Історія походження породи
Історія золотистого ретривера оповита легендами, але реальні факти не менш цікаві. Походження породи тісно пов’язане з Шотландією та ім’ям Дадлі Марджорібенкса, першого лорда Твідмаута. У середині 19 століття він поставив собі за мету вивести ідеального мисливського собаку-апортувальника, який би добре працював у складних умовах шотландського високогір’я, зокрема при полюванні на водоплавну дичину.
Існувала популярна легенда, що лорд Твідмаут придбав групу російських циркових собак (нібито кавказьких вівчарок) і вони стали основою породи. Однак, записи племінної книги лорда, опубліковані у 1952 році, розвіяли цей міф. Вони показали, що порода була ретельно виведена шляхом схрещування різних порід. Основою став жовтий прямошерстий ретривер на ім’я Нус (Nous), придбаний лордом у 1865 році. Нуса схрестили з сукою твід-вотер-спаніеля на ім’я Белль. Твід-вотер-спаніелі (нині вимерла порода) були відомі своїм розумом, любов’ю до води та кучерявою шерстю каштанового кольору.
У наступних поколіннях для вдосконалення породи та закріплення бажаних якостей долучали кров:
- Ірландських сеттерів – для покращення нюху та додання насиченого золотавого відтінку шерсті.
- Бладхаундів – для посилення нюху та витривалості.
- Водяних спаніелів (можливо, крім твід-вотер-спаніеля, й інших).
- Прямошерстих ретриверів з чорним забарвленням.
Метою лорда Твідмаута було створення собаки, який би поєднував у собі силу, витривалість, гострий нюх, м’яку хватку для подачі дичини неушкодженою (soft mouth), а також відданий та врівноважений характер. Результат перевершив усі очікування. Золотистий ретривер швидко здобув популярність серед мисливців завдяки своїм видатним робочим якостям.
Вперше порода була визнана Англійським Кеннел Клубом у 1911 році під назвою «Retriever (Golden and Yellow)». У 1920 році назву змінили на «Golden Retriever». Американський Кеннел Клуб (AKC) визнав породу у 1932 році. Сьогодні золотистий ретривер є однією з найпопулярніших порід у світі, цінованою не лише як мисливський собака, а й як чудовий компаньйон та сімейний улюбленець.
Як виглядає золотистий ретривер: детальний опис зовнішності та стандарт породи
Золотистий ретривер – це гармонійно складений, симетричний, активний та сильний собака середнього розміру з добрим, але не надто масивним кістяком. Його вигляд випромінює впевненість, дружелюбність та інтелект. Відповідно до стандарту FCI №111, основні характеристики породи наступні:
- Загальний вигляд: Симетричний, збалансований, активний, потужний, з рівною лінією верху та глибокими грудьми. Рухи вільні та плавні.
- Голова: Пропорційна до тіла. Череп широкий, але не грубий. Перехід від чола до морди (стоп) добре виражений. Морда потужна, широка і глибока, її довжина приблизно дорівнює довжині черепної частини від потилиці до стопа.
- Ніс: Чорний.
- Очі: Темно-карі, досить широко розставлені, середнього розміру. Облямівки повік темні. Вираз очей дружелюбний та розумний.
- Вуха: Середнього розміру, висячі, посаджені приблизно на рівні очей. Якщо витягнути вперед, кінчик вуха має діставати до внутрішнього куточка ока.
- Прикус: Ножицеподібний, тобто верхні різці щільно перекривають нижні, зуби стоять вертикально в щелепах. Повний набір зубів важливий.
- Шия: Середньої довжини, м’язиста, без підвісу.
- Корпус: Збалансований. Спина рівна. Поперек короткий, міцний, м’язистий. Груди глибокі, з добре вигнутими ребрами, але не бочкоподібні.
- Хвіст: Посаджений на рівні лінії спини, сягає скакальних суглобів. Несеться рівно або з легким вигином догори, але ніколи не закидається на спину і не закручується на кінці. Добре опушений («прапор»).
- Кінцівки:
- Передні кінцівки: Прямі, з хорошим кістяком. Лопатки довгі, косо поставлені. Плечі такої ж довжини, як лопатки. Лікті щільно прилягають до тіла.
- Задні кінцівки: Сильні та м’язисті. Колінні суглоби з добре вираженими кутами. Скакальні суглоби низько опущені, при погляді ззаду – прямі, не вивернуті ні всередину, ні назовні.
- Лапи: Округлі, «котячі», з щільно зібраними пальцями та товстими подушечками.
- Шерсть: Густа, водовідштовхувальна подвійна шерсть. Покривне волосся пряме або злегка хвилясте, щільно прилягає. Підшерсток густий. На задній стороні передніх лап, животі, грудях, задній стороні стегон та нижній стороні хвоста шерсть утворює довші, густіші «очоси» або «бахрому».
- Забарвлення: Будь-який відтінок золотого або кремового кольору. Не допускається рудий (як у ірландського сетера) або махагоновий колір. Дозволяється невелика кількість білих волосків лише на грудях. З віком морда та тіло можуть сивіти або світлішати.
Відхилення від стандарту, такі як неправильний прикус, нетипове забарвлення, агресивна або боягузлива поведінка, вважаються недоліками або дискваліфікуючими вадами залежно від ступеня їх вираженості.
