Великий вандейський бассет-грифон

Історія цієї харизматичної породи сягає корінням у XVI століття, у суворий та лісистий регіон Вандея на заході Франції. Саме тут місцевим мисливцям потрібен був сміливий, витривалий та невтомний собака, здатний переслідувати дичину в густих заростях. Предками сучасних грифонів вважаються старовинні галльські гончаки, яких схрещували з італійськими жорсткошерстими собаками. Назва породи повністю описує її: “Grand” (великий), “Basset” (низькорослий), “Griffon” (жорсткошерстий) та “Vendéen” (з Вандеї).

Спочатку існувало кілька типів вандейських грифонів, які відрізнялися переважно зростом. До кінця XIX століття їх усіх розводили разом, але граф д’Ельва почав цілеспрямовану селекцію, намагаючись створити низькорослого собаку з прямими ногами. Однак справжнім “батьком” породи вважається селекціонер Поль Дезамі. Саме він на початку XX століття стандартизував породу і наполіг на необхідності розділення Великого та Малого бассет-грифонів.

Довгий час Великого бассет-грифона отримували просто як більшу версію малого, відбираючи найбільших цуценят з посліду. Однак у 1950 році був прийнятий окремий стандарт для GBGV, а в 1975 році схрещування між цими двома породами було офіційно заборонено. Це дозволило закріпити унікальні риси Великого бассет-грифона, який є не просто збільшеною копією, а самостійною породою зі своїми пропорціями та особливостями. Окрім малого та великого, існують також Середній вандейський грифон та великий вандейський грифон, які є вищими собаками. Сьогодні, хоча Великий вандейський бассет-грифон все ще є рідкісною породою за межами своєї батьківщини, він завоював серця багатьох поціновувачів як чудовий мисливець і компаньйон.

Великий вандейський бассет-грифон — це міцний, довгастий, але добре збалансований собака, який справляє враження сили та енергії. Його вигляд говорить про його робоче походження, а кожна риса має своє функціональне призначення.

• Голова: Довга, але не надто широка. Череп злегка опуклий, перехід від лоба до морди (стоп) чітко виражений. Морда квадратна, довша за черепну частину. Губи вкриті густими “вусами” та “бородою”, що надає собаці характерного замисленого виразу.
• Очі: Великі, темні, з розумним і дружелюбним виразом. Кон’юнктива не повинна бути видна. Густі брови захищають очі від гілок та колючок під час полювання.
• Вуха: Посаджені низько, нижче лінії очей. Вони вузькі, м’які, вкриті довгою шерстю і закручуються всередину. Якщо витягнути вухо вперед, воно повинно досягати кінчика носа.
• Корпус: Досить довгий, що характерно для бассетів. Шия довга і міцна. Спина пряма і мускулиста. Грудна клітка глибока, але не надто широка, що дозволяє собаці легко пробиратися крізь зарості.
• Хвіст: Високо посаджений, товстий біля основи і звужується до кінця. Собака несе його шаблеподібно, як “шаблю”. Він ніколи не повинен закручуватися на спину.
• Кінцівки: Кістляві, відносно прямі, з міцними суглобами. Передні лапи можуть бути злегка вивернуті назовні, що є характерною рисою для бассетів, але не надмірно. Лапи великі, з твердими подушечками.
• Шерсть: Жорстка, не надто довга, з густим підшерстком, що добре захищає від негоди та пошкоджень. На дотик шерсть груба. Вона не повинна бути шовковистою або кучерявою.

Забарвлення великого вандейського бассет-грифона

Стандарт породи допускає кілька варіантів забарвлення. Важливо, щоб кольори були яскравими та насиченими.

Характер GBGV — це захоплива суміш мисливської пристрасті та сімейної відданості. Щоб зрозуміти цю породу, потрібно пам’ятати про її початкове призначення. Це незалежний мисливець, здатний самостійно приймати рішення, переслідуючи здобич. Ця риса трансформується у повсякденному житті у помітну впертість. Великий вандейський бассет-грифон не з тих собак, що будуть беззаперечно виконувати команди. Він завжди спершу подумає, чи варто це робити.

Разом з тим, це надзвичайно соціальні та зграйні собаки. Вони страждають на самоті і потребують постійного контакту з родиною. Залишений надовго один, грифон може стати деструктивним або дуже галасливим. Їхній голос — це окрема тема. Вони мають гучний, мелодійний гавкіт, який використовують не лише на полюванні, а й для вираження будь-яких емоцій. Подібно до інших гончаків, таких як Бігль або Бассет-гаунд, вони схильні до “співу”.

Відносини з дітьми та іншими тваринами:

• Діти: Зазвичай добре ладнають з дітьми, особливо якщо ростуть разом. Вони терплячі та грайливі. Однак, через їхню енергійність та розмір, ігри з дуже маленькими дітьми слід контролювати.
• Собаки: Як зграйні тварини, вони прекрасно уживаються з іншими собаками. Компанія іншого собаки може навіть допомогти їм легше переносити самотність.
• Інші тварини: Тут все складно. Мисливський інстинкт у них надзвичайно сильний. Будь-які дрібні тварини (коти, гризуни, кролики, птахи) будуть сприйматися як здобич. Навіть якщо грифон ріс разом з котом, на вулиці він може переслідувати сусідського. Тому утримувати їх в одному домі з дрібними улюбленцями не рекомендується.

Великий вандейський бассет-грифон — порода, яка вимагає від власника уваги та певних зусиль. Догляд за ними комплексний і включає грумінг, забезпечення правильних умов утримання та достатніх фізичних навантажень.

Грумінг: догляд за шерстю та гігієна

Жорстка шерсть GBGV не схильна до сильного линяння, але потребує регулярного догляду, щоб виглядати охайною і виконувати свої захисні функції.

• Розчісування: Щонайменше 1-2 рази на тиждень шерсть потрібно ретельно розчісувати жорсткою щіткою або металевим гребінцем. Це допомагає видалити відмерлі волоски, бруд та запобігти утворенню ковтунів, особливо на бороді, вусах та лапах.
• Тримінг: 2-3 рази на рік шерсть потребує професійного тримінгу (вищипування відмерлого остьового волосся). Стригти грифона машинкою категорично не рекомендується, оскільки це псує структуру шерсті, робить її м’якою, тьмяною і вона втрачає свої захисні властивості.
• Купання: Купати собаку слід лише за потреби, оскільки часте миття змиває природний захисний шар зі шкіри та шерсті.
• Вуха: Це слабке місце породи. Довгі висячі вуха погано вентилюються, що створює сприятливе середовище для розвитку інфекцій та отиту. Регулярно (раз на тиждень) оглядайте та чистіть вуха спеціальним лосьйоном. Також важливо вищипувати зайву шерсть з вушного каналу для кращої циркуляції повітря.
• Кігті: Підстригайте кігті раз на 3-4 тижні, якщо вони не сточуються природним чином.

Умови утримання та фізичні навантаження

Це дуже енергійна порода, яка абсолютно не підходить для життя “на дивані”.

Ідеальні умови утримання — це приватний будинок з великою, а головне, надійно огородженою територією. Паркан повинен бути достатньо високим (не менше 1.8 метра) і заглибленим у землю, оскільки грифони — майстри підкопів. Життя у квартирі можливе, але тільки за умови, що власник готовий щодня забезпечувати собаці тривалі та інтенсивні прогулянки (не менше 2 годин на день).

Фізичні навантаження повинні бути регулярними і різноманітними. Це можуть бути тривалі прогулянки в парку чи лісі, біг поруч з велосипедом, походи в гори. Дуже важливо давати їм можливість працювати носом. Ігри на пошук, слідова робота (ноузворк) — це чудове розумове навантаження, яке робить грифона щасливим. Ніколи не спускайте грифона з повідця на неогородженій території! Якщо він вловить запах, інстинкт візьме гору, і він побіжить, ігноруючи всі ваші команди.

Дресирування великого вандейського бассет-грифона — це справжній виклик, який вимагає терпіння, послідовності та почуття гумору. Через їхню природну впертість та незалежність, стандартні методи дресирування можуть не працювати. Вони швидко втомлюються від монотонних повторень і просто відмовляються співпрацювати.

Ключові принципи успішного виховання:

• Рання соціалізація: З перших днів появи цуценяти в домі знайомте його з різними людьми, звуками, місцями та іншими собаками. Це допоможе виростити впевненого та врівноваженого собаку.
• Позитивне підкріплення: Використовуйте лише методи, засновані на похвалі, іграх та ласощах. Покарання та жорсткість не працюють з цією породою і можуть призвести до повної втрати довіри.
• Короткі та цікаві заняття: Тренування повинні бути короткими (5-10 хвилин) та ігровими, щоб підтримувати інтерес собаки.
• Команда “До мене!”: Це найважливіша і найскладніша команда для будь-якого гончака. Починайте відпрацьовувати її з раннього віку в тихому місці, поступово ускладнюючи умови. Завжди щедро винагороджуйте собаку за повернення. Але пам’ятайте, що навіть ідеально навчений грифон може проігнорувати команду, якщо його щось зацікавить.
• Наполегливість: Будьте послідовними у своїх вимогах. Якщо щось заборонено, то заборонено завжди. Грифон обов’язково перевірятиме ваші кордони.

Великий вандейський бассет-грифон — веселий французький гончак на коротких лапах: життєрадісний, товариський і витривалий кошлатий мисливець на зайця. Він добрий із дітьми й собаками, але зберігає незалежний нюх (іде за запахом) і потребу в русі. Загалом це міцна, довговічна порода; трапляються епілепсія, дисплазія суглобів і отити через довгі вуха. Жорстка шерсть потребує догляду.

Великий вандейський бассет-грифон загалом є міцною та здоровою породою з тривалістю життя 12-14 років. Однак, як і в багатьох порід, у них є схильність до певних генетичних захворювань.

• Захворювання вух: Найпоширеніша проблема. Через будову вуха часто виникають отити (зовнішні та середні). Важлива профілактика: регулярне чищення та огляд.
• Захворювання очей: Можуть зустрічатися глаукома та персистентна зінична мембрана (PPM). Рекомендується щорічний огляд у ветеринарного офтальмолога.
• Епілепсія: У породі зустрічаються випадки ідіопатичної (безпричинної) епілепсії. Зазвичай вона добре контролюється медикаментозно.
• Гіпотиреоз: Недостатня функція щитоподібної залози, що може призводити до набору ваги, проблем зі шкірою та шерстю, млявості. Діагностується аналізом крові.
• Проблеми зі шкірою: Можливі алергічні реакції та дерматити. Жорстка шерсть добре захищає шкіру, але важливо стежити за її станом під час грумінгу.
• Дисплазія кульшових суглобів: Хоча це не найпоширеніша проблема для них, вона може траплятися. Важливо обирати цуценя у відповідальних заводчиків, які тестують своїх собак.

Правильне харчування — запорука здоров’я та енергійності вашого грифона. Ці собаки мають хороший апетит і схильні до набору зайвої ваги, особливо якщо їхній рівень активності недостатній. Ожиріння створює додаткове навантаження на суглоби та серцево-судинну систему.

Основою раціону може бути як високоякісний сухий корм для активних собак середніх порід, так і натуральне харчування. Якщо ви обираєте сухий корм, віддавайте перевагу маркам супер-преміум або холістік класу з високим вмістом тваринного білка. При натуральному годуванні раціон повинен складатися з:

• Нежирного м’яса (50-60%): яловичина, індичка, курка (якщо немає алергії), субпродукти.
• Круп (15-20%): рис, гречка.
• Овочів (15-20%): морква, гарбуз, кабачок, броколі.
• Кисломолочних продуктів: кефір, нежирний сир.

Важливо: Розділяйте денну норму їжі на два прийоми (вранці та ввечері). Не годуйте собаку безпосередньо перед або відразу після інтенсивних фізичних навантажень, щоб знизити ризик завороту шлунка. Слідкуйте, щоб у собаки завжди був доступ до свіжої питної води.

1. Назва породи є однією з найдовших у собачому світі і буквально перекладається як “Великий низький жорсткошерстий собака з Вандеї”.
2. Їхній гучний та мелодійний гавкіт був дуже цінним для мисливців, оскільки дозволяв відстежувати місцезнаходження собаки в густих заростях, навіть коли її не було видно.
3. Попри свою назву “бассет” (низький), їхні ноги значно пряміші, ніж у знаменитого Бассет-гаунда, що дає їм більшу швидкість та витривалість на пересіченій місцевості.
4. Великий вандейський бассет-грифон був улюбленою породою французького короля Людовіка XII.
5. Представники цієї породи брали участь у розробці його меншого родича, Малого вандейського бассет-грифона, який став надзвичайно популярним у Великій Британії та США.