар повинен знати особливості анестезії для хортів (sighthounds).

Левретки належать до виключно квартирних собак. Вони категорично не пристосовані до життя на вулиці чи у вольєрі. Більше того, в холодну пору року в квартирі має бути тепло, інакше собака постійно ховатиметься під ковдру. До речі, якщо ви любите спати наодинці, левретка – не ваш варіант. Вона буде наполегливо проситися до вас у ліжко.

Одяг та прогулянки

Кров борзих не дає їм спокою в чотирьох стінах – такого домашнього улюбленця слід вигулювати часто і активно. Найкращим рішенням стане спільна пробіжка або візит на огороджену територію, де собака може безпечно розігнатися. Собаки цієї породи критично чутливі до холоду та вологи. У них майже немає жирового прошарку, тому гардероб левретки часто більший, ніж у господаря. Вам знадобляться:

• Демісезон: легкі светри, дощовики.
• Зима: утеплені комбінезони з закритим животом, шапки-снуди (щоб берегти тонкі вуха), іноді взуття.

Гігієна

Коротку і шовковисту шерсть італійського грейхаунда достатньо протирати вологим рушником або спеціальною рукавицею. Купають представників породи тільки за необхідності, використовуючи м’які шампуні для чутливої шкіри. Натомість, чищення зубів має стати щоденним ритуалом, адже порода схильна до швидкого утворення каменю і втрати зубів у ранньому віці. Вкорочення кігтів – ще одна важлива процедура. Через малу вагу кігті не сточуються природним шляхом, а надто довгі “пазурі” змінюють поставу лапи і можуть призвести до травм.

Попри хороший інтелект і природну кмітливість, левретки не дуже надаються до класичного дресирування (“службового” типу). Впертість супроводжує представників породи навіть на заняттях з улюбленим господарем. Вони можуть виконати команду 5 разів, а на 6-й подивитися на вас із виглядом: “А навіщо?”. Це не куньмінська вівчарка, яка живе заради роботи, і навіть не мисливська лісова такса, яка має більшу наполегливість у роботі по сліду. Левретка працює лише за позитивне підкріплення і лише поки їй це цікаво.

Ключові моменти виховання:

• Туалет: Це найскладніший аспект. Левретки ненавидять холод і дощ, тому в погану погоду можуть відмовлятися робити справи на вулиці. Цих домашніх улюбленців можна і треба привчати до пелюшки або лотку в домі як “аварійний варіант”.
• Соціалізація: Змалку цуценя італійського грейхаунда необхідно знайомити з різними людьми, звуками і ситуаціями, щоб побороти природну сором’язливість.
• Відклик: Ніколи не спускайте левретку з повідця на неогородженій території! Інстинкт переслідування сильніший за будь-яку команду. Якщо вона побачить білку чи пакет, що летить, вона побіжить, не чуючи ваших криків.

Якщо ж ви хочете займатися спортом, то курсінг (біг за механічним зайцем) або аджиліті – це ідеальна програма для левретки. Без фізичних навантажень собака почне використовувати свою енергію на пустощі, гризіння меблів і руйнівну поведінку.

Стрункі левретки притримуються не дієти для схуднення, а високобілкового раціону. У них дуже швидкий метаболізм, тому їм потрібна якісна енергія. Основа їх раціону – м’ясо. Представники породи можуть споживати і натуральний, і сухий корм (класу холістік або супер-преміум для дрібних активних порід).

Особливості годування:

• Заборони: З меню італійського грейхаунда слід категорично виключити копчені делікатеси, трубчасті курячі кістки, шоколад, виноград.
• Натуралка: Якщо ви готуєте самі, це має бути м’язова яловичина, індичка, кролик. Баланс корисних речовин допоможуть забезпечити невелика кількість каш (гречка, рис) і овочі (кабачок, морква).
• Режим: Годувати дорослу собаку краще двічі на день. Важливо не перегодовувати, адже зайва вага – це смертельний вирок для тендітних суглобів левретки.

Милу й віддану левретку не варто пригощати солодощами зі столу, хоч як би вона не заглядала вам в рот. Блискучий вигляд собаці подарують омега-3 жирні кислоти (риб’ячий жир), які можна додавати до їжі курсами.

• Королівський статус: Левретка була єдиною породою собак, якій дозволялося бути присутньою на офіційних прийомах при дворі королеви Вікторії.
• Живі грілки: У середньовічних замках, де було холодно і сиро, левреток використовували як живі грілки в ліжках аристократів.
• Рекорд швидкості: Попри малий зріст, левретка може розвивати швидкість до 40 км/год.
• Усмішка: Багато власників стверджують, що левретки вміють усміхатися, оголюючи зуби в момент радості (що неспеціалісти можуть сплутати з оскалом).