Англійський пойнтер

Англійські пойнтери – одні з найпопулярніших мисливських собак у всьому світі, і їхня історія налічує кілька століть селекційної роботи. У перекладі з англійського “pointer” означає “стрілу, вказівку” або “той, хто вказує”. І це зовсім не випадково. Адже знамениті собаки цієї породи прославилися саме завдяки своїй фірмовій стійці, що вказує напрям місця положення птаха на полюванні, завмираючи наче статуя.

Цілеспрямованим виведенням та шліфуванням робочих якостей цих собак стали займатися ще в 18-ому столітті в Англії. Хоча історики-кінологи припускають, що подібні собаки з’явилися значно раніше на континенті. Ймовірно, пращурами сучасних англійських пойнтерів були староіспанські лягаві перро-де-пунта (“собака в стойці”), які були завезені в Англію офіцерами після війни за іспанську спадщину (1701–1714 рр.). Також розглядається версія участі португальських лягавих.

Сучасного ж вигляду пойнтери набули завдяки кропіткій праці селекціонерів Англії, які домагалися ідеальних пропорцій, швидкості та витривалості. Для полегшення кістяка та додання собаці “спортивної форми”, заводчики вдавалися до схрещування з такими породами, як:

• Фоксхаунди – для покращення витривалості та будови лап;
• Грейхаунди – для надання швидкості, елегантності та покращення зору;
• Бладхаунди – для вдосконалення нюху;
• Старофранцузькі та італійські лягаві – для закріплення мисливських інстинктів.

Ці собаки надзвичайно популярні в наші дні, особливо серед професійних мислівців. Прекрасне чуття і феноменальна швидкість зробили їх незамінними помічниками на полюванні по перу. Стандарт пойнтера був прийнятий в 1897 році Клубом любителів цих собак. У 1900 році порода була офіційно визнана Британською асоціацією кінологів, ставши еталоном серед гладкошерстих лягавих.

Зовнішність пойнтера – це втілення аеродинаміки. Кожна лінія його тіла говорить про готовність до стрімкого ривка. Це собака благородних ліній, без найменших ознак грубості. Розглянемо детальніше екстер’єр згідно з міжнародними стандартами.

Голова та морда

Англійський пойнтер – досить великого розміру собака з міцним кістяком і добре розвиненою сухою мускулатурою. Голова у нього пропорційна корпусу з довгим, помірно широким черепом. Характерною рисою є чітко виражений перехід від лоба до морди (стоп) та специфічні лінії профілю: лінії морди та черепа сходяться (конвергенція), що надає морді трохи кирпатого вигляду. Це дозволяє собаці вловлювати запах “верхнім чуттям”, високо тримаючи голову під час бігу.

Морда довга, прямокутна в перетині. Мочка носа велика, м’яка і волога, колір може бути темним (чорним) або світлим (в тон плям), залежно від загального забарвлення собаки. Ніздрі широкі, що критично важливо для інтенсивного дихання та нюху. Вуха висячі, посаджені досить високо, на рівні очей, тонкі, шовковисті, трикутної форми із заокругленими кінцями, щільно прилягають до голови. Очі великі, округлої форми, з розумним та живим виразом; колір варіюється від горіхового до темно-карого, світлі очі не бажані. Шия довга, мускулиста, елегантно вигнута, без підвісу (зайвої шкіри).

Корпус та кінцівки

Спина міцна, коротка і пружна, трохи похила від холки до крупу. Поперек міцний, мускулистий і злегка опуклий. Грудна клітка глибока, опускається до ліктів, що забезпечує достатній об’єм для легенів і серця під час тривалого галопу. Хвіст середньої довжини, товстий біля основи, плавно звужується до кінця. У русі собака несе його на рівні спини, і він діє як кермо. Цікаво, що під час пошуку хвіст пойнтера рухається з боку в бік з характерним “хльостким” звуком.

Кінцівки довгі, прямі, паралельні один одному, з добре розвиненою, рельєфною мускулатурою. Задні кінцівки мають добре виражені кути зчленувань, що забезпечує потужний поштовх. Лапи овальної або округлої форми з довгими, щільно зімкнутими пальцями (“котяча лапа” не характерна, частіше “заяча”).

Шерсть та забарвлення

Шерсть коротка, пряма, густа і блискуча, на дотик може бути трохи жорсткою, але щільно прилеглою до тіла. Вона не приховує рельєф м’язів. Забарвлення англійського пойнтера різноманітне і класифікується так:

• Однотонне: чорне, палеве, кавове (зустрічається рідше);
• Двоколірне (найпопулярніше): лимонно-біле, помаранчево-біле, печінково-біле (коричнево-біле) та чорно-біле;
• Триколірне: поєднання білого, чорного/коричневого та підпалин.

Допускаються білі плями на морді, грудній клітці і кінчиках лап. Кожне забарвлення має свій шарм, але на робочі якості колір плям ніяк не впливає.

У характеру собак цієї породи фактично немає недоліків, якщо розглядати їх через призму їхнього призначення. Вони знають точно де і як їм треба поводитися. Це інтелектуали собачого світу з високим рівнем адаптивності.

У будинку ці собаки досить спокійні, іноді навіть флегматичні. По відношенню до близьких людей вони ласкаві, тактильні і доброзичливі. Англійський пойнтер – це собака, який любить комфорт; не дивуйтеся, якщо знайдете його під ковдрою у вашому ліжку. На полюванні ж відбувається метаморфоза – пес стає уважним, азартним і невтомним. Вони відмінно уживаються з іншими домашніми тваринами, особливо собаками, оскільки пойнтери звикли працювати в зграї (парі). Однак, дрібні гризуни чи птахи можуть викликати у них інтерес, хоча пойнтер не схильний до агресії чи вбивства здобичі (його задача – знайти і вказати).

Пойнтери чітко розуміють контекст: дім – для відпочинку, поле – для роботи. Проте, птахів по близькості краще все-таки не тримати у вільному доступі. Не спокушайте свого улюбленця, щоб потім не довелося його карати; адже якщо Ви з ним регулярно полюєте, карати пса за прояв інстинкту не можна, щоб у нього не виник дисонанс, у зв’язку з невідповідністю з двома суперечливими установками.

Також пам’ятайте, що багато в чому характер Вашого чотириногого друга залежить від Вашого виховання, адже формується він завдяки Вам. Від природи пойнтери швидкі, спритні, розумні, добродушні і веселі. Вони абсолютно позбавлені агресії до людини. Щоб у цуценяти в майбутньому проявилися усі кращі сторони його характеру, зробіть так, щоб з дитинства він почував себе захищеним і упевненим.

Англійський пойнтер — класичний польовий мисливець у фірмовій «стійці»: елегантний, атлетичний, дружній і витривалий. Йому потрібно багато руху (1.5–2+ год на день), інакше нудьгує. Через глибокі груди є ризик завороту шлунка. Характерні також дисплазія суглобів і хвороби очей. Коротка шерсть погано тримає тепло, тож узимку пойнтера треба берегти від холоду.

Щоб не зіткнутися з найбільш поширеними захворюваннями характерними для собак цієї породи, треба ретельно вивчити родовід цуценяти перед його придбанням. Від генетики залежить здоров’я багатьох собак. Пойнтери – витривалі, з міцним здоров’ям, хорошою імунною системою. В середньому вони живуть 13-14 років, що є гарним показником для собак такого розміру. Проте, спадкових захворювань у них не мало, і відповідальний власник має про них знати.

У списку вказані хвороби, які були помічені у собак цієї породи за весь час її існування. Це не означає, що Ваш вихованець приречений на ці захворювання, але ризик існує:

• Дисплазія тазостегнового суглоба – патологія, що призводить до кульгавості та болю. Важливо робити рентген батькам цуценят.
• Артрит – запалення суглобів, частіше зустрічається у літніх собак.
• Катаракта та прогресивна атрофія сітківки (PRA) – офтальмологічні проблеми, які можуть призвести до сліпоти.
• Дисплазія рогівки ока.
• Вроджена глухота – частіше зустрічається у білих собак або з переважанням білого кольору.
• Епілепсія – неврологічний розлад.
• Гіпотиреоз – недостатність гормонів щитоподібної залози.

Також англійський пойнтер схилений до різних шкірних захворювань (алергічні дерматити), тому не забувайте своєчасно прищеплювати Вашого вихованця, купати його спеціальними гіпоалергенними засобами. Особливу увагу слід приділяти обробці від кліщів, адже робочий собака проводить багато часу в полях та лісах, де ризик підхопити піроплазмоз дуже високий. Обробляти його шкіру від всіляких паразитів за допомогою безпечних засобів потрібно регулярно, починаючи з ранньої весни до пізньої осені.

Англійський пойнтер повинен жити в теплі. У цих собак коротка шерсть без густого підшерстя, яка не захистить їх від сильного холоду, особливо взимку. У вольєрі взимку цей собака просто загине або захворіє на пневмонію. Тому пойнтерів краще тримати в квартирі або в приватному будинку з вільним вигулом на подвір’ї, але з ночівлею в теплі. Звичайно, другий варіант найбільш вдалий, адже цим собакам треба багато рухатися і проводити час на свіжому повітрі.

Англійські пойнтери дуже спокійно поводяться у будинку, за умови необхідних фізичних навантажень. Ці собаки, в першу чергу, мисливці за своєю природою, тому з ними треба проводити багато часу на прогулянках в лісі. Якщо немає можливості полювати, забезпечте своєму вихованцеві спортивні зайняття, що імітуватимуть таке захоплююче для собак цієї породи дійство – наприклад, курсинг або аджиліті.

Доглядати за пойнтерами – одне задоволення. Вони не потребують щоденного вичісування та частого купання. Достатньо раз на тиждень пройтися по шерсті спеціальною гумовою рукавицею або щіткою з натуральної щетини, щоб видалити відмерлі волоски та зробити масаж шкіри. Хоча, по можливості, вичісувати собак навіть з короткою шерстю треба якомога частіше, адже ця процедура покращує кровообіг, а також позитивно впливає на зовнішній вигляд шерсті тварини.

Не забувайте стежити за чистотою очей і вух Вашого улюбленця. Висячі вуха пойнтера погано провітрюються, що створює сприятливе середовище для бактерій. Очі найкраще регулярно промивати відваром ромашки або спеціальним лосьйоном. Оглядайте подушечки лап, які можуть тріскатися після бігу по пересіченій місцевості; змащуйте їх спеціальним воском або звичайною рослинною олією. До усіх гігієнічних процедур привчайте цуценя з дитинства. Щоб пес дозволяв Вам себе оглядати, пригощайте його ласощами і хваліть.

Виховання і дресирування дуже важливі моменти у Вашому житті і в житті Вашого вихованця. Англійські пойнтери розумні і кмітливі собаки, з природженим мисливським інстинктом, але у випадку неправильного виховання можуть стати полохливими і неслухняними, або ж, навпаки, ігнорувати власника на прогулянці.

Щоб цього не сталося, ні в якому випадку не кривдьте собаку фізично. Пойнтери дуже чутливі до інтонації та настрою господаря. Ви маєте бути терплячі і наполегливі, але м’які. Жорсткі методи дресури призведуть до того, що собака замкнеться в собі.

Дуже важлива рання соціалізація, – Ви повинні познайомити цуценя зі світом, що оточує його, і його мешканцями. Гуляйте в парках, знайомте з іншими собаками, людьми в капелюхах, велосипедистами. Мисливський пес, передусім, має бути упевненим в собі. Якщо цуценя чогось злякався, не жалійте його надмірно, інакше Ваш жест буде розцінений як похвала за вірну (боязку) поведінку. Краще відволікти його грою.

Серйозне дресирування краще починати, коли Ваш пойнтер трохи підросте (після 6-8 місяців), а доки вивчите з ним такі базові команди, як: “До мене!”, “Сидіти”, “Не можна”, “Поруч”. Команда “Стояти” для пойнтера є природною, але її треба закріпити. Проте, в ліс цуценя треба брати з раннього віку, для того, щоб він звикав до лісу, до його звуків, навколишнього оточення.

Пойнтери – собаки, які спеціалізуються на пернатих (куріпка, фазан, перепілка). У них навіть є власна стратегія, якій навчати цуценя не треба – це в крові. Учувши птаха, пойнтери роблять характерну стійку, піднімаючи передню лапу та витягуючись в струну, що вказує напрям дичини; після цього вони чекають команди хазяїна, щоб підняти птаха на крило (команда “Пілт” або “Вперед”). В ідеалі пойнтер не повинен гнати птаха після зльоту. Потім пойнтер може принести здобич в руки хазяїну, хоча подача (апортування) не є обов’язковою профільною дисципліною для острівних лягавих, на відміну від континентальних. Вам головне, привчити його до слухняності і беззаперечного підпорядкування, а це зовсім нескладно, якщо Ваш вихованець відчуває до Вас любов і довіру.

Якщо ж вас цікавлять інші породи для активного полювання, варто звернути увагу на близьких родичів пойнтера. Наприклад, німецький курцхаар є більш універсальним солдатом, який працює і по звіру, і у воді. А для поціновувачів французького шарму підійде сен-жерменський бракк, який також має чудові робочі якості. Часто люди обирають пойнтера тільки за гарну картинку, не розуміючи обсягу необхідної активності. Якщо ви шукаєте собаку-компаньйона, але полювання вас не цікавить, можливо, варто розглянути інші варіанти. Наприклад, якщо вам подобаються пухнасті друзі, зверніть увагу на німецького шпіца (вольфшпіца), який стане чудовим сімейним улюбленцем. А для тих, хто захоплюється не полюванням, а, скажімо, туризмом у північних широтах чи пастушою роботою, цікавим вибором стане лопарський оленегонний собака.

Здоров’я і тривалість життя братів наших менших багато в чому залежить від правильного харчування. Оскільки пойнтер – це атлет, його “паливо” має бути високоякісним. Усі продукти, що вживає Ваш вихованець мають бути свіжими і якісними. Основною умовою годування є збалансованість. Собак не можна годувати тільки м’ясом, або крупами і овочами.

Тварини разом з їжею повинні отримувати усі потрібні для їх організму поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінерали. Звичайно, м’ясо має бути основним продуктом в собачому раціоні (близько 50-60%). Окрім м’яса (яловичина, індичка, кролик) треба обов’язково давати вихованцеві:

• Субпродукти (рубець, серце, печінка) – джерело вітамінів;
• Морську рибу (без кісток) – джерело омега-кислот;
• Кисломолочні продукти (сир, кефір) – кальцій для кісток;
• Овочі та фрукти (кабачок, морква, яблуко) – клітковина.

Уся ця їжа містить велику кількість білку, від якого залежать усі обмінні процеси в організмі Вашої тварини. Також корисно давати собакам великі яловичі кістки (мослаки), але тільки в сирому вигляді, щоб почистити зуби. Їх можна давати з п’яти місяців. Дуже корисні овочі, фрукти і зелень. Овочі найкраще терти на терці і додавати трохи рослинної олії, вершкового масла або сметани. Таким чином організм собаки отримає ту кількість жирів, що так потрібна для розвитку і зростання тварини, а також для блиску її шерсті.

Собакам не можна давати картоплю, дріжджову випічку, цитрусові, виноград, бобові культури, трубчасті кістками (курки чи кролика), їжу із спеціями, напівфабрикати, солодощі і шоколад. Пам’ятайте, що в мисці у Вашого чотириногого друга обов’язково має бути чиста вода у будь-який час, особливо після фізичних навантажень. Також не забувайте, що після їжі вихованець завжди повинен відпочивати мінімум 1,5-2 години. Активнсть відразу після годування несе ризик завороту шлунку, який може призвести до найстрашніших наслідків і потребує негайного хірургічного втручання.

• Собака на монеті. Зображення пойнтера можна зустріти не лише на картинах класичних митців, а й на ювілейних монетах деяких країн, що підкреслює його статус культурного надбання.
• “Кам’яний” пес. Пойнтер може утримувати стійку годинами, якщо відчуває запах птиці. Відомі випадки, коли собак знаходили в густих хащах тільки завдяки тому, що вони не рухалися взагалі, чекаючи на господаря.
• Вроджена стійка. Цуценята пойнтера починають робити стійку інстинктивно вже у віці 2 місяців. Вони можуть завмерти перед метеликом, іграшкою або голубом у парку.
• Рекордсмен виставок. Легендарна собака Джуді, англійський пойнтер, стала першою твариною-військовополоненим під час Другої світової війни і отримала медаль Марії Дікін за мужність.