Малий вандейський бассет-грифон

Малий вандейський бассет-грифон — це міцний собака з гордою поставою, жорсткою шерстю та доброзичливим, допитливим поглядом. Його зовнішність повністю відображає його призначення: бути невтомним мисливцем у густих заростях. Незважаючи на короткі лапи, він дуже рухливий та витривалий. Його часто описують як “великого собаку в маленькому тілі”, що чудово передає його сміливий та самовпевнений характер.

Історія малого вандейського бассет-грифона нерозривно пов’язана із суворими та мальовничими ландшафтами Вандеї, прибережного регіону на заході Франції. Ця місцевість, багата на колючі чагарники, густі ліси та кам’янисті розсипи, вимагала особливого типу мисливського собаки — невисокого, щоб легко пробиратися крізь підлісок, але водночас міцного, витривалого та з жорсткою шерстю для захисту від гілок та негоди. Саме тут і зародилися гриффони — “жорсткошерсті” собаки.

Предками PBGV є великі гриффони, від яких шляхом селекції відбиралися особини з коротшими лапами (бассети). Протягом тривалого часу малий та великий вандейський бассет-грифон вважалися однією породою, і в одному посліді могли народжуватися як більші, так і менші цуценята. Лише наприкінці XIX століття почалася цілеспрямована робота з їх розділення. Ключову роль у формуванні сучасного типу малого бассет-грифона відіграв селекціонер Поль Дезамі. Саме він у 1950-х роках домігся офіційного розділення порід та створення окремого стандарту для PBGV. Він прагнув створити не просто зменшену копію великого бассета, а гармонійно складеного, функціонального собаку зі своїми унікальними пропорціями. Перший клуб любителів породи було засновано ще у 1907 році. Основною здобиччю для цих невтомних мисливців завжди були кролики та зайці, яких вони з азартом виганяли з укриттів своїм гучним, дзвінким гавкотом.

Зовнішність PBGV — це поєднання робочих якостей та неповторного шарму. Це сильний, сухий собака з дещо викривленими короткими кінцівками і високо посадженим, здійнятим вгору шаблеподібним хвостом. Його вигляд випромінює впевненість та готовність до пригод.

• Голова: Досить довга, але не надто широка. Череп куполоподібний, з виразним потиличним бугром. Перехід від чола до морди (стоп) чітко виражений. Морда квадратна, довша за черепну частину.
• Очі: Великі, темні, з живим та розумним виразом. Білки очей не повинні бути видні. Густа шерсть утворює “брови”, що надають погляду виразності.
• Вуха: Посаджені низько, нижче лінії очей. Вони гнучкі, вузькі, вкриті довгою шерстю і закручуються всередину, закінчуючись овалом. Довжина вух така, що, витягнувши їх уперед, вони дістають до кінчика носа.
• Ніс: Чорний, широкий, з добре відкритими ніздрями, що свідчить про чудовий нюх.
• Корпус: Спина пряма та міцна. Грудна клітка глибока, але не надто широка, що забезпечує витривалість. Поперек мускулистий. Тіло трохи довше, ніж висота в холці.
• Кінцівки: Передні лапи короткі, масивні, можуть бути злегка викривленими, але не настільки, щоб це заважало рухам. Задні кінцівки сильні, з добре розвиненими м’язами.
• Хвіст: Середньої довжини, товстий біля основи та звужується до кінця. Посаджений високо, собака несе його гордо, як шаблю.
• Шерсть: Жорстка, густа, не надто довга, з густим підшерстком. На морді утворює характерні вуса й бороду. Такий покрив чудово захищає від негоди та травм під час полювання.
• Забарвлення: Допустимі різні варіанти: білий з помаранчевими, палевими, сірими (вовчими) або чорними плямами; двоколірний (біколор) або триколірний (триколор).

PBGV часто називають “щасливою породою” (the happy breed), і це прізвисько повністю виправдане. Це екстраверти собачого світу — вони завжди в гарному настрої, готові до спілкування та нових відкриттів. Цим чотирилапим мисливцям і компаньйонам властивий надзвичайно активний, життєрадісний характер.

Малий вандейський бассет-грифон дружньо поводиться з людьми, включно з незнайомцями, тому з нього вийде поганий охоронець. Він обожнює бути в центрі уваги, брати участь у всіх сімейних справах. Добре ладнає з дітьми, особливо якщо вони ростуть разом. Однак, через його мисливське минуле, стосунки з іншими домашніми тваринами можуть бути складними. Сильний інстинкт переслідування не даватиме спокою вашому хом’ячку, папужці чи навіть коту. Рання соціалізація може допомогти, але повна довіра в цьому питанні недоречна. У компанії чужих собак, особливо нестерилізовані самці, можуть прагнути до домінування і провокувати конфлікти. Це пов’язано з їхньою зграйною натурою, де встановлення ієрархії є нормою. Ця риса притаманна багатьом бассет-породам, таким як блакитний гасконський бассет чи його французький земляк рудий бретонський бассет.

Прикметна риса поведінки цього гончака – невиправна гамірність. Вони люблять “спілкуватися” за допомогою гавкоту, виття та бурмотіння. Це їхній спосіб виражати емоції: радість, нудьгу, тривогу чи азарт. Майбутнім власникам варто бути готовими до такого звукового супроводу.

Грумінг: догляд за жорсткою шерстю

Жорстку, щетинисту шерсть цього чотирилапого мисливця не можна назвати складною у догляді, але вона вимагає регулярної уваги. Щотижневе розчісування металевим гребінцем або щіткою-рукавичкою допоможе видалити відмерлі волоски та бруд, а також запобігти утворенню ковтунів. Після прогулянок на природі шерсть слід ретельно оглядати на предмет кліщів, колючок і реп’яхів. Купати собаку варто лише за потреби, використовуючи спеціальні шампуні для жорсткої шерсті.

Важливий аспект догляду — тримінг. Стригти PBGV машинкою не рекомендується, оскільки це псує структуру шерсті, роблячи її м’якою, тьмяною та нездатною виконувати захисні функції. Правильним є ручний тримінг (вищипування відмерлих волосків) 2-3 рази на рік. Це дозволяє зберегти правильну текстуру та колір шерсті. Також необхідно регулярно підстригати кігті, чистити вуха для профілактики отитів та стежити за гігієною ротової порожнини.

Вимоги до фізичних навантажень

Малий вандейський бассет-грифон — це не диванний собака. Він був створений для тривалого бігу по пересіченій місцевості, і ця потреба в русі закладена у нього генетично. Йому необхідно мінімум 1-1,5 години активних прогулянок на день. Це можуть бути швидка ходьба, біг підтюпцем поруч з господарем (після досягнення зрілості), ігри, походи в ліс. Ідеальний варіант — надійно огороджена територія, де він може вільно бігати та досліджувати запахи. Через неймовірно сильний мисливський інстинкт спускати PBGV з повідця в необмежених місцях категорично не можна — почувши цікавий запах, він миттєво зникне з поля зору, ігноруючи всі команди.

Процес дресирування малого вандейського грифона — це тривалий і складний марафон, який вимагає від власника терпіння, послідовності та почуття гумору. Природна незалежність, високий інтелект та впертість, притаманна представникам цієї породи, не сприяють їхній слухняності. Вони розумні й швидко вчаться, але завжди ставлять питання: “А що мені за це буде?”. Тому найкраще працює позитивне підкріплення: похвала, ігри та смаколики.

Тренування мають бути короткими, різноманітними та цікавими. Монотонне повторення команд швидко набридне грифону, і він просто відмовиться співпрацювати. Найбільшою проблемою є команда “До мене!”. Навіть добре дресирований грифон виконуватиме її вибірково, а якщо він упіймав слід — шанси на повернення близькі до нуля. Рання соціалізація є ключовою. Цуценя потрібно знайомити з різними людьми, звуками, місцями та іншими собаками, щоб він виріс впевненим та адекватним. Якщо заняття набриднуть грифону або він відчуватиме їхню недостатність, його поведінка і навіть зовнішність почнуть погіршуватись: він може стати деструктивним, тривожним та неслухняним.

PBGV мають чудовий апетит і схильні до набору зайвої ваги, тому контроль за порціями є обов’язковим. Основою раціону може бути як якісний сухий корм для активних собак середніх порід, так і натуральне харчування. При виборі натурального раціону, він має бути збалансованим. Малий вандейський бассет-грифон споживатиме близько 250-350 г м’яса або субпродуктів щодня: розмір порції залежатиме від ваги, віку та активності вихованця. Цим гончим породам, як і їхнім родичам, таким як древер, корисно згодовувати нежирне м’ясо (яловичина, індичка), рубці, серце, курячі шийки. Білкові страви слід доповнювати вуглеводами (гречка, рис) та клітковиною (морква, гарбуз, кабачок). Кісткове борошно, свіжа зелень і трохи солі збагатять страви вітамінами й мінералами. Важливо пам’ятати, що трубчасті кістки собакам давати не можна, а інші — лише сирими.

Малий вандейський бассет-грифон (PBGV) — маленький «кудлатий клоун» Вандеї: невгамовний, веселий і товариський компактний французький гончак із невичерпним оптимізмом. Він чудовий родинний компаньйон, що любить дітей, собак і пригоди на запах, але потребує багато руху й схильний до гавкоту. Зі здоровʼя характерні епілепсія, рідкісний больовий синдром PBGV (асептичний менінгіт), первинна глаукома й отити.

Малі вандейські бассет-грифони — це загалом здорова та витривала порода з невеликою кількістю генетичних проблем. Однак, як і будь-яка порода, вони мають схильність до певних захворювань:

• Захворювання очей: Найбільш поширеними є первинна відкритокутова глаукома та персистуюча зінична мембрана. Регулярні огляди у ветеринарного офтальмолога допоможуть вчасно виявити проблеми.
• Епілепсія: У породи зустрічається ідіопатична (безпричинна) епілепсія. Зазвичай вона добре контролюється медикаментозно.
• Асептичний менінгіт (PBGV Pain Syndrome): Це стерильне запалення мозкових оболонок, що викликає сильний біль у шиї, лихоманку та млявість. Найчастіше проявляється у молодих собак (6-18 місяців).
• Гіпотиреоз: Знижена функція щитоподібної залози, що може призводити до набору ваги, проблем зі шкірою та шерстю, млявості.
• Вушні інфекції (отити): Через висячу форму вух та погану вентиляцію, вони схильні до накопичення бруду та розвитку інфекцій. Регулярне чищення є обов’язковим.
• Алергії: Можуть страждати від харчових або контактних алергій, що проявляються у вигляді шкірних подразнень та свербежу.

Хороший догляд, збалансоване харчування, достатня фізична активність та регулярні профілактичні огляди у ветеринара є запорукою довгого та щасливого життя вашого улюбленця.

Хоча ці дві породи є найближчими родичами і походять від спільних предків, вони мають суттєві відмінності не тільки в розмірі, але й у пропорціях та темпераменті.

1. Назва породи є її повним описом: Petit (малий), Basset (низький, коротконогий), Griffon (жорсткошерстий), Vendéen (з регіону Вандея).
2. Через свою любов до “розмов” їх іноді називають “королями звукових ефектів” у собачому світі.
3. У 2011 році представник породи на прізвисько Jilly став переможцем престижної виставки Crufts у Великій Британії в групі гончаків.
4. Незважаючи на короткі лапи, вони можуть розвивати дивовижну швидкість і мають неймовірну витривалість, здатні полювати годинами без втоми.
5. Їхній хвіст, який вони несуть високо, служить своєрідним “маяком” для мисливця в густих заростях, дозволяючи відстежувати місцезнаходження собаки.